Виступати в судових дебатах; 3 страница

Підозрюваний повинен підкорятися законним вимогам слідчого, прокуро­ра, слідчого судді під час проведення процесуальних дій, а обвинувачений-роз-порядженням головуючого, пов'язаним із забезпеченням порядку в судовому засіданні (див. ст. 329 КПК).

Пам'ятка про права та обов'язки підозрюваного, обвинуваченого вруча­ється у тих випадках, коли закон вимагає від органу чи особи, які здійсню­ють провадження, повідомляти і роз'яснювати їм їхні процесуальні права та обов'язки: під час вручення повідомлення про підозру (ст. 278 КПК), на почат­ку судового засідання (ст. 345 КПК). Важливо, щоб у пам'ятці були зазначені не тільки процесуальні права та обов'язки підозрюваного, обвинуваченого, а

й негативні для нього наслідки порушення цих обов'язків у вигляді приводу, накладення грошового стягнення, зміни запобіжного заходу на більш суворий тощо, що має бути чітко роз'яснено підозрюваному обвинуваченому під час вручення цієї пам'ятки.

С т а т т я 43. Виправданий, засуджений

1. Виправданим у кримінальному провадженніє обвинувачений, ви­
правдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

2. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обви­
нувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

3. Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені
статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відпо­
відній стадії судового провадження.

1. Основним питанням кримінального провадження є питання щодо вину­
ватості обвинуваченого, і вирішується воно у вироку суду як найважливішому
акті правосуддя. Згідно з ч. 1 ст. 369 КПК судове рішення, в якому суд вирішує
обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

2. При визначенні підстав для ухвалення вироку суд виходить з консти­
туційної засади презумпції невинуватості обвинуваченого - особа вважається
невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному по­
каранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено об­
винувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах,
одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Виходячи з цього, законодавець на перше місце ставить не обвинувальний, а
виправдувальний вирок, а в переліку осіб, процесуальне становище яких визна­
чається вироком суду, - виправданого, а не засудженого (ст. 43 КПК).

При цьому виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвину­ваченого є склад кримінального правопорушення. Крім того, виправдувальний вирок ухвалюється тоді, коли у суду є підстави стверджувати, що у ході судово­го розгляду встановлено відсутність події кримінального правопорушення або ж встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373, ч. 1 ст. 284 КПК).

Обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судо­вого розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. З ст. 373 КПК).

3. Процесуального становища виправданого чи засудженого обвинува­чений набуває не з моменту проголошення ухваленого щодо нього відповідно виправдувального чи обвинувального вироку, а з моменту набрання цим виро­ком законної сили. За загальним правилом вирок суду першої інстанції набирає

________________________________________________ 153

законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження булопоновлено, вважається що вирок не набрав законної сили (див. ст. 532 КПК), а, отже, особа продовжує залишатися обвинуваченим.

Апеляційна скарга на вирок суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК).

4. Виправданий і засуджений можуть використовувати перелічені в ст. 42 КПК права обвинуваченого на підставах, у порядку і обсязі, які визначаються осо­бливостями їх статусу і подальшого судового провадження на різних його стадіях.

Стаття 44. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого

1. Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа,
визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено ді­
єздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його за­
конний представник.

2. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлю-
вачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повно­
літні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і
піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких пере­
буває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

3. Про залучення законного представника слідчий, прокурор вино­
сить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вру­
чається законному представнику.

4. У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать ін­
тересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слід­
чого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа
осіб, зазначених у частині другій цієї статті.

5. Законний представник користується процесуальними правами
особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація
яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може
бути доручена представнику.

1. Участь у кримінальному провадженні законного представника є важли­
вою складовою забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого,
який є неповнолітнім або ж у встановленому законом порядку визнаний неді­
єздатним чи обмежено дієздатним.

2. Неповнолітньою особою є дитина, яка на момент вирішення питання
про допуск законного представника до участі в кримінальному провадженні не
досягла вісімнадцятирічного віку (див. п. 12 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 484 КПК).

3. Згідно зі ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом не­
дієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не

здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Суд може об­межити цивільну дієздатність особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне ма­теріальне становище.

Фізична особа визнається недієздатною чи обмежено дієздатною з момен­ту набрання законної сили рішенням суду про це (див. ст.ст. 36,40 ЦК України). Порядок визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною встановлено ЦПК України (глава 2 розділу 4).

