Групова динаміка та нормативна поведінка в групі.

Групова динаміка –це галузь соціальної психології, яка досліджує психічні процеси, що відбуваються в малих групах. Спочатку термін «групова динаміка» використовувався для позначення наукової школи, створеної К. Левіним. Найчастіше під груповою динамікою розуміється сукупність групових процесів, які відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: утворення, функціонування, розвиток, розпад, а також ті прийоми та методи, які дають змогу вивчати внутрішньо групові процеси в умовах лабораторного експерименту.

Виокремлюють щонайменше три механізми групової динаміки:

1) розв’язання внутрішньогрупови суперечностей ( А.Г. Кирпичник звернув увагу на суперечності, по-перше між зростаючими потенційними можливостями групи і її актуальною діяльністю; по-друге, між зростаючим прагненням групи д самореалізації та самоствердження і одночасно тенденціями включення особистості до групової структури, інтеграції її з групою.

2) «ідіосинкразчний кредит» ( з аналізом поведінки лідера пов’язане виокремлення іншого механізму групової динаміки, який у працях Е. Холландера одержав назву феномена «ідіосинкразичного кредиту». Всупереч традиційним уявленням, високо статусний суб’єкт (лідер) не обов’язково жорстко реалізує норми групи, але привносить в її життя деякі новації, хоча б ціною відмови від низки попередніх норм, сприяючи тим самим ефективнішому досягненню групової мети і переходу на інший, вищий рівень функціонування. ;

3) психологічний обмін. ( поняття «обмін» користується великою популярністю як у психології, так і в інших суспільних науках. Щоб краще пояснити суть психологічного обміну, звернемося до одного з його різновидів – так званого ціннісного обміну. Цінність визначається як матеріальний або ідеальний предмет, який є вагомим для людини, тобто здатним задовольнити її потреби, відповідати її інтересам. У ході аналізу взаємодії людей в малій групі, цінності можуть виступати у вигляді будь-яких значущих характеристик членів групи, які належать до властивостей їхньої особистості, її спрямованості, вмінь, досвіду тощо і реалізуються ними в ході розв’язання групових завдань на користь окремих партнерів і групи загалом.

Важливою ознакою життя малої групи є реалізація групових норм. Вони становлять сукупність вироблених і санкціонованих групою правил і вимог, які регулюють поведінку індивідів, зумовлюють специфічну для кожної групи систему взаємодії, взаємовпливу і спілкування. Групову норму характеризують такі параметри:

— групова норма є продуктом соціальної взаємодії, що виникає в процесі життєдіяльності групи;

— групова норма може бути задана і більш широким соціальним оточенням;

— для кожної групової ситуації норми не встановлюються, вони формуються залежно від значущих для більшості групи ситуацій;

— система норм забезпечує індивіда орієнтирами в навколишньому середовищі;

— соціальні норми не лише уніфікують поведінку в групі, а й регулюють внутрігрупові відмінності;

— норма може приписувати стандарти поведінки в загальній ситуації, а може визначати реалізацію конкретної ролі у конкретній дії, в якій опиняється людина як носій ролі;

— норми різняться за ступенем прийняття їх групою: одні — схвалюють майже всі, інші — підтримує меншість;

— норми різняться за мірою і широтою девіантності, які вони допускають, а також діапазоном санкцій, які при цьому застосовуються;

— групові норми призначені забезпечувати існування групи як цілісної системи;

— норми можуть бути чинником ригідності (лат. — твердий, заціпенілий) групи та особистості, обмежувати їх діяльність у нових чи невизначених ситуаціях, гальмуючи процеси індивідуального та групового розвитку.