Види уяви. мрія як особливий вид уяви

Види уяви за їх впливом

Сновидіння - це пасивні форми уяви. Вони можуть бути як продуктивними, так і непродуктивними. У снах людина може висловлювати задоволення чи незадоволення певними моментами свого життя саме за допомогою образів, створюваних свідомістю.

Галюцинації - мимовільні форми уяви. Зазвичай вони бувають продуктивними. Це вже бачення, які не мають ніякого зв'язку з реальністю людини.

Мрії і мрії. Вони відносяться до типу активних форм уяви. При цьому людина відтворює образи бажаного.

Види уяви. Мрія як особливий вид уяви

1. Мимовільна уява – це така уява, при якій відсутні мета і вольове зусилля, щоб щось уявити (сновидіння, галюцинації).

Потреба в мимовільному створенні образів постійно актуалізується різними видами діяльності, в які включається особистість.

У процесі спілкування співрозмовники уявляють собі ситуації, події, що є предметом обговорювання, читаючи художню чи історичну літературу; людина мимоволі стає спостерігачем реальних картин, що народжуються в її голові під впливом прочитаного.

Мимовільне виникнення уявлень тісно пов'язане з почуттями людини. Почуття є потужним генератором яскравих образів уяви тоді, коли людина перебуває у тривозі перед невизначеністю очікуваних подій чи, навпаки, переживає емоційне піднесення перед участю в урочистих подіях, що мають життєво важливе для неї значення.

Переживаючи страх, тривогу за близьких, людина подумки малює образи небезпечних ситуацій, а готуючись до приємної події —уявляє атмосферу доброзичливості, пошани з боку колег, присутніх.

Прикладом мимовільного виникнення образів уяви є сновидіння.

У стані сну, коли свідомий контроль за психічною діяльністю відсутній, сліди від різноманітних вражень, що зберігаються в мозку, легко розгальмовуються й утворюють поєднання, що характеризуються неприродністю та невизначеністю.

1. Довільна уява – це така уява, при якій людина ставить мету і прикладає вольове зусилля, для того, щоб щось уявити.

Процес уяви може відбуватись як довільний, коли він спрямовується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації, уявити чи передбачити сценарій розвитку подій.. Довільне створення образів спостерігається переважно у творчій діяльності людини.

1. Творча уява – це самостійне створення нових образів на основі минулого сприймання.

Творча уява активізується там, де людина відкриває щось нове, знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні та духовні продукти.

Продуктами уяви є художні образи.

Продукти творчої уяви, їх багатство та суспільна значущість безпосередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо.

Важливу роль у творчій уяві відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчого задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності.

1. Відтворююча уява – це створення образів, що вже існує, але, що нами особисто не було сприйнято (образ Анни Кареніної).

Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або кресленням створює образ цієї машини, — репродуктивна.

Творча і репродуктивна уяви тісно взаємопов'язані, постійно взаємодіють і переходять одна в одну. Цей зв'язок виявляється, з одного боку, у тому, що творча уява завжди базується на репродуктивній, містить її елементи. З іншого боку, складні форми репродуктивної уяви містять елементи творчої.

Наприклад, у діяльності актора втілення сценічного образу є результатом діяльності творчої і водночас репродуктивної уяви.

Відтворююча уява наслідує творчу уяву автора художньо­го або музичного твору, графіки або креслення, і в цьому смислі вона другорядна, не оригінальна. Однак відомо, що багато сучасних письменників, інших представників художньої творчості безсумнівно розраховують на співтворчість читачів, їхню активну допомогу.

Наприклад, у відомому романі X. Кортасара «62. Модель для складання» читачеві про пропонується самому визначити послідовність подій, які оми сані в окремих розділах твору. Тому відтворююча уява, як правило, тісно пов'язана з творчою, і відділити їх не завжди вдасться.

Дуже багато простору для вільного польоту уяви дають твори, скажімо, абстрактного живопису, сучасної музики та ін Для їх розуміння потрібне не тільки й не стільки мислення, скільки саме творча уява, емпатичне розуміння, прогнозу­вання. Плин часу, зміст і розвиток людської діяльності, історичні, соціальні події —усе це змінює розуміння «зако­дованих» абстрактних творів, або поглиблюючи його, або, навпаки, знімаючи «поволоку» удаваної таємничості чи не­зрозумілості.

Наприклад, що саме означає таємничий «Чорний квад­рат» Казимира Малевича? На початку 90-х років уява допо­магає одному з мистецтвознавців запропонувати таке розу­міння: чотири сторони чорного (тобто траурного) квадрата Малевича, геніально передбачені творцем на початку 20-х, означали чотири «чуми» XX ст.: війну, концтабори, вигнан­ня з батьківщини та рак (сьогодні, мабуть, назвали б іншу невиліковну хворобу — СНІД). У цьому зв'язку можна зга­дати вислів відомого кінорежисера Луїса Бунюеля, автора фільмів «Денна красуня», «Скромний шарм буржуазії» тощо: «Уява вільна, людина — ні». Незаперечно важливою є роль відтворюючої уяви в на­вчанні. Останнім часом ця проблема тісно пов'язана з ком­п'ютерним навчанням. Річ у тім, що сучасні комп'ютерні навчаючі системи пропонують нові можливості для створен­ня навчальних середовищ — комбінацію тексту, малюнків, анімації, звуку, так звані гіпертексти, в яких можна вільно переходити з одного семантичного рівня знань на піший, встановлювати власні уявні зв'язки між подіями, явищами тощо, моделювати явища та події з відмінними від реальних якостями та результатами (скажімо, світи з іншою атмосфе­рою або іншими фізичними законами, війни, в яких пере­могли не ті учасники, які досягли цього в реальній історії). І все це вимагає розвиненої уяви —не тільки відтворюючої, й творчої.

1. Мрія – це уява, спрямована у перспективу життя і діяльності людини. (Шкідливі (не спонукають до дії) і нешкідливі (спонукають до дії)).

Особливою формою уяви є мрія. Мрія — це процес створення людиною образів бажаного майбутнього. Мрія є необхідною умовою втілення в життя творчих задумів, коли образи уяви не можуть реалізуватися негайно з об'єктивних або суб'єктивних причин. У цій ситуації мрія постає як реальна спонука, як мотив діяльності, завдяки якому стає можливим завершення початої справи. Без мрії, зауважував Д. Писарєв, неможливо було б зрозуміти, яка спонукальна сила змушує людину започатковувати і доводити до кінця виснажливі й великі за обсягом роботи в царині мистецтва, науки та практичного життя.

Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та планування діяльності. Ця її функція переконливо виявляється в художній, творчій діяльності, державотворенні. Яскравою ілюстрацією стосовно цього є твори Ж. Берна, в яких він геніально передбачив витвори майбутньої технічної думки — підводного човна, гелікоптера.

Мрії можуть бути реальними, дієвими та нереальними, безплідними. Дієвість мрії — необхідна умова втілення в життя творчих задумів людини,спрямованих на реальне перетворення дійсності. Такі мрії в певному розумінні є рушійною силою дій та вчинків людини, надають їй більшоїцілеспрямованості у житті, допомагають долати труднощі, протистояти несприятливимвпливам.

Мрії можуть бути пустопорожніми, безплідними, "маніловськими". Тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реальних життєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задоволення власних мрійницьких уподобань, роблять її нездатною протистояти негараздам реального буття.

Позитивно на життя людини впливає тільки активна, творча мрія, яка збагачує життя людини, робить його яскравим і цікавим.