Методичні установки: вступне слово до лекції. До складових розвитку професійної готовності студента-психолога входять уміння здійснювати систематизацією та класифікацію:
До складових розвитку професійної готовності студента-психолога входять уміння здійснювати систематизацією та класифікацію:
ü теоретико-методологічних орієнтацій, концепцій, теорій, які покладені в основу пізнання функції, ґенези та розвитку психіки;
ü понятійно-категоріального апарату за напрямками теоретико-методологічних досліджень;
ü розвитку наукових знань з психіки людини завдяки внутрішніх зв’язків психологічних дисциплін та зовнішніх зв’язків з іншими науковими дисциплінами;
ü результатів теоретико-емпіричного дослідження за відповідністю критеріїв та ін.
Систематизація лежить в основі пізнання Світу тому, що вона допомагає відкриттю нових явищ і уточненого розуміння зв'язків між ними. Без систематизація динамічно зростаючої кількості публікацій, які частіше носять епізодичні повідомлення про психіку, стає перешкодою не тільки розвитку конкретної наукової психологічної дисципліни, але й ускладнює професійну підготовку фахівців із-за «розмитістю» мереж навчальних дисциплін.
Систематизація наукових знань зберігає рефлексію вже сформованих уявлень про природу психіки та створює діалог практики дослідження, що дозволяє визначати протиріччя між давно усталеними положеннями.
Без систематизації та класифікації неможливо здійснити будь-які навчальні операції по оволодінню теоретичних знань та розвитку їх практичного використання. Як свідчить практика, студент, що запобігає класифікації психологічних знань за напрямками теоретико-методологічних орієнтацій, зіштовхує себе до стихійного копіювання окремих положень.
Систематизація необхідна й при виконанні курсової роботи, дипломного проекту, в процесі якого студент навчається визначати в основу емпіричного дослідження провідні наукові концепції, теорії. Мається на увазі не ті всі наукові публікації, на які посилається автор у своїй роботі - їх більш декілька десятків, а про одну, дві, три, від сили чотири концепції, які дійсно покладені в основу дослідження.
Отже, для оволодіння вміннями відносити властивості, елементи предмету, що досліджується, необхідно чітко сформувати уявлення про сутність:
1) понять «систематика» й «класифікація» з усіма спорідненими їх поняттями;
2) класифікації галузей науки для конкретизації об’єкту та предмету за науковими дисциплінами;
3) класифікації психологічних наукових дисциплін для з’ясування їх внутрішніх зв’язків;
4) класифікацію знань для саморефлексії особистісного професійного розвитку студента.
Означені пункти складають зміст лекції
4.1. ПОНЯТТЯ «СИСТЕМАТИКА» ТА СПОРІДНЕННІ
ЙОМУ ПОНЯТТЯ
Систематика(від грец. sistematikos – упорядкований) – це наука і мистецтво систематизації знань про об’єкт дослідження, в ході якого визначається:
1) внутрішні взаємозв’язки в конкретно визначеній науковій дисципліні;
2) зовнішні взаємозв’язки конкретно визначеної наукової дисципліни серед інших наукових дисциплін.
Система(від стар.-греч. Σύστημα - ціле, складене з частин; з’єднання) - безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, яке утворює певну цілісність, єдність [].
Коли визначають такий ознакяк систематичний (матеріал, дані дослідження і т.п.) ,то мають на увазівикладений матеріал у певній формі, упорядкування якого здійснено за критеріями(критерії обирає дослідник).
Критерій(стар.-греч. Κριτήριον - здатність розрізнення, засіб судження, мірило) - ознака, підстава, правило прийняття рішення щодо оцінки чого-небудь на відповідність пред’явленим вимогам (міру) [].
Систематизація(від грец. Syst: ema - ціле, що складається з частин) -процедура об'єднання, зведення груп однорідних за деякими ознаками одиниць (параметрами, критеріями) до певного ієрархічної єдності у функціональних цілях на основі існуючих між ними зв'язків і / або взаємодоповнюючих зв'язків із зовнішнім світом [].
