Оцінка на основі підписаної премії і чистого прибутку.

Тема 2. Ресурсний потенціал, структура і органи управління страховою організацією

2.1Складові ресурсного потенціалу страховика, оцінка та шляхи підвищення ефективності використання

2.2 Кадрове забезпечення й система мотивації персоналу страхової компанії

2.3 Трирівнева система регламентації діяльності страховика

2.4 Органи управління страховою компанією

Складові ресурсного потенціалу страховика, оцінка та шляхи підвищення ефективності використання

Комерційна діяльність не може здійснюватися без необхідних передумов (ресурсів), а саме:

- матеріальних,

- енергетичних,

- трудових,

- фінансових,

- правових,

- інформаційних.

Їх сукупність і раціональна структура визначають потенціал компанії.

Успіх роботи часто залежить від «найвужчого» складника ресурсів. Крім того, нерідко стає можливим і доцільним підсилити один фактор за рахунок послаблення іншого. Отже, створюючи чи розвиваючи страховий бізнес, потрібно звертати увагу на раціональне співвідношення між компонентами потенціалу компанії.

Ресурсів має бути достатньо для реалізації стратегії компанії.

Починати потрібно з визначення потреби в необхідних ресурсах в натуральному виразі, наприклад, кількість продавців, агентів, філій, інших точок продажу, потреба в приміщеннях, транспортних засобах, оргтехніці. Далі це все потрібно обрахувати у вартісному вимірі.

Мають бути враховані можливі надходження страхових премій та інших доходів.

Формується бюджет розвитку. Його завдання збільшити через “n” років вартість компанії до рівня “х”.

Для акціонерів найбільш важливим показником привабливості компанії є зростання її вартості. Вартісний підхід в оцінці результатів бізнесу є найбільш об'єктивним. Це особливо потрібно враховувати при здійснені операцій по купівлі-продажу страхових компаній.

Український страховий ринок має велику потребу в методології такої оцінки.

Оцінка вартості – це передбачувана ціна в грошовому еквіваленті, що може бути запропопонована за дану страхову компанію з врахуванням тих чи інших факторів.

Оцінка страхової компанії

Існує декілька методів оцінки:

1. Оцінка вартості СК на підставі оцінки співставних продаж СК на ринку;

Оцінка СК через обсяг отриманих премій і питому вагу на ринку.

Оцінка капіталізації СК на основі оцінки пакету акцій.

4. Оцінка за дивідендним доходом;

5. Оцінка за дисконтированими грошовими потоками;

Оцінка на основі підписаної премії і чистого прибутку.

Класичний підхід до визначення вартості СК полягає у визначенні вартості бізнесу, отриманих різними методиками і їх наступним узгодженням ( розрахунок середньозваженої вартості).

Проте слід зазначити, що застосування наведених методів гальмується відсутністю необхідної інформаційної бази. До цього варто додати низьку якість фінансової звітності страховиків. Страховики прагнуть будь-яким чином зберегти оціночні показники на рівні, що дозволяє уникнути застосування санкцій зі сторони наглядових органів.

Порівнялний підхід фактично також не застосовується. Справа в тому, що в більшості випадків неможливо достовірно розрахувати і використати такі показники, як активи, капітал, чистий або оперативний прибуток страхови компаній, для їх використання під час оцінки порівнялним методом. Некоректним є порівняння українських компаній із західними або навіть східноєвропейськими аналогами. Вони працюють в іншому економічному середовищі і тому є непридатними для порівняльного аналізу. Унаслідок відсутності інформації неможливо з належною достовірністю використати оцінку за дивідентним доходом. Більш поширеним є метод дисконтованих дисконтованих дивідентних виплат. Борисов Д.Б. і Захаров С.В. запропонували наступну формулу визначення вартості страхової компанії:

Де:

TV – вартість страхової компанії;

GWP_η - нарахована страхова премія за період, що передує постпрогнозному;

r і g – нормалізовані показники.

Ця формула придатна для використання за умови, що в постпрогнозному періоді бізнесу обрана для оцінки вартості компанія матиме постійні темпи росту страхового бізнесу.

Вимоги до розміщення офісів. При плануванні ресурсів важливо визначити потребу в приміщеннях з врахуванням перспективи розвитку компанії, раціонального розташування офісу.
Береться до уваги, насамперед, створення максимальних зручностей для потенційних страхувальників. Компанії, як показує досвід країн з розвиненим страховим бізнесом, розміщуються переважно на перших поверхах у діловій частині міста поряд з банками, інвестиційними компаніями, біржами, великими торговельно- розважальними центрами.

Офіс страховика – це дзеркало його спроможності, стабільності і рівня культури. Як самі приміщення, так і меблі, техніка повинні бути зручними для ефективного виконання співробітниками покладених на них функцій, збереження їх здоров’я та створення комфортних умов для клієнтів.

Разом з тим не варто прагнути до “показухи” (облаштування банкетних залів, придбання розкішних меблів, супердорогих автомобілів тощо) Клієнт може розцінити це як стиль господарювання, який призведе до “розтринькування” і коштів сплачених ним за страховий поліс.

Офіс має бути обладнаний сучасними, зручними меблями, пристосованими для виконання працівниками їхніх функціональних обов’язків, електронними видами зв’язку, комп’ютерною, копіювальною та іншою технікою. Особливо слід наголосити на необхідності забезпечення компанії зручним транспортом. Йому належить значна частка у структурі основних засобів.

Занедбане приміщення з поганими під’їздами до нього, відсутністю автостоянок, незручним розташуванням служб компанії відштовхує потенційних страхувальників і вони обирають більш облаштованих страховиків.

Це ще в більшій мірі стосується організації робочого місця працівника. Інколи можна спостерігати досить високий комфорт у керівників СК. Просторі приймальні і кабінети обладнані вишуканими меблями і супертехнікою складають гарне враження. Але весь блиск гасне, коли клієнт стикається з убогими, тісними офісами функціональних служб, оснащеними непристосованими для нормальної роботи столами , напіврозваленими шафами, стільцями, антикварними комп’ютерами та скрипучими прінтерами.

Страхування є однією з галузей бізнесу, найбільш залежних від інформаційного забезпечення. Цьому сприяють бази даних, які містять систему актів з правового забезпечення діяльності компанії, характеризують розвиток економіки, стан справ на страхових ринках, дають уявлення про світові тенденції і нові технології страхування. Компанії потрібен фонд страхової літератури, періодичних видань.