Пік кар'єри і пізні роки життя

Перше десятиліття 20-го століття принесло Кіплінгу велику популярність. В 1907 році він отримав Нобелівську премію з літератури. В 1910 році Кіплінг написав знаменитий вірш «Якщо…» (англ. If...), який за результатами опитування, проведеного BBC в 1995 році, був визнаний найулюбленішим британським віршем усіх часів.

Під час Першої світової війни загинув його єдиний син Джон. Кіплінг говорив: «Якщо є питання, чому він помер, скажіть, тому що наші батьки брехали.» Реакцією на цю трагедію стала участь Кіплінга в роботі комісії догляду за могилами невідомого солдата. Він також написав двотомну історію Ірландської гвардії, в якій служив його син. Історія була опублікована в 1923 році.

Помер Кіплінг в 1936-му, продовжуючи творити до самої смерті, хоча менш плідно. Прах Редьярда Кіплінга захоронений в Кутку поетів у Вестмінстерському абатстві.

If…

Мабуть, найзнаменитіший вірш Кіплінга. Написаний в 1895 році, опублікований в 1910. Присвячувався англійському офіцеру, який зазнав поразки в поході під час англо-бурської війни. В 1995 році визнаний опитування ВВС найулюбленішим віршем британців.

вираз «Захід є Захід, а Схід є Схід», взятий із «Балади про Схід і Захід»

Дитячі твори

Книга джунглів — збірка оповідань, серед яких відомі розповіді про Мауглі (англ. Mowgli), вихованого серед вовків.

Just So Stories / Як і чому? — збірка відомих казок. Назва збірки пояснюється вимогою, яку висунули доньки автора, щоб він написав «точнісінько так» (англ. Just so!), як розповідав їм.

Творчість (бібліографія)

· «Департаментскі пісні» (1886, збірка віршів)

· «Прості оповідання з гір» (1888, збірник)

· «Три солдата» (1888, сборник)

· «The Story of the Gadsbys» (1888, роман)

· «In Black and White» (1888)

· «Under the Deodars» (1888)

· «The Phantom Rickshaw and other Eerie Tales» (1888)

Збірка включає оповідання «The Man Who Would Be King»

· «Ві-Віллі-Вінки» (1888, збірник)

Збірка включає оповідання «Ме-е, паршива вівця»

· «Книга джунглів» (1894)

· «Брати Мауглі» (оповідання)

· «Hunting-Song of the Seeonee Pack» (поема)

· «Полювання Каа» (оповідання)

· «Road-Song of the Bandar-Log» (поема)

· «Тигр! Тигр!» (оповідання)

· «Mowgli’s Song That He Sang at the Council Rock When He Danced on Shere Khan’s Hide» (поема)

· «Білий котик» (оповідання)

· «Lukannon» (поема)

· «Ріккі-Тіккі-Таві» (оповідання)

· «Darzee’s Chaunt (Song in Honour of Rikki-Tikki-Tavi)» (поема)

· «Маленький Тумаї» (оповідання)

· «Shiv and the Grasshopper (The Song That Toomai’s Mother Sang to the Baby)» (поема)

· «Слуги її весокості» (оповідання)

· «Parade-Song of the Camp Animals» (поема)

· «Друга книга джунглів» (1895)

· «Як в джунглі пришов страх» (оповідання)

· «The Law of the Jungle» (поема)

· «Чудо Пурун Бхагата» (оповідання)

· «A Song of Kabir» (поема)

· «Навала джунглів» (оповідання)

· «Mowgli’s Song Against People» (поема)

· «Могильщики» (оповідання)

· «A Ripple Song» (поема)

· «Королівський анкас» (оповідання)

· «The Song of the Little Hunter» (поема)

· «Квікверн» (оповідання)

· «Angutivaun Taina» (поема)

· «Руді собаки» (оповідання)

· «Chil’s Song» (поема)

· «Весна» (оповідання)

· «The Outsong» (поема)

Впродовж свого життя, задовго до виникнення нацизму Кіплінг вживав своїм символом свастику, яка з'являлася на обкладинках багатьох його книжок. Коли націонал-соціалісти в Німеччині теж прийняли цей древній символ, Кіплінг відмовився від нього. Свастика виникла задовго не тільки фашизму, а і Кіплінга і вживалася у багатьох народів, включаючи народи Індії.