Для систематизації певного матеріалу, тобто об’єктів, що підлягають розподілу в систему, необхідно здійснити розумову діяльність - аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, у процесі яких досліджувані об'єкти організовуються в певну систему на основі вибраного принципу.
Завдяки систематизації явища об’єктивного світу відбиваються в свідомості не роз’єднано, а в певній системі, що дозволяє глибше зрозуміти їх взаємозв’язок і правильніше використовувати ці знання у практичній діяльності.
Наведемо приклад. Про плідність систематизації психічних знань за теоретико-методологічними орієнтаціями – це необіхевіоріська, когнітивіська, психоаналітична, інтеракціоніська, гуманістична, свідчить більш як сторічне їх існування. Сформовані концепції за цими орієнтаціями дозволяють розрізнити хаотичність психотехнологій в регулярно зростаючій кількості публікацій.
Таксономія(від др.-греч. Τάξις - лад, порядок і νόμος - закон) - вчення про принципи та практику класифікації та систематизації.
Цей термін спочатку використовувався тільки в біології (у 1813 р. запропонував цей термін Огюстен Декандол), а згодом стали його використовуватися для позначенні загальної теорії класифікації та систематизації складних систем урізних науках.
Наведемо приклад використання систематики (таксономії) в психології. Д.Толлінгерова й В.Я. Ляудис запропонували таксономію навчальних задач, які діляться на шість класифікаційних груп згідно когнітивним характеристикам :
1) першу групу складають завдання, що вимагають відтворення знань;
2) другу - завдання, що вимагають простих розумових дій (опис і систематизація фактів);
3) третю - завдання на складні розумові операції (аргументація, пояснення);
4) четверту - завдання, які передбачають породження певних мовних висловлювань для вираження продуктивного розумового акту (реферат , твір , оригінальний науковий текст);
5) п'яту - завдання на продуктивне мислення (рішення проблем, усередині кожної групи виділено підгрупи завдань);
6) шосту - рефлексивні завдання[].
4.2. КЛАСИФІКАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИЙ ВИД СИСТЕМАТИЗАЦІЇ
Класифікація - це підведення окремих предметів або явищ - на підставі притаманних їм загальних ознак - під більш загальні поняття, що позначають певні класи тих чи інших предметів або явищ. Віднесення предмета до певного класу уточнює наші пізнання про окремі предмети, дозволяє розкрити не тільки особливості даного предмета, а й внутрішні зв'язки між групами, класами явищ. Без віднесення в родинні класи на підставі подібних ознак поняття про предмети були б обмеженими, неповними.
Класифікація є найважливіший вид систематизації. Тобто, розподіл об’єктів за групами на основі встановлення подібності та відмінності між ними.
У визначенні критерію враховують науковий принцип класифікації. Науковий принцип - це конкретизація світоглядних позицій, переконань і загальних принципів у процесі наукового пізнання. Наукові принципи зазвичай мають чітко визначені й розгорнуті пояснення, завдяки чому створюється умова їх однозначного трактування.
Визначають декілька принципів у класифікації наукової дисципліни. Так, наприклад за Ріккертом науки поділяють:
· за характером об’єкту й предмету дослідження: природні, технічні, гуманітарні, соціальні, поведінкові і т.п.;
· за способом збору даних і рівню їх узагальнення: емпіричні, теоретичні, фундаментальні;
· за методом дослідження: номотетічні, ідеографічні;
· за ступенем практичної застосовності: чисті та прикладні
Розрізняють науки за спрямованістю пізнання оточуючого світу – номотетичні та ідеографічні.
Номотетичні науки (від грец. nomo-teteo - видавати, встановлювати закони) - мають основну мету – це відкриття загальних, універсальних наукових законів. Тобто, це науки про природу.
Ідиографічні науки, тобто описові, які обмежуються вивченням індивідуальних подій і фактів , на відміну від номотетичних, узагальнюючих і законоусталених наук. За визначенням Риккерта ідіографічні науки - це «науки про культуру».
