Поведінський напрямок оцінки якостей менеджера

В якості реакції на обмеженість управлінського раціоналіз­му в системі управління персоналом організацій виник другий — поведінський напрямок оцінки якостей керівників, основа­ний на залученні досягнень психології та соціології. Цей напря­мок розвивався паралельно з раціоналістичним і часто конфлік­туючи з ним, впроваджувався у практику. Розвиток теорії сис­тем, кібернетики, економіко-математичних методів для аналізу управлінських рішень, комп´ютеризація управління сприяли ак­тивному використанню в менеджменті системного підходу, ос­нованого на внутрішній свободі в залежності від конкретного ситуаційного стану поведінки людей.

Уже на початку 80-х років стає зрозумілим вся важливість організаційної культури як інтегруючого фактору усіх особли­востей організації — і системного і поведінського. З цих питань опубліковано багато праць по управлінню, створено систему професійного навчання менеджменту. У більшості з них цент­ральною фігурою стає менеджер як професійний керівник, який має позитивні та негативні якості своєї діяльності.

Поведінський напрямок оцінки якостей працівників стає го­ловним, тому що він направлений на максимальне використан­ня і розвиток потенціалу керівника організації У 1982 р. англійські консультанти по управлінню М.Вудкок і Д.Френсіс видали книгу "Розкріпачений менеджер" з викла­деними ідеями підвищення ефективності управління на основі самовдосконалення менеджерів як керівників організації.

Вони узагальнили зміст роботи працюючого менеджера і сформулювали одинадцять чітких факторів, які впливають на управлінську діяльність.

Фактори Вимоги до особи, яка працює на посаді менеджера
Стреси, тиск та невизначеність у більшості форм життя організації Здатність ефективно управляти собою і своїм часом
Ерозія традиційних цінностей привели до розлагодження особистих переконань і цінностей Здатність пояснити і уточнити свої особисті цінності
Наявність широкої можливості вибору Чітко встановити як цілі роботи, що виконуються, так і власні цілі
Організаційні системи не можуть забезпечити всі можливості для навчання, що необхідні для сучасного менеджера Кожний менеджер повинен сам турбуватись і підтримувати постійний власний розвиток
Проблем стає все більше і вони все складніші, тоді як засоби їх рішення - часто більш обмежені.. Здібність вирішувати проблеми швидко і ефективно стає все більш важливою частиною управлінських навичок
Постійна конкуренція за ринки збуту та прибутковість викликає необхідність висування нових ідей і пристосування Необхідно бути винахідливим та здатним гнучко реагувати на зміни ситуації
Традиційні ієрархічні відносини ускладнюються Необхідно використовувати навички впливу на оточуючих, не використовуючи прямих наказів
Багато традиційних шкіл та методів управління вичерпали свої можливості і не відповідають вимогам сьогодення і майбутнього Використовувати нові, більш сучасні управлінські методи, освоювати інші підходи до підлеглих
Великі витрати і труднощі пов´язані з використанням найманих працівників. Необхідно краще використовувати людські ресурси.
Зростання масштабів змін вимагає освоєння нових навичок, розвитку нових підходів і боротьби з можливістю власного "старіння". Уміння допомогти іншим по скорішому вивченні нових методів і освоєння практичних навичок.
Складні проблеми все більше вимагають об´єднання зусиль декількох людей, спільно здійснювати їх рішення. Менеджер повинен уміти створювати та вдосконалювати групи, здатні швидко ставати винахідливими та результативними у роботі.

На основі викладених 11 факторів і вимог автори сформу­лювали визначення ефективного управління майбутнього деся­тиріччя, яке потребує наявності у менеджерів таких навичок і здібностей:

1. Уміння управляти собою.

2. Наявність чітких особистих цінностей.

3. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі.

4. Здатність до постійного особистого саморозвитку.

5. Навички вирішувати проблеми.

6. Творчість та здатність до інновацій.

7. Здатність впливати на оточуючих.

8. Знання сучасних управлінських підходів.

9. Здатність керувати.

10. Уміння навчати і розвивати підлеглих.

11. Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи. Автори вважали, що кожний із названих факторів у рівній мірі має відношення до будь-якої ситуації, тобто вони рівноважні.

Уміння управляти собою

Уміння менеджера управляти собою — це турбота про себе і підтримка своєї працездатності. Важливими аспектами управ­ління собою є:

1) підтримка фізичного здоров´я;

2) раціональний розподіл сил;

3) подолання труднощів;

4) раціональний розподіл часу.

Підтримка фізичного здоров´я передбачає слідкування за своєю вагою за рахунок здорового образу харчування, виконан­ня фізичних вправ, вибору способу спортивного тренування, ба­лансування своїм навантаженням, уникання шкідливих звичок (паління, алкоголь).

Раціональний розподіл сил впливає на збереження енергій­ності та активності менеджера на протязі довгого періоду жит­тя. Енергійність людини зменшується або збільшується від емо­ційних причин (гнів, страх, ревнощі, ранимість). Позитивними емоціями вважаються:,

  • хвилювання (стимулює активність); •співпереживання (управління стає гуманним);
  • зацікавленість (допомагає просуватись вперед);
  • допитливість (допомагає освоювати нові сфери);
  • впевненість (додає солідності зусиллям працівників). Подолання труднощів — це уникнення від стресового стану у кризовій ситуації. Якщо менеджер говорить, що він має труд­нощі, то це означає що він почуває себе нездатним справитись зі своїми зобов´язаннями і вимогами ситуації.

Стрес — це почуття внутрішнього тиску з такими психічни­ми проявами, як важке дихання і збільшення нервової напруги. Організм реагує на перевантаження змінами характеру мозко­вої активності. Під впливом стресу людина стає більш уразли­вою, а якості її роботи знижуються.

Є точка зору, що стрес є корисним, тому що він стимулює ак­тивність, що недостатня напруга приводе до погіршення мораль­ного стану, низької ефективності роботи, зниження самоповаги.

Ті люди, які краще інших управляють стресом, мають такі риси:

  • здатність відкладати рішення проблем до того часу, коли бу­дуть здатними їх вирішувати; спеціально розслабляються для того щоб дати відпочинок тілу і мозку від фізичних та психічних наван­тажень;
  • здатні здійснювати загальний погляд на події життя, не за­гублюючи широкої перспективи і не тонучи в дрібних деталях си­туації;
  • можуть управляти розвитком стресових ситуацій, перед­бачаючи можливий розвиток подій і,не розгублюються при ви­никненні проблем; ідуть їй назустріч і готові мати справу з труд­нощами або неприємними подіями;
  • знають свої можливості і не дозволяють собі перенапру­жуватись; встановлюють причину проблеми, щоб потім її вирі­шувати; здатні йти на непопулярні рішення; не примушують себе виконувати жорсткі плани, які неможливо виконати у встанов­лений строк; активно обмежують ступінь свого залучення у складну роботу.

Раціональний розподіл часу на виконання своєї роботи ви­магає від менеджера:

Наши рекомендации