Екранізації творів

За його творами знято мультимедійний фільм «Мауглі» (1989, авт. сцен, і реж. М.Іллєнко).

Головні герої оповідань

· Мауглі - людське дитинча

· Багіра - чорна пантера, наставниця Мауглі

· Балу - бурий ведмідь, наставник Мауглі

· Каа - старий пітон, , наставник Мауглі

· Акела - ватажок зграї вовків

· Шер-Хан - кульгавий тигр, запеклий ворог Мауглі

· Табакі - шакал, помічник Шер-Хана

· Бандерлоги - скажені мавпи

· Ріккі-Тіккі-Таві

[ред.]Сюжети

· «Брати Мауглі» — перше оповідання циклу про людське дитинча Мауглі, яке потрапило в Джунглі і виховане зграєю вовків. Тут розказується про те, як Мауглі потрапив у вовчу зграю. Та яким чином Мати вовчиця, Балу, Багіра та Акела уберегли його від пазурів Шер-Хана.

· «Полювання Каа» — друге оповідання циклу про людське дитинча Моуглі. В цій частині розказується про викрадення Мауглі зграєю мавп-бандерлогів та яким чином його вдалося визволити. Тут вперше читач зусрічається з ще одним, майбутнім наставником людини-вовка - пітоном Каа, який й зіграв вирішальну роль у його визволенні.

· «Полювання Каа» — в цій частині розказується про навернення Мауглі до людського життя в ближньому селі і особливості перебування його там. Та ще оповідається яким чином йому вдалося перемогти свого заклятого ворога Шер-Хана й повернення Моуглі до своєї зграї та рідних джунглів.

[ред.]Українські переклади

За цим твором було відзнято мультимедійний фільм «Мауглі» (1989, автор сценарію і режисер М.Іллєнко).

[ред.]Екранізації

· Книга джунглів — фільм виробництва США (1994).

· Книга джунглів — мультфільм виробництва США (1967).

· Книга джунглів 2 — мультфільм виробництва США (2003).

· Мауглі — мультфільм виробництва СРСР (1973).

Мангуст Рикки-Тикки-Тави - это главный герой рассказа Редьярд Киплинга. Случилось так, что маленький Рикки-Тикки-Тави остался один, без родителей и попал в семью людей, которая его приютила и полюбила. Храбрый мангуст вместе с птичкой Дарзи и белозубкой Чучундрой спасают людей от кобр Нага и Нагайны и убивают детенышей змей ради спасения своих друзей. Сказка Рикки Тикки Тави читать:

Это рассказ о великой войне, которую Рикки-Тикки-Тави вёл в одиночку в ванной комнате просторного бунгало в Сеговлийском военном поселении. Дарси, птица-портной, помогал ему, Чучундра, мускусная крыса, которая никогда не выходит на середину комнаты и всегда крадётся по стенам, дала ему совет; тем не менее по-настоящему сражался один Рикки-Тикки.

Он был мангус (Мангус – местное название мангусты, или ихневмона. – Прим. пер.), мехом и хвостом он походил на кошечку, но его голова и нрав напоминали ласку. Его глаза и кончик беспокойного носа были розовые; любой лапкой, передней или задней, он мог почёсывать себя везде, где угодно; мог распушить свой хвост, делая его похожим на щётку для ламповых стёкол, а когда он нёсся через высокую траву, его боевой клич был: рикк-тикк-тикки-тикки-тчк.