Інший принцип класифікації наук запропонував Майкл Полані. В основи класифікації був покладений принцип порядкового «зростання символізації» і «зменшення контакту з досвідом»:
1) описові науки;
2) точні науки;
3) дедуктивні науки [ ...]
Означені щаблі формалізації роблять судження науки більш строгими, в конкретно категоріально-понятійному апараті. Так, щоб описувати наукову інформацію, мова має бути достатньо точною. Це досягається завдяки конкретизації ознак поняття.
Наведемо приклад. Сучасна класифікація наук представлена у трьох площинах:
- природничі(фізика, хімія, біологія, географія, астрологія та ін.) науки, предметом яких є різні види матерії та форми їхнього руху, їх взаємозв´язки та закономірності;
- суспільні(економічні, філологічні, філософські, логічні, психологічні, історичні, педагогічні та ін.) науки, предметом яких є дослідження соціально-економічних, політичних та ідеологічних закономірностей розвитку суспільних відносин;
- технічні(радіотехніка, машинобудування, літакобудування) науки, предметом яких є дослідження конкретних технічних характеристик і їх взаємозв’язки.
На межі між природничими, суспільними, технічними науками розвиваються нові суміжні галузі науки, як технічна кібернетика, ергономіка, біоніка, біофізика, технічна естетика та інші.
Існує й інший критерій класифікації наукових знань:
- теоретична площина - система знань, форма суспільної свідомості;
- суспільний розподіл праці - наукова діяльність, що пов´язана з цілою системою відносин між ученими і науковими установами;
- практичне застосування наукових досягнень висновків науки – вагомість певної науки в суспільстві, тобто її суспільна роль.
Наведемо приклад класифікації знань.
Визначають декілька критеріїв класифікації знань.
І. Критерій, що визначений за показником наукового обґрунтування знань:
1) наукові знання - це відомості, отримані в результаті наукових пошуків, характеризуються високим ступенем достовірності (доведеності і надійності), можливістю перевірки, теоретичною обґрунтованістю, мають включеність в широку систему наукових знань, визначаються відносною істинністю (тобто можливість їх спростування у результаті наукової критики);
2) ненаукові знання - це відомості, отримані ненауковими шляхами такими як життєвий досвід, релігійні джерела, з традицій, від авторитетів і т. д, для них є головною ознакою, що вони не мають теоретичних обґрунтувань.
ІІ Критерій, що визначений за показником перевірки гіпотези і вирішення проблеми:
1) вирішальні знання – це відомості, що дозволяють однозначно прийняти або відкинути висунуту гіпотезу;
2) значні знання – це знання, що вносять вагомий внесок у вирішення проблеми, але недостатні для її вирішення без залучення інших даних чи відомостей;
3) незначні знання – це дані малої інформованості, що не дозволяє вирішувати питання чи проблему. ;
ІІІ. Критерій, що визначений за показником джерел інформації:
1) соціологічні знання - це данні відповідної науки;
2) психологічні знання - це данні відповідної науки;
3) педагогічні знання - це данні відповідної науки;
4) фізіологічні знання та інші - це данні відповідної науки.
IV. Критерій, що визначений за показником методів дослідження:
1) данні, що отриманні за результатами спостереження ;
2) данні, що отриманні за результатами опитування;
3) данні, що отриманні за результатами експериментів.
V. Критерій, що визначений за показником інформативності:
1) неметричні знання (не мають метрики, тобто не визначені одиниці виміру);
2) метричні знання (мають метрику).
Класифікація психологічних знаньмає багато різновидів, вони залежать від критерію, який покладений в загальний ознак класифікації.
Наведемо приклад. Для розрізнення універсальною десятковою класифікацією (УДК) - система класифікації інформації, широко використовується в усьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичної преси, різних видів документів і організації картотек.
Перша класифікація психологічних наукових дисциплін відбулася в 1900 р. на ІV Міжнародному психологічному конгресі, друга в 60-х р. , третя у 1996 р. ХХVІ Міжнародному психологічному конгресі була прийнята нова класифікація психологічних наукових дисциплін (за довідником: «Сучасна психологія». - М., 1999).
