Становлення і сутність управління як науки

ТЕМА 1:Поняття і сутність менеджменту

Історія становлення та розвитку управління нараховує вже кілька тисячоліть. Докази його існування представлені у якнайдав­ніших єгипетських літописах і законодавчих актах вавілонських царів. Управління розвивалося від простих форм, заснованих на силі, спритності і хоробрості в родовій общині в первісну епоху, до найскладніших форм сучасної доби, заснованих на високому рівні знань, на досвіді і навичках володіння таїнствами управління як науки, на таланті й професіоналізмові управлінських кадрів. Можна сказати, що управління як самостійна діяльність існувало протягом усієї історії розвитку людського суспільства. Воно з’явилося з того моменту, як виникла потреба в суспільній праці.

Проте управління як процес використовувалося в особистих інтересах з метою збагачення і завоювання політичної влади, і особливої уваги менеджменту не приділяли аж до XІX століття. Як самостійна теоретична дисципліна, наука про управління виникла на рубежі ХІХ–ХХ ст. у США.

Сучасні управлінці мають полярні думки щодо значення історії і теорії менеджменту. Їх аргументи найчастіше ґрунтуються на припущеннях, що історія відтворює ретроспективу подій, явищ, фактів, а теорія є абстрактною і не має практичного застосування.

Сучасний менеджмент не дає універсальних рецептів – це тисяча можливих варіантів і нюансів управлінських рішень. Під наукою менеджменту необхідно розуміти специфічну сукупну галузь різноманітних знань (з економіки, кібернетики, математики, екології, соціології, психології тощо), що має власний об’єкт і предмет дослідження, теоретичну основу та методику вивчення, базується на концепціях, теоріях, принципах і методах.

Українське слово управління й англійське (management) вважаються синонімами, це пояснюється тим, що в словнику англійської сучасної мови поняття «менеджмент» перекладається як «управління», «завідування», «вміння володіти», «керівництво», «дирекція», «адміністрація» тощо, але їх зміст певним чином відрізняється. Оскільки менеджмент має міжгалузевий характер і досить складну семантику, спробуємо з’ясувати сутність різних понять, що визначають діяльність з координації роботи людей на практиці:

– управління;

– менеджмент;

– адміністрування;

– керування.

Так, «управління» поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад: технічні системи; господарські системи; суспільні системи; державні системи тощо. Управління можна трактувати як вид діяльності, що полягає у
керуванні людьми, процесами, елементами і системами соціально-економічного та політичного життя суспільства, діяльністю органів влади, керівних органів. Поняття «менеджмент» вужче за поняття «управління» і передбачає керівництво не складною машиною-організацією, а колективом людей; це ефективні взаємовідносини між особистостями, які обіймають певні посади; менеджмент – цілеспрямований вплив на діяльність працівників для успішного досягнення цілей організації шляхом продуктивного використання наявних ресурсів.

«Адміністрування»– поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарату управління підприємства.

«Керування» – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

Сучасний менеджмент – це складне соціально-економічне, інформаційне та організаційно-технологічне явище, процес діяль­ності, що має справу зі зміною стану, якостей об’єкта управління. Він містить знання, уміння, навички, прийоми, мотивацію тощо.

Таким чином, предмет вивчення менеджменту змінюється пос­тійно, а це означає, що підходи, які були правильними ще вчора, в один момент можуть стати неефективними сьогодні. «Той, хто ставить діагноз за книгою або намагається управляти, вивчивши на пам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху».