Поняття групи та переформування в команду.
Людина може вижити та розвиватись тільки в соціумі. Груповий розвиток дозволив створити цивілізацію. З давніх-давен люди об’єднувались в групи, щоб вижити. Тільки групові зусилля можуть вирішити більшість завдань, що постають перед людьми. Тому, не зважаючи на все більшу самосвідомість та індивідуалізацію людини, вона була і залишається істотою соціальною, що дозволило їй створити ефективне світове господарство, науку, культуру.
Нобхідною умовою розвитку особистості є її приналежність до групи. В той же час, зіткнення групових та індивідуальних інтересів може гальмувати розвиток особистості та викликати конфлікт. Погляди конкретних людей можуть істотно розходитися з громадською думкою. Соціальний контроль існує в кожній групі, і він також обумовлює формування і розвиток інтегральних психологічних рис групи.
Особа, як правило, може входити до складу декількох соціальних груп одночасно. Наприклад, сім’я, бути членом трудового колективу, спортивного клубу, брати участь у суспільній та політичній діяльності, входити до складу громадських чи релігійних організацій. У кожній з груп людина займає певне соціальне становище, відповідне тій ролі, якій, за розрахунками інших членів групи, вона буде дотримуватися і яка дозволить їм очікувати від неї певної поведінки.
Група являє собою відносно стійку сукупність людей, об’єднаних для досягнення цілі, що пов’язані системою відносин, регульованих загальними цінностями і нормами.
Ознаки групи:
1) Об’єднання людей у групи відбувається за певними принципами. Це можуть бути особи певного віку, статі, національності, особи, що поділяють захоплення певним видом діяльності (спорт, релігійні течії, культурні вподобання);
2) Наявність структури – кожен член групи займає певний ранг;
3) Наявність спільних інтересів, виражених як громадська думка, психологічний клімат, групові норми та цінності, груповий контроль;
4) Наявність формальних та неформальних відносин. Формалізація відбувається через здійснення прав та обов’язків членів групи, а неформальні відносини будуються на основі почуттів учасників один до одного всередині групи;
5) Наявність взаємоузгоджених дій;
6) Усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної групи, що лежить в основі її самовизначення.
Класифікація груп відбувається за певними ознаками:
1. кількість осіб у груп:
- мікрогрупи, члени якої об’єднані неформальними відносинами (сім’я);
- малі – основне соціальне середовище людини. Учасники особисто знають одне одного та мають єдину мету;
- великі групи (національність, народ, громадяни країни).
2. За суспільним статусом:
- Формальні - організації, що мають ознаки організаційної виокремленості (державна реєстрація, штамп, печатка, розрахунковий рахунок, юридична назва та місцезнаходження, фірмовий знак, тощо) та організаційної цілісності (єдиний колектив, формальні процедури прийняття в групу та виходу з неї, формальні процедури призначення (обрання) керівника).
- Неформальні – утворюються стихійно, часто під впливом неформального лідера.
3. За характером взаємозв’язків:
- Реальні, існуючі як спільності в певному просторі та часі і пов’язані між собою певними об’єктивними взаємовідносинами;
- Умовні – це групи людей. що об’єднуються за певною ознакою, виділеному дослідником;
- Номінальні - це неорганізовані або випадково організовані групи (пасажири в транспорті, екскурсійні групи);
4. За значимістю:
- Референтні - група при цьому представляє собою джерело соціальних установок і ціннісних орієнтації суб’єкта. Орієнтуючись на референтну групу, людина оцінює себе, свої вчинки, спосіб життя та ідеали.
- Групи членства – беручи участь в таких групах, людина самовизначається як особистість [за матеріалами 49].
Особливим різновидом групи є команда. Хоч у визначенні цих термінів є багато спільного, проте це не одне й те саме. Розглянемо спільне та відмінне між групою та командою.
В сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації усіх проявів суспільного життя (економічного, політичного, культурного), зростає зростання інформаційного навантаження; загострення проблеми ефективного менеджменту; складність завдань, що вимагають колективної роботи, зростає. Назріла необхідність у якісному розвитку групових зусиль, наданню спільній праці нового характеру та змісту.
Робоча група — це об’єднання людей, котрі виконують певні завдання, направлені на досягнення цілі. Для неї створюються спеціальні умови, що оптимізують діяльність, виділено ресурси. Учасники групи мають певну професійно-кваліфікаційну підготовку, взаємодіють між собою, спілкуються, часто результати їх праці взаємозалежні.
Команда – це робоча група, в якій існують більш тісні взаємозв’язки, що проявляються через:
- Більш тісну взаємодію та взаємозалежність;
- Командний дух – ентузіазм, проява відданості певній ідеї та загальним командним цілям;
- Підпорядкування особистих інтересів досягненню спільної мети;
- Результат діяльності спільний, оцінюється не за індивідуальними досягнення членів команди, а за ефективністю колективної роботи.
Основні принципи формування команди[41]:
- Добровільність входження в команду. До складу команди може бути включений тільки той кандидат, хто добровільно виявив готовність ввійти до складу команди на основі обізнаності і розуміння всіх умов її діяльності.
- Колективне виконання роботи. Кожний член команди виконує ту частину загального завдання, яку йому доручила команда, а не ту. що він зазвичай виконував за завданням адміністративного начальства (останнє не виключається і в рамках команди).
- Колективна відповідальність. Вся команда втрачає в довірі, стимулюванні, у суспільному визнанні, якщо завдання не виконано з вини будь-якого з членів команди.
- Орієнтованість оплати праці на кінцевий результат загальнокомандної роботи. Всі члени команди, незалежно від посад, «придбають», якщо команда в цілому працювала ефективно, і «втрачають», якщо команда не досягла результату.
- Гідна значущість стимулювання команди за кінцевий результат.Керівництво повинне володіти інформацією про стимули, значущі для кандидатів в члени команди. Як гідні стимули можуть виступати не тільки гроші, але й інші способи заохочення, засновані на хоббі, амбіціях і перевагах кандидатів. Нерідко громадське визнання виявляється більш цінним стимулом, ніж матеріальна винагорода.
- Автономність самоврядування команди. Діяльністю членів команди управляє її керівник (лідер), а не адміністративне начальство корпорації.
- Підвищена і виконавська дисципліна. Кожний член команди відповідає за кінцевий загальнокомандний результат. Даний принцип добровільно приймається кожним членом команди.
- Взаємопідгримка, комфортний клімат і дружні відносини. Команда буде тільки тоді командою, коли її члени поважають один одного, навчають один одного і підтримують дружні відносини, хоча за межами команди ці якості можуть і не виявлятися.
Дослідники звертають увагу на те, що команда впливає на організаційну діяльність та організаційну культуру, вплив створює ряд організаційних переваг:
· організаційна комунікативна мережа стає більш ефективною і відкритою, забезпечуючи всім співробітникам доступ до інформації, що визначає якість роботи;
· формування і діяльність команд, особливо багатофункціональних, приводить до налаштовування більш міцних зв'язків між зовнішніми і внутрішніми структурами, зацікавленими в результативній роботі організації;
· для членів команди є характерним більш широке усвідомлення їх власної місії і вони найгостріше відчувають відповідальність за кінцевий результат організаційної роботи;
· командна робота заснована на колективних принципах ухвалення управлінських рішень і командної відповідальності за кінцевий результат організаційної роботи;
· члени команди дістають додаткові можливості розвитку своїх професійних навичок, надаючи один одному допомогу і взаємну підтримку, а також освоюючи нові функції і ролі;
· команди встановлюють і підтримують більш справедливу систему стимулювання і заохочення результативної діяльності;
· особливості командної діяльності визначають важливе значення організаційних і командних цінностей як чинника поведінки членів команди;
· удосконалення якості роботи в команді є повсякденним завданням всіх і кожного її члена окремо, що сприяє результативній діяльності[47].
Доцільність командної діяльності зумовлюється впливом таких факторів:
Ø виникнення комплексних завдань, що потребують різноманітних спеціальних професійних знань, експертних рішень;
Ø ускладнення організаційної структури та розширення масштабів діяльності сучасних соціально-економічних систем;
Ø усі компоненти діяльності є взаємозалежними;
Ø структура й культура організації не виключають ефективного функціонування команд;
Ø зацікавленість команди у вирішенні завдання, проявляючи відданість загальній ідеї;
Ø необхідність впровадження в організації інноваційних рішень;
Ø індивіди мають деякий досвід командної роботи;
Ø керівник організації виявляє схильність до демократичного стилю лідерства, розуміючи важливість делегування повноважень.
Відмінності між групами і командами перераховані в табл. 2 [63].
Основні типи командних завдань:
- творчі завдання (створення інновацій);
- комплексні завдання (розробка стратегії, впровадження інновацій);
- створення нових або реінжиніринг існуючих бізнес-процесів.
Отже, командна робота забезпечує більш високу ефективність виконання завдань, особливо таких, що потребують творчості, ініціативності, нестандартного підходу до вирішення проблеми. Тому необхідно розвивати командний менеджмент та вдосконалювати методи набуття лідерських навичок у менеджерів вищого та бізнес-рівня.
Таблиця 2.
Відмінність між групою і командою
| Група | Команда |
| Має формального керівника | Розподіляє функції керівництва між учасниками або періодично змінює керівника |
| Індивідуальна відповідальність | Відповідальність один перед одним |
| Має непрямий вплив на бізнес (фінансові показники), на оцінку ефективності | Оцінка ефективності напряму залежить від результатів роботи |
| Обговорює і розподіляє індивідуальну роботу | Обговорює і розподіляє загальну роботу |
| Працює всередині організації | Не обмежується рамками організації |
| Індивідуальні результати роботи | Групові результати роботи |