1. Загальна психологія
2. Психологія особистості;
3. Соціальна психологія;
4. Політична психологія;
5. Психологія менеджменту;
6. Організаційна психологія;
7. Юридична психологія;
8. Психологія праці та інженерна психологія;
9. Клінічна (медична) психологія;
10. Психофізіологія;
11. Спеціальна психологія;
12. Психологія розвитку а вікова психологія;
13. Педагогічна психологія;
14. Психологічне консультування
Поширеною є класифікація психологічних наукових дисциплін, принципом якої була взята бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).
Основні ділення галузей психології за ББК ( на 1990- ті р. )
Ю 91. - Історія психології.
Ю 91 ( 0). Всесвітня історія психології .
Ю 91 ( 2). Історія психології в Росії.
Ю 91 ( 4 /8). Історія психології в зарубіжних країнах.
Ю 92. - Розвиток психіки. Генетична психологія .
Ю 922 . Зоопсихологія і порівняльна психологія .
Ю 923. Психологічний аспект проблем антропогенезу і виникнення свідомості.
Ю 93. - Загальна психологія .
Ю 932. Психіка і свідомість .
Ю 933. Вища нервова діяльність як фізіологічна основа психіки.
Ю 935. Психічні процеси і стани .
Ю 936 . Психологія діяльності , поведінки .
Ю 937 . Психологія особистості.
Ю 94. - Психологія окремих видів діяльності (прикладна ) психологія.
Ю 940 . Педагогічна психологія дорослих.
Ю 941 . Психологія праці . Інженерна ( технічна ) , авіаційна та космічна психологія.
Ю 942. Військова психологія.
Ю 943 . Психологія спорт.
Ю 944 . Психологія читання і психологія бібліотечної робот .
Ю 945 . Психологія творчості. Психологія наукової, науково - технічної та художньої діяльності.
Ю 947. Юридична (судова) психологія.
Ю 948 . Медична психологія.
Ю 94 . Інші види галузевої (прикладної) психології.
Ю95. Соціальна (суспільна) психологія.
Ю 951. Історична психологія. Психологія класів.
Ю 952. Особистість як соціально-психологічне явище.
Ю 953. Психологічні проблеми соціального спілкування (комунікативності), впливу і взаємовпливу людей.
Ю 954. Психологія малих груп (колективів). Колектив і особистість.
Ю 955. Масовидні явища психіки.
Ю 956. Психологія сім'ї, побуту, психологія виховання дітей у сім'ї.
Ю 957. Психологія релігійності і атеїстичного виховання.
Ю 958. Психологія націй (етнічна психологія).
Ю 959. Соціально-психологічні проблеми окремих галузей психології.
Ю 96. - Особливі стани та явища психіки.
Ю 98. - Дитяча психологія.
Ю 983. Загальні проблеми дитячої психології.
Ю 984. Галузі дитячої психології
Класифікація галузей науки. Для конкретизації наукових знань була запропонована Вищою атестаційною комісією (ВАК) України та погоджена з Міністерством освіти і науки України, Державним комітетом у справах науки і технологій України така класифікація галузей наук.
1. Фізико-математичні науки.
2. Хімічні науки.
3. Біологічні науки.
4. Геологічні науки.
5. Технічні науки.
6. Сільськогосподарські науки.
7. Історичні науки.
8. Економічні науки.
9. Філософські науки.
10. Філологічні науки.
11. Географічні науки.
12. Юридичні науки.
13. Педагогічні науки.
14. Медичні науки.
15. Фармацевтичні науки.
16. Ветеринарні науки.
17. Мистецтвознавство.
18. Архітектура.
19. Психологічні науки.
20. Військові науки.
21. Національна безпека.
22. Соціологічні науки.
23. Політичні науки.
24. Фізичні виховання і спорт.
25. Державне управління.
4.3.СИСТЕМАТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
Систематика психологічної науки представляє визначення:
1) внутрішнього взаємозв’язку між складовими психологічних знань;
2) зовнішнього зв’язку психології з іншими науками.