Гендерні аспекти спілкування
Гендер (англ. gender –“стать”, від лат. genus –“рід”) – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття “чоловік” і “жінка”, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, що позначає біологічні відмінності. Гендерні аспекти спілкування є невід’ємною частиною професійної комунікації.
Гендерна рівність є ознакою розвинутого суспільства, його демократичності. Відомо, що суцільний характер мовленнєвого спілкування (стратегії, стилі, тональності тощо) залежить також від соціальних, комунікативних статусів комунікантів. Проте варто пам’ятати, що окрема роль успішності комунікації належить гендерному статусу учасників комунікації, оскільки чоловіки та жінки суттєво відрізняються за психічними, фізіологічними та комунікативними параметрами. Сучасна наука не заперечує існування деяких стильових особливостей, властивих переважно чоловікам чи переважно жінкам у межах чітко окресленої ситуації спілкування. При цьому вважається, що вони виникають під впливом як соціокультурних, так і біологічних, і гормональних факторів.
Найбільш перспективним і обґрунтованим напрямом вивчення чоловічої і жіночої мови сьогодні вважається вивчення стратегій і тактик мовної поведінки чоловіків і жінок у різних комунікативних ситуаціях з обов’язковим урахуванням культурної традиції певного суспільства. Сучасній людині необхідно розуміти гендерно орієнтовані відмінності в спілкуванні, а також використовувати їх для кращого взаєморозуміння, для правильної оцінки намірів людини, тобто для аналізу комунікативної поведінки комунікантів у реальному повсякденному і діловому спілкуванні. Необхідно навчитися комунікативній грамотності, складати комунікативний паспорт людини, розуміти всю комплексну інформацію, що особа підсвідомо, “автоматично” повідомляє про себе різними засобами (мовний код, паралінгвістичне використання правил, законів, конвенції тощо) іншим учасникам спілкування і тим, хто за цим спілкуванням спостерігає.
Як стверджують психологи, лінгвісти, стиль спілкування жінок і чоловіків найяскравіше репрезентується в діловій і професійній сфері. Чоловічий стиль зорієнтований на систему домінування: чоловікам притаманна завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів. Його називають авторитарним. Для чоловіків найважливішою є інформація, результат, факти, цифри, для них тільки одна відповідь правильна (переважно – це власна думка). Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування: колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, що сприяє зростанню ініціативності співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень.
Для чоловіків характерним є виокремлення свого “я”, а для жінок – актуалізація “ми” в налагодженні професійних ділових контактів. Жінки стратегічно частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть, напевне, очевидно, можливо), а чоловіки демонструють свою незаперечну переконаність (я глибоко переконаний, зрозуміло). Бажання чоловіків показати високий рівень ерудиції спонукає їх до вживання професійної лексики.
Гендерні особливості виразно виявляються ветикетному спілкуванні.Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і керують її перебігом. Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось пояснюють. В етикетних ситуаціях знайомства чи прощання домінує чоловіча психолінгвістична поведінка, що виявляється в компліментах і цілуванні руки жінки.
Дослідники лінгвогендерологічних проблем зазначають, що в мовленні чоловіків простежується більша кількість іменників і дієслів; жінки надають перевагу прикметникам і прислівникам. У мовленні жінок частіше трапляються актуалізатори (так? Ви згодні? тощо), сигнали наявності зворотного зв’язку й уваги до слів співбесідника (так, ага, о! тощо). Жінки спокійніше реагують на перебивання мовлення, їх мовний код містить більшу кількість засобів увічливості, меншу кількість грубих і лайливих висловів.
Чоловічій письмовій мові порівняно з жіночою властиві такі особливості:
1. Речення за своєю довжиною в середньому коротші від жіночих.
2. Велика кількість граматичних помилок.
3. Більш висока частота використання іменників і прикметників, у свою чергу, набагато менше дієслів і часток. Чоловіки вживають також більше якісних і присвійних прикметників, причому якісні прикметники вживалися, як правило, у звичайному, а не у вищому чи найвищому ступенях порівняння. Окрім цього, прикметники й іменники значно частіше жіночого роду, тобто існує орієнтація на використання слів, “протилежних” за родом.
4. Превалювання раціоналістичних оцінок. Емоційних і сенсорних оцінок у мові чоловіків менше, оскільки вони виділяють частіше естетичний, ніж етичний бік предметів чи явищ навколишньої дійсності.
5. У синтаксичній структурі чоловічих текстів частіше використовується підрядний, а не сурядний зв’язок.
6. Трапляються окличні й питальні речення.
7. Рідше використовують неповні речення й еліптичні конструкції.
8. Зворотний порядок слів менш властивий чоловічій письмовій мові.
Великий інтерес викликає дослідження гендера в професійній комунікації. Так, у результаті тривалої роботи німецьких лінгвістів із дослідження гендерної специфіки професійного спілкування встановлено, що чоловіки і жінки виявляють тенденції до різних стилів проведення полеміки. Чоловіки рідше погоджуються з критикою, частіше вдаються до іронії, посилання на авторитети, використовують менше мовних засобів, що виражають невпевненість, тому справляють враження більш компетентних і впевнених у собі і своїй правоті фахівців.
На сучасному етапі трансформаційних процесів в Україні актуальним питанням стало переосмислення ролей жінки й чоловіка в професійному спілкуванні, а точніше – створення егалітарних принципів рівності. Егалітарна (фр. еgalitarisme, еgalitе – рівність) концепція виходить з того, що жінка й чоловік рівні як особистості і повинні мати в професійній сфері однакові можливості для свого розвитку, самореалізації. Важливим завданням на сьогодні є створення мови, вільної від сексизму (англ. sex – стать; сексизм – це ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі). Цей принцип потрібно розуміти зовсім не як нівелювання різниці між жінкою та чоловіком, а навпаки, зважаючи на природну роль жінки, вибудовувати такі соціальні умови, щоб усі громадяни, незалежно від статі, мали однакові можливості гранично повно виявити свої таланти, реалізувати новаторські ідеї.
2007 рік в Україні було оголошено роком гендерної рівності, що призвело до помітних змін у правових, соціальних та ділових сферах життя суспільства. До моменту законодавчого затвердження в Україні принципу гендерної рівності питання статі були важливими під час працевлаштування, отримання соціальних пільг тощо.
Отже, гендерні відмінності між чоловіками та жінками, безперечно, суттєві та значущі, але не такі вже великі, щоб особи різної статі не могли дійти порозуміння. Багато факторів та обмежень впливають на людину з самого народження, чим змінюють поведінку чоловіків і жінок.
Гендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічого і жіночого бачення, що інтегрують універсальні та національно специфічні ознаки, виявляють особливості номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також вплив статі на мовну практику та мовну поведінку.
Лінгвістична гендерологія співвідносить мову з особистістю за ознакою соціальної статі. Гендер, з-поміж інших соціолінгвістичних понять, найбільше пов’язаний з умовами життя, реаліями, нормами і традиціями певної культури.