4. Близькі родичі та члени сім'ї особи - це чоловік, дружина, батько, мати,
вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід,
баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи уси­
новлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклу­
ванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і
мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають,
але не перебувають у шлюбі (див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК).

5. Слідчий, прокурор своєю постановою, а слідчий суддя ухвалою відмов­
ляє в залученні особи до справи як законного представника, якщо буде встанов­
лено, що інтереси цієї особи суперечать інтересам неповнолітньої, недієздатної
чи обмежено дієздатної особи, яку вона мала представляти.

6. У виняткових випадках, коли участь законного представника може за­
вдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, суд за
його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю
ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окре­
мих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінально­
му провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

7. За загальним правилом законний представник користується процесу­
альними правами підозрюваного, обвинуваченого, інтереси якого він представ­
ляє, за винятком тих, які є невід'ємними правами особи, зокрема, це право да­
вати показання стосовно підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального
правопорушення, яке є предметом провадження.

С т а т т я 45. Захисник

1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвину­
ваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається
застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або
вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої
передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстради­
цію).

2. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесе­
но до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному

154

реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припи­нення права на заняття адвокатською діяльністю.

1.Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяль­
ність», прийнятого Верховною Радою України 5 липня 2012 p., захист - вид
адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і за­
конних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, ви­
правданого, особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів
медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосуван­
ня у кримінальному провадженні, особи, щодо якої розглядається питання про
видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне
правопорушення.

2. Участь захисника є важливою процесуальною гарантією захисту прав
та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та інших осіб, щодо яких
здійснюється кримінальне провадження. Тому КПК обмежує коло осіб, які мо­
жуть бути захисниками, адвокатами, тобто особами, які мають свідоцтво про
право на заняття адвокатською діяльністю і виконують функцію захисту на
професійній основі. До того ж, це має бути адвокат, відомості про якого внесе­
но до Єдиного реєстру адвокатів України. Такий підхід відповідає положенню
Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвину­
вачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших
державних органах діє адвокатура (ч. 2 ст. 59 Конституції України).

3. Серед прав особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в
іноземну державу (екстрадицію), є і право мати захисника і побачення з ним за
умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисни­
ка під час допитів (див. п. 2 ч. 1 ст. 581 КПК).

4. Адвокат іноземної держави також може здійснювати адвокатську діяль­
ність в Україні, зокрема, і такі її види, як захист і представництво в криміналь­
ному провадженні, з урахуванням особливостей, визначених Законом України
«Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. Про набуття адво­
катом іноземної держави права на заняття адвокатською діяльністю в Україні та
особливості статусу адвоката іноземної держави див. розділ VIII цього Закону.

С т а т т я 46. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні

1. Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або нада­
вати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він
надає або раніше надавав правову допомогу.

2. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуаль­
ної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за
умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення
процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для ви-

знання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь за­хисника є обов'язковою.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, пе­редбаченому статтею 53 цього Кодексу.

3. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше
п'яти захисників одного обвинуваченого.

4. Захисник користується процесуальними правами підозрюваного,
обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реа­
лізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і
не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передба­
чених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

5. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших про­
цесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинувачено­
го, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення
без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж по­
бачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть від­
буватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в
умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

6. Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків, без
його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим,
прокурором, слідчим суддею, судом.

7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
службові особи зобов'язані виконувати законні вимоги захисника.

1. Передбачене ч. 1 коментованої статті загальне правило участі захисника
у кримінальному судочинстві відповідає за змістом одній з підстав для відводу
захисника (див. п. 1 ч. 2 ст. 78 КПК). Суперечність інтересів кількох підозрю­
ваних, обвинувачених, яких захищає один захисник, здійснення ним до цьо­
го представництва потерпілого, цивільного позивача у цьому ж провадженні
не дозволить адвокату належним чином, ефективно здійснювати захист. Тому
слідчим, прокурором чи слідчим суддею, судом має бути відмовлено такому
адвокату у допуску до участі в провадженні, а якщо він вже бере участь у ньому,
то усунути його від участі шляхом відводу.

2. Про випадки обов'язкової участі захисника див. ст. 52 КПК. Якщо в
таких випадках захисник не з'явиться для участі в проведенні процесуальної
дії, то таку дію проводити без захисника не можна, навіть якщо на це дає
згоду його підзахисний підозрюваний, обвинувачений. Таку процесуальну
дію належить відкласти до прибуття захисника, а у випадку невідкладності
її проведення залучити іншого захисника за правилами ст. 53 КПК, інакше
проведена процесуальна дія буде незаконною, і її результати не матимуть до­
казового значення.