Однажды в середине лета ливень вымыл его из норы, в которой он жил со своими отцом и матерью, и унёс барахтающегося и цокающего зверька в придорожную канаву. Рикки-Тикки увидел там плывущий комок травы, изо всех сил ухватился за него и наконец потерял сознание. Когда зверёк очнулся, он, сильно промокший, лежал на середине садовой дорожки под знойными лучами солнца; над ним стоял маленький мальчик и говорил:

– Вот мёртвый мангус. Устроим ему похороны.

– Нет, – ответила мать мальчика. – Унесём зверька к нам домой и обсушим его. Может быть, он ещё жив.

Медник – птичка, крик которой напоминает удары маленького молотка по медной чашке; он кричит так потому, что служит глашатаем каждого сада в Индии и сообщает вести всем желающим слушать. Когда Рикки-Тикки двинулся по дорожке, он услышал его крик, обозначающий «внимание», и напоминающий звон крошечного обеденного гонга. После этого раздалось: «Динг-донг-ток! Наг умер! Донг! Нагена умерла! Динг-донг-ток». И вот все птицы в саду запели, все лягушки принялись квакать; ведь Наг и Нагена поедали не только птичек, но и лягушек.

Когда Рикки подошёл к дому, к нему навстречу вышли Тэдди, мать Тэдди (она всё ещё была бледна, так как только что оправилась от обморока) и отец Тэдди; они чуть не плакали над мангусом. Вечером он ел всё, что ему давали, пока мог есть, и улёгся спать на плече Тэдди; когда же мать мальчика поздно ночью пришла взглянуть на своего сына, она увидела Рикки.

– Он спас нам жизнь и спас Тэдди, – сказала она своему мужу. – Только подумай; он всех нас избавил от смерти.

Рикки-Тикки внезапно проснулся: мангусы спят очень чутким сном.

– О, это вы, – сказал он. – Чего вы хлопочете? Все кобры убиты; а если бы и не так, я здесь.

Рикки-Тикки мог гордиться; однако он не слишком возгордился и охранял сад, как и подобало мангусу, – зубами и прыжками; и ни одна кобра не решалась больше показываться за садовой оградой.

1. Кто такой Рикки-Тикки?
А) ласка
Б) кошечка
В) мангуст
2. Как случилось, что он попал в семью Большого Человека?
А) было наводнение
Б) было землетрясение
В) пришел сам
3. Какой ряд качеств характеризует Рикки-Тикки?
А) хитрый, с ленцой, добрый
Б) умный, неповоротливый, смелый
В) любопытный, смелый, настойчивый
4. Кто такой Дарзи?
А) птица
Б) птица-портной
В) кобра
5. Почему плакал Дарзи?
А) Наг съел его детеныша
Б) детеныш выпал из гнезда
В) плакал от счастья
6. Какого цвета был Наг?
А) серого
Б) зелёного
В) чёрного
7. Где были яйца кобр?
А) в саду
Б) на грядке
В) на дынной грядке
8. Рикки вонзился зубами Нагу в …
А) хвост
Б) капюшон
В) голову
9. Как помог Большой Человек зверьку?
А) убил кобру топором
Б) убил кобру из ружья
В) убил кобру палкой
10. Расправился ли Рикки со всем семейством кобр или нет?
А) не знаю
Б) да
В) нет, остались дети
11. Какая главная мысль этого произведения?
А) бережное отношение к животным
Б) любовь и преданность друзей
12. Почему мангуст имел такую кличку?
А) кличка похожа на боевой клич мангуста
Б) автору понравилось такое сочетание букв
В) потому что дело происходило в Индии

Теодор Герман Альберт Драйзер (англ. Theodore Herman Albert Dreiser; 27 серпня 1871, Терре-Хот, штат Індіана — 28 грудня1945, Голівуд) — американський письменник і громадський діяч.

«Сестра Керрі» (англ. Sister Carrie) — перший роман Теодора Драйзера, виданий у 1900 році.

