Порядок розробки системи внутрішніх рейтингів

Ключова вимога положень Директиви 2006/48/ЄС та МСФЗ щодооцінки кредитних ризиків полягає у запровадженні диференційованих підходів до оцінки кредитних ризиків.

 Вирішення цього завдання вбачається у переході банків на

рейтингову систему оцінювання позичальників.

 Банки можуть використовувати зовнішнє та внутрішнє

рейтингування. Рейтинги мають покривати весь спектр коефіцієнтів ризику.

 Новий підхід до розрахунку ризику кредитної заборгованості –важливий етап у реалізації положень Базель 2 та Директиви

2006/48/ЄС, однак, не означає повний перехід на вимоги зазначених документів.

Кредитний рейтинг - це умовний вираз кредитоспроможності

об'єкта рейтингування в цілому та/або його окремого боргового

зобов'язання за шкалою кредитних рейтингів

 Рейтингова оцінка емітента - характеризує рівень спроможності емітента цінних паперів своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов'язаннями відносно борг. зобов'язань інших позичальників.

 Рейтингова оцінка цінних паперів емітента - характеризує

рівень спроможності позичальника (емітента) своєчасно та у повному обсязі обслуг. зобов'язання за цінними паперами.

"Рейтингова система" включає усі методи, процеси, заходи контролю, збір даних та інформаційні системи, які забезпечують оцінювання кредитного ризику, віднесення вимог до класів за ступенем кредитного ризику чи до пулів (рейтинг), а також кількісний аналіз дефолту та показників збитку для певних типів вимог (ризикової уражуваності)

Системи внутрішнього рейтингування для оцінки кредитних ризиків мають відповід. таким осн. вимогам (ст. 84 Директиви):

(a) рейтингові системи забезпечують обґрунтоване оцінювання дебітора, обґрунтовану диференціацію ризику, точні та послідовні кількісні оцінки ризику;

(b) внутрішні рейтинги відіграють важливу роль в управлінні ризиками та процесі прийняття кредитних рішень, у процесі виконання корпорат. функцій управління кредитної установи;

(c) кредитна установа повинна мати відділ контролю кредитних ризиків, який відповідає за її рейтингові системи, є незалежним та вільним від небажаного впливу;

(d) банк збирає та зберігає всю необхідну інформацію для забезпечення ефективної підтримки процесів вимірювання кредитного ризику та управління ним;

(e) банк документально обґрунтовує свої рейтингові системи та їх розробку, а також оцінює свої рейтингові системи.