156

3. Положення ч. З ст. 46 про те, що одночасно брати участь у судовому
розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого, стосується
лише такої форми залучення захисника до участі в провадженні, як його запро­
шення самим обвинуваченим або іншими особами за його згодою, на підставі
договору із захисником (див. ст.ст. 48, 51 КПК).

4. Про документи, які підтверджують повноваження захисника, див. ст. 50
КПК. З моменту надання адвокатом цих документів слідчому, прокурору, слід­
чому судді, суду і з'ясування ними відсутності обставин, які виключають його
участь у провадженні (див. ст. 78 КПК), адвокат вважається допущеним до
участі у цьому провадженні.

5. Для здійснення захисту підозрюваного, обвинуваченого захисник корис­
тується процесуальними правами, наданими підозрюваному, обвинуваченому,
за винятком невід'ємних прав підзахисного, зокрема, права давати показання.

6. Беручи участь у допиті та інших діях, що проводяться за участі
підозрюваного, обвинуваченого, захисник має право ставити запитання допи­
туваному, звертати увагу слідчого, прокурора, слідчого судді на порушення за­
кону під час проведення процесуальної дії, робити зауваження щодо повноти і
правильності оформлення процесуальних документів.

7. Важливим для здійснення ефективного захисту є право захисника мати
з підозрюваним, обвинуваченим конфіденційне побачення без дозволу слідчо­
го, прокурора, суду як до першого допиту, так і після нього, з можливим лише
візуальним контролем таких зустрічей уповноваженою службовою особою.

8. Крім зазначеної в ч. 6 коментованої статті заборони розголошення
слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом без згоди захисника докумен­
тів, пов'язаних з виконанням ним своїх обов'язків, забороняється будь-яке
втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника,
посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань, відомостей,
що можуть становити адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть
бути допитані як свідки.

9. Здійснюючи захист, адвокат може використовувати свої професійні пра­
ва, зокрема, збирати відомості про факти, які можуть бути використані як до­
кази в кримінальних справах, шляхом запитування і отримання документів або
їх копій від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх
згодою; ознайомлення на підприємствах, в установах і організаціях з необхід­
ними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих,
таємниця яких охороняється законом, опитування громадян тощо.

10. Про розширення професійних прав адвоката та гарантій адвокатської
діяльності, зокрема в кримінальному провадженні, див. ст.ст. 20 і 23 нового
Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.

Стаття 47. Обов'язки захисника

1. Захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передба­чені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення

,ідозри>^ваного- обвинуваче-
і ^чи обвинувачення,

дотримання прав, свобод і законних інтересів /. Л,_альність підозрюва­ного та з'ясування обставин, які спростовуют^¹³

пом'якшують чи виключають кримінальну ' . сконанні процесуаль­
ного, обвинуваченого. /^с ■ _{неМожливості при-

2. Захисник зобов'язаний прибувати для у / °; ^„асно повідомити про
них дій за участю підозрюваного, обвинувачені У*^и слідчого суддю, суд, а
бути в призначений строк захисник зобов'язав /^^„новаженим законом
таку неможливість та її причини слідчого, про/¹⁰'' . _еИ орган (установу).

у разі, якщо він призначений органом (установ ^⁰*' " „еного не має права на надання безоплатної правової допомоги,-_т*У"^НуВа,_Язку _{3 участю в кри}.

3. Захисник без згоди підозрюваною, о<У' ^У *\_{0 ІНШ}у, охоронювану
розголошувати відомості, які стали йому від<7

мінальному провадженні і становлять адвокЯ . явитися від виконан-
законом таємницю. ^°

виключають його

4. Захисник після його залучення мас пр*
ня своїх обов'язків лише у випадках:

і сп о-

rj захисника;

у0 ^Г^уваченим умов укла-°

у собу захисту, за винятком випадків обов'язки,

1) якщо є обставини, які згідно з цим , вибраного ним
участь у кримінальному провадженні; 4^М_ ,_гі ійїисникз:

2) незгоди з підозрюваним, обвинувачем (⁰¹J⁴

у систематич-

захисту, д язки, ^рема, у систематич-

деного ному недодержанні законних порад захисний дексу тощо; 4) коли він свою відмову мотивує йідсу у для надання правової допомоги уконкретно? складним

3) умисного невиконання підозрюванні», **^c"' ™,_Єнні вимог цього Ко-
го з захисником доіовору, яке прояв.іяі ₍' ^П
і й

у у ?