Зміст [сховати] · 1 Історія · 2 Сюжет · 3 Персонажі · 4 Екранізація · 5 Посилання · 6 Література

[ред.]Історія

До написання роману Драйзер працював у декількох американських журналах, тому спершу подав книгу в журнал «Харпер Мегезін» (англ. «Harper‘s Magazine»). Роман не викликав захоплення редактора журналу, крім того, він зауважив, що друкувати такій твір ризиковано, оскільки письменник занадто відкрито критикує суспільний лад. Схожу оцінку надавали й інші американські критики, називаючи Драйзера «моральним банкрутом». Газеті «Нью-Йорк Таймс» (англ. «The New — York Times») Теодор Драйзер прокоментував несхвальні відгуки щодо свого роману: «Критики не змогли зрозуміти того, що я намагався висловити. Сюжет для книги взятий з реального життя. Метою роману було відображення існуючого побуту, вона написана настільки просто, наскільки це дозволяє мова».

Попри це, 1907 р. Драйзер видає «Сестру Керрі» власним коштом. Роман одразу набуває популярності, витримує кілька перевидань. Книгу починають видавати видавництва, що раніше відмовляли письменнику в друці, зокрема «Харпер енд бразерс» (англ. «Harper and Brothers»). Відомий американський критик Рендолф Борн 1920 р. писав: „«Сестра Керрі» завжди зберігатиме свою актуальність, захоплюватиме ненав'язливим описом звичайної і в той же час важливої життєвої історії“.

[ред.]Сюжет

Америка, 1889 рік. Вісімнадцятирічна Кароліна Мібер (Керрі) залишає рідне місто Колумбію Сіті та їде до Чікаго, де живе її сестра. Дівчина мріє про щасливе життя в великому місті. Сестра Керрі обтяжена родиною, грошей постійно невистачає. Кароліна починає пошуки роботу й влаштовується на фабрику. Робота не приносить їй задоволення і Кароліна починає думати про повернення до дому. Несподівана зустріч із Чарльзом Друе змінює її плани. Чарльз знайомить дівчину з Джорджем Герствудом, управляючим місцевого бару. Згодом між ними зав'язується роман. Невдовзі Керрі дізнається про те, що Джордж одружений і вирішує розірвати стосунки. Проте Герствуд пропонує їй втечу, дівчина погоджується. Перед від'їздом він обкрадає бар в якому працює.

Герствуд і Кароліна втікають до Монреала, де відбувається їхнє вінчання під вигаданими прізвищами місіс і містера Уілер. Викрадені гроші швидко закінчуються й Керрі вирішує знайти роботу. Кароліна намагається втілити в життя давню мрію — стати акторкою. Завдяки своєму таланту, вона досягає своєї мрії. Кароліна залишає Герствуда, який невдовзі закінчує життя самогубством. Вона продовжує працювати в театрі під псевдонімом Керрі Мадена, стає популярною та заможною, але нове становище в суспільстві не приносить задоволення. Кароліна відчуває, що життя проходить повз неї.

[ред.]Персонажі

· Кароліна (Керрі) Мібер (англ. Caroline 'Carrie' Meeber) — головна героїня роману;

· Мінні Гансон (англ. Minnie Hanson) — старша сестра Керрі, у якої вона проживала деякий час, перед тим, як піти до Друе;

· Свен Гансон (англ. Sven Hanson) — чоловік Мінні;

· Чарльз Друе (англ. Charles H. Drouet) — комівояжер, познайомився з Керрі в потязі на шляху до Чикаго;

· Джордж Герствуд (англ. George W. Hurstwood) — управляючий баром; згодом чоловік Керрі;

· Джулія Герствуд (англ. Julia Hurstwood) — дружина Джорджа;

· Джессіка і Джордж-молодший (англ. Jessica and George, Jr) — діти Джорджа та Джулії Герствудів;

· Містер та місіс Венс (англ. Mr. and Mrs. Vance) — сусіди Керрі та Герствуда в Нью-Йорку;

· Роберт Еймс (англ. Robert Ames) — кузен місіс Венс;

· Лола Осборн (англ. Lola Osborne) — подруга Керрі, з якою вона познайомилась, коли починала працювати в театрі.

