Особливості іміджу, його види та шляхи вдосконалення іміджу менеджера

Імідж особистості являє собою найбільш ефективну подачу відомостей, яка в змозі обійти наявні в кожного з нас «фільтри». Звідси і виникає ідея іміджу як публічного або зовнішнього
подання «Я», що досить часто може відрізнятись від внутрішнього «Я».

Поняття «імідж» трактується майже так, як і термін «думка», як судження, що виражає оцінку чого-небудь. Відмінність у застосуванні цих термінів полягає в тому, що імідж більш пра­вильно поєднувати в таких словосполученнях, як «імідж людини» (політика, адвоката, вчителя), а «думка» – у словосполученнях типу «думка про людину» (політика, ректора та ін.).

З усієї величезної кількості матеріалу щодо створення іміджу люди беруть те, що використовувати легше усього: посміхатися усім і скрізь, демонструвати щирість і увагу, стежити за взуттям і зачіскою, одягом. Проте оточуючі на подив швидко розгадують усі наші хитрощі. Можна удавати щирість скільки зав­годно, але фальш рано чи пізно буде виявлена. Отже, імідж особистості – це єдність внутрішнього і зовнішнього єства.

Особистий імідж є важливою складовою для кар’єри. Є декілька причин, які вказують на це:

– ми віримо в те, що бачимо;

– ми всі зайняті люди і часто приймаємо рішення на основі першого враження;

– імідж впливає на тих, хто приймає рішення в питаннях професійного зростання;

– ми діємо, усвідомлюючи це чи ні, як представники своєї професії або організації;

– добре виглядати і впевнено почуватися – це добре для нас самих.

Зі всього набору власних характеристик кожна особистість має відібрати ті, що будуть позитивно сприйняті суспільством, оточуючими, часто на підсвідомому рівні.

Розрізняють такі види іміджу:

– артистичний імідж – його концепція стосується особистості, яка щось презентує, тобто яка належить до «передавача» інформації.

– психологічний імідж – його розуміють як «пізнавальну структуру», схожу на неформальну теорію про певний об’єкт: вона передбачає і пояснює, до якого типу він відноситься. У деякій мірі це проектування набутого досвіду на майбутнє.

Концепція його стосується особистості, яка інтерпретує чимось вплив на «приймача» інформації.

Імідж особистості формується під впливом внутрішніх і зов­нішніх факторів. Він відображає, підкреслює англійка Е. Семпсон, погляд на особистість як з боку свого «Я» – самоімідж, так і з боку оточення – бажаний імідж, а також необхідний імідж, що повинен відповідати тому чи іншому статусу.

Елементи іміджу ділової людини представлено на рис. 5.2.

Зовнішній вигляд		Елементи іміджу ділової людини		Спілкування (мова)
Фізіономіка і міміка		Сприйняття і управління враженнями		Іміджетворчі елементи

Рис. 5.3. Елементи іміджу ділової людини

Значення зовнішнього вигляду має прямий вплив на формування іміджу особистості. Усе це пов’язано з індивідуальністю стилю одягу; підбору елементів чоловічого ділового одягу: костюм, сорочка, краватка, головний убір, взуття, шкарпетки, рукавички; співвідношення кольорів одягу; врахування індивідуальності при виборі одягу, чоловічі аксесуари; підбір елементів жіночого одягу: костюм, психологічний вплив кольору, зачіска, взуття, панчохи, косметичні засоби, манікюр, парфуми, прикраси, окуляри, головний убір, сумочка; національні особливості в зовнішності жінки; одяг для офіційних прийомів. Відомо, що майже 80 відсотків робочого часу ділові люди витрачають на спілкування, під час якого обмінюються інформацією, її передача може здійснюватись двома каналами зв’язку: мовним (вербальним – слово, мова) і немовним (невербальним: поза, міміка, жести, дистанція). За даними фахівців у галузі спілкування, приблизно 55 % інформації ми отримуємо від невербальних знаків, що супроводжують мовленнєвий контакт (міміка, жести), 38 % – голос, висота тону, тембр і тільки 7 % – зміст вимовленого. Соціологи виділяють більше 50-ти знакових систем, які є носіями інформації і опосередковують спілкування (мова, слово, музика, живопис, обряд, скульптура, архітектура, костюм, математика, ритуал, грим, татуювання, зачіски, особисті знаки, клеймо, регалії, геральдика та інші). Знання фізіономіки (науки про типи обличчя) дозволяють краще орієнтуватись у людях, підбирати ключі до підвищення ефективності спілкування, спрогнозувати поведінку своїх парт­нерів, виявити можливі аномалії їх поведінки.

Щоб справити про себе добре враження, людині необхідно вміти з гідністю триматися, знати про всі свої позитиви і, особливо, про всі свої вразливі «місця», щоб зробити все необхідне для їх усунення і створення привабливого іміджу.