Основні стратегії діяльності психолога
В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ
Відповідно до основних напрямків розвитку психологічної служби та основних напрямів діяльності психологічної служби системи освіти, визначених В.Г.Панком [176,с.17]:
· просвітницька стратегія (стратегія підвищення психологічної культури) всіх учасників навчально-виховного процесу – учнів (студентів), вчителів (викладачів, вихователів), батьків, педагогічної громадськості;
· діагностична стратегія – стратегія соціально-психологічної діагностики – це вид професійної діяльності психолога, що являє собою моніторинг особистісного розвитку учнів (студентів), прогнозування змін освітньої ситуації розвитку учнів (студентів), прогнозування змін освітньої ситуації та визначення основних її тенденцій;
· проектувальна (прогностична) стратегія – складну взаємодію з представниками інших спеціальностей (в першу чергу педагогів) по прогнозуванню майбутньої ситуації і забезпечення в ній таких умов, які б забезпечували оптимальне протікання соціальної діяльності, і соціально-психологічну корекцію розвитку учнів (студентів) у навчально-виховному процесі;
· експертувальна стратегія – це вид професійної діяльності психолога, що являє собою оцінку психолого-педагогічних інновацій, методів і методик, оцінка ефективності впровадження програм і проектів;
· самовдосконалююча стратегія – це вид професійної діяльності психолога, що являє собою підвищення кваліфікації практичних психологів і соціальних педагогів, атестацію працівників служби;
· реабілітаційна стратегія– це вид професійної діяльності психолога, що являє собою соціально-психологічну і педагогічну допомогу та підтримку дітям і підліткам, які знаходяться у кризовій життєвій ситуації, соціально-незахищених дітей і дітей з особливими потребами;
· консультативна стратегія – це вид професійної діяльності психолога, що являє собою рішення корекційних задач (в самому широкому смислі) в складній ситуації, завдяки якій дитина, дорослий, група або організації адаптуватися до уже існуючих умов. Консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу та керівникам освіти різних рівнів;
· корекційна стратегія–це вид професійної діяльності психолога, що являє собою усунення недоліків у розвитку особистості учнів та інших учасників навчально-виховного процесу за допомогою використання психологічних прийомів;
· терапевтична стратегія–це вид професійної діяльності психолога, що являє собою створення умов для повноцінного становлення особистості за допомогою системи медико-психологічних засобів;
Стратегія діяльності визначається стратегіальними тенденціями мислення практичного психолога та основними стратегічними принципами.
Виділимо основні принципи втілення стратегіально-системного підходу в професійній консультативній діяльності психолога:
1. Аксіологічний принцип як перспектива вивчення явищ з точки зору виявлення їх можливостей задовольняти потреби людини як найвищої цінності.
2. Принцип еврилогізації, що полягає у визнанні як провідної у професійному розвитку та самовираженні особистості продуктивної, творчої діяльності. Цей принцип надає можливості актуалізувати наявні знання, потрібні для розуміння нового завдання; спрямувати пошук на його розв’язання, винайти і застосувати технології досягнення поставленої мети, оцінити досягнуте і неодмінною реалізацією в конкретній професійній діяльності.
3. Принцип варіативності, завдяки якому психолог досягає максимального успіху через викриття власних моделей особистісно-професійного самозростання, найбільш ефективних для нього способів осягнення особистісної і професійної самореалізації.
4. Принцип ресурсності як використання сукупності об’єктивно існуючих умов і засобів, необхідних для реалізації потенційних можливостей суб’єкта. Особливого значення набуває виявлення та прогнозування зміни індивідуальних ресурсів кожного студента, що забезпечить реалізацію його власних можливостей.
Стратегіальні тенденції мислення проявляються відповідно до спрямованості розуму. Здатність та здібність гнучко змінювати стратегії діяльності, відповідно до вирішення нових професійних і творчих завдань – теж залежить від типу розумової діяльності [159, с.155]. Індивідуальний стиль розумової діяльності складається і функціонує, спираючись на якості особистості, її навчальний та професійний досвід. Виділяють загальні професійні типи (метатипи): творчий і нетворчий тип розуму [159].
Виділимо такі стратегії діяльності психолога, відповідно до типу мислення:
· творча стратегія діяльності – пов‘язаний з створенням нового в різних масштабах, і завдяки цьому типу розуму розвивається психологічна наука і практика;
· репродуктивна стратегія – схильність до копіювання, перенесення відомих конструкцій (структур) і функцій в нові умови. Це розум консервативний, інерційний, дублюючий, завдяки якому створюються типові проекти та реалізуються стандарти;
· раціональна стратегія – послідовно-логічна побудова діяльності;
· інтуїтивна стратегія –інсайтний підхід до вирішення професійних завдань психологом.
Види особистісних стратегій діяльності психолога, відповідно до спрямованості на ті чи інші смислові цінності життя [119, с.669-671]:пізнавальна, дослідницька; гуманістична; естетична; життєдіяльна; творча; почуттєва; ставленнєва.
Стратегіальні способи пошуку індивідуального стилю професійної діяльності: стратегіальний спосіб аналогізування; стратегіальний спосіб протиставлення; стратегіальний спосіб комбінування; універсальний стратегіальний спосіб; стратегіальний спосіб випадкових спроб і помилок, тобто спонтанним стратегіальним способом; власний, оригінальний стратегіальний спосіб.
Таким чином, стратегія діяльності – це цілеспрямоване формування індивідуального стилю, який обумовлюється психофізіологічними та особистісними факторами, тобто визначається системою особистісних властивостей. Особистісні стратегії діяльності формують особистісний стиль професійної діяльності психолога.