вачеі)0Г0' аДвокат має вико" І Згі/іно 3 Правилами адво- 1. Здійснюючи захист підозрюваного, обв'(Іст^ю коМісією адвокатури при ристовувати лише законні засоби і способи з^/Н , <<ЦЙСність і порядність»), катської етики, схваленими Вищою кваліфікаи1, f' . \ і 0^

„алежної кваліфікації'^{щ0 є оео6ливо}

\ в приватному житті , шантажування, під- обставин інших осіб професійних чи осо-

Кабінеті Міністрів України 3 жовтня 1999 _р. уадвокат повинен як у своїй професійній діяльні¹ бути чесним і порядним: не вдаватися до ома'/

купу, використання тяжких матеріальних чи (' І^н гідність, репутацію та

або інших протизаконних засобів для досягне г.^чЄСТ _)іах
бистих цілей; поважати права, законні інтерес'₍»^ідН0С w-rjK, див., зокрема, ч. 4
і />^аЧЄН1

почуття осіб, з якими він спілкується у різних / 2. Про процесуальні засоби захисту, пере і 5 ст. 4(з мік.

/>^аЧЄН1

_{и такО}ж свої професій-

' ТО ^*У ^«'

_Kafypy», зокрема, збирати
3. Здійснюючи захист, адвокат міг в_Икорі₍) Т^ _д0кази в кримінальному
ні права, передбачені ст. 6 Закону України «nf >*^н1
відомості про факти, які можуть бути виборні'____________________ 159

провадженні, шляхом запитування і отримання документів або їх копій від під­приємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайом­лення на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороня­ється законом; отримання письмових висновків фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитування громадян тощо. Більш широкий обсяг професій­них прав має адвокат, зокрема в кримінальному провадженні, за Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.

4. Водночас захисник не має права для досягнення зазначеної у ч. 1 ко­
ментованої статті мети використовувати незаконні способи: схиляти свідків,
потерпілих або підозрюваних чи обвинувачених, які єспівучасниками його
підзахисного, до давання завідомо неправдивих показань в інтересах свого
підзахисного, фальсифікувати речові і письмові докази, знищувати предмети і
документи, які могли бути доказами у цьому провадженні, розголошувати таєм­
ницю досудового розслідування тощо.

5. Передбачені статтею випадки відмови захисника від здійснення захисту
підозрюваного, обвинуваченого пов'язані із: 1) наявністю обставин, які виклю­
чають участь захисника у кримінальному провадженні (див. ст. 78 КПК); 2) на­
явністю обставин, які унеможливлюють ефективну захисну діяльність адвоката
(незгода з підозрюваним, обвинуваченим щодо способу захисту; умисне неви­
конання підозрюваним, обвинуваченим умов договору, зокрема, у навмисному
систематичному невиконанні підзахисним законних порад захисника; відсут­
ність у адвоката належної кваліфікації для надання правової допомоги у кон­
кретному особливо складному провадженні).

С т а т т я 48. Залучення захисника

1. Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним,
обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за
проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у криміналь­
ному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати
затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встанов­
ленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а
також надати можливість використати засоби зв'язкудля запрошення за­
хисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися
від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

2. Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчимсуддею чи су­
дом для здійснення захисту за призначенняму випадках та в порядку, ви­
значених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

1. Стаття передбачає дві форми залучення захисника до участі у кримі­нальному провадженні:

- за запрошенням підозрюваним, обвинуваченим, їх законним представни­ком, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвину-

ваченого з укладенням договору (див. ст. 51 КПК). Якщо він перебуває в місцях затримання чи тримання під вартою, то слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають посприяти підозрюваному, обвинуваченому у встановленні зв'язку з адвокатом чи особами, які можуть запросити адвоката, не рекомендуючи самі конкретного захисника;

- за призначенням слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. Про ви­падки і порядок призначення захисника див. ст.ст. 49, 53 КПК.

2. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчине­не особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 374 КК України.

Стаття 49. Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суд­дею чи судом для здійснення захисту за призначенням

1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити
участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є
обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення
захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не
може його залучити самостійно;

3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, то обставини
кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюва­
ний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий,
прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд постановляє ухвалу,
якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом
на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здій­
снення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені
у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно
направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом
на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного
виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постано­
ви (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність,
встановлену законом.