[ред.]Екранізація

Роман «Сестра Керрі» екранізовано 1952 році. Його режисером був Вільям Уайлер, а головні ролі зіграли Дженіфер Джонс (Керрі), Едді Альберт (Друе), Міріам Хопкінс,Лоуренс Олів'є (Герствуд).

«Американська трагедія» — роман американського письменника Теодора Драйзера, опублікований 17 листопада 1925 року.

Сюжет оснований на випадку вбивства в 1906 році Честером Джилетом своєї дівчини Грейс Браун^[1]. Після виходу роман мав великий успіх у читачів. Видавець роману Хорес Ліврайт виступив продюсером театральної версії роману в 1926 році.

Ред.]Сюжет

Клайд Гріфітс — син вуличних проповідників, які суворо виховують дітей в релігійній вірі. Він влаштовується на работу кур'єром в готель, де бачить зовсім інший світ — світ грошей і розкоші. Нові друзі залучають його до алкоголю і відвідин повій.

Повертаючись з прогулянки, водій автомобілю, в якому їхав Клайд зі своїми друзями, збиває дитину. Клайд змушений переховуватися від поліції. В Чикаго він зустрічається з дядьком — власником фабрики, який давно не підтримує зв'язок з сім'єю Клайда. Сем'юел Гріфітс пропонує небіжу невесоку посаду на фабриці. Клайд переїзжає до міста Лікург в штаті Нью-Йорк, де живе його дядько. Працюючи на фабриці, Клайд стає керівником цеху, в якому працюють молоді дівчата. Там він зустрічає працівницю Роберту Олден, і в них зав'язуєтьєся роман.

Випадок зводить його з 17-річною Сондрою Фінчлі — донькою іншого місцевого фабриканта, який займає високе положення в суспільстві. Сондра вводить його в коло місцевої «золотої молоді». ЇЇ захоплення стає справжнім почуттям, і Сондра починає думати про весілля, незважаючи на різницю у соціальному статусі.

Несподівано Роберта Олден каже про свою вагітність, Клайд намагається вмовити її зробити підпільний аборт. Натомість лікарі, до яких вона звертається, відмовляють. Роберта вимагає у нерішучого Клайда обіцянки одружитися на ній. Між тим Клайда добре приймають у вищому суспільстві Лікурга, і Сондра переконана в рішенні пов'язати з ним своє життя. Вона розраховує, що її батько дасть Клайду місце на підприємстві. Таким чином, її майбутній чоловік стане повноправним членом вищого товариства.

На очі Клайду потрапляє замітка в газеті, де говориться про трагічну загибель чоловіка і жінки, що каталися на човні. Клайду відразу спадає на розум ідея, яка б могла позбавити його майбутніх неприємностей, пов'язаних з вагітністю Роберти. В стані безвиході Клайд вирішує вбити Роберту. Він запрошує її покататися на човні, але у вирішальний момент не знаходить в собі сили здійснити задумане. Але в останній момент, коли Роберта хоче доторкнутися до Клайда, він рефлекторно відштовхує її і несподівано вдаряє фотоапаратом. Човен перевертається, і обоє падають у воду. Вже підпливаючи до берега, Клайд чує крики Роберти про допомогу, але вирішує не допомагати їй. Після її смерті поліція виходить на слід Клайда і звинувачує його в добре спланованому свідомому вбивстві. Суд присяжних визнає його винним, і Клайда засуджують до страти.

Решту життя Клайд проводить у тюрмі, спостерігаючи, як інші ув'язнені проходять свій останній шлях по коридору «дому смерті». В кінці він сповідається і визнає свою провину. Його страчують на електричному стільці.