Професійна етика у діяльності провізора і фармацевта.

Розуміння важливості дотримання морально-етичних принципів в досягненні лікувального ефекту характерне і для вітчизняної медицини і фармації.

Особливе історичне значення у формуванні фармацевтичної етики має перший

Аптекарський статут 1789 року, в якому були сформульовані вимоги до

працівників аптек: "Аптекар який добрий громадянин, що вірно береже

посаду присяги, повинний бути майстерний, істенний, совісний,

розсудливий, тверезий, старанний, повсякчас присутній і виконуючий

знання своє загальному благу відповідно. Аптекар повинний мати крайнє

старання, щоб ліки, ним що складаються, були речами і виглядом точно по

розпорядженню лікаря, щоб тим відвернута всяка погрішність, що піддає

хворого здоров`я і життя небезпеки, а лікаря добре ім`я безславності".

У століття науково-технічної революції потреб а хворої людини в істинно

людському відношенні до себе аніскільки не зменшилася, а, навпаки,

навіть загострилася.

Проблеми загальномедичної етики і деонтології постійно знаходилися в

полі зору вітчизняних учених. Питання фармацевтичної етики і деонтології

знайшли віддзеркалення в наукових працях таких відомих представників

фармацевтичної науки і практики як Бондарь И.М., Коломієц Л.Т., Брилєва

Н.И., Глонь З.И., Гарчев С.И., Волох Д.С., Губский И.М., Тольцман Т.И.,

Ельяшевич Е.Г. і ін. В 1970 році відбулася I Всесоюзна конференція,

присвячена загальномедичної деонтології . На ній було ухвалено рішення

надалі на з`їздах, конференціях, симпозіумах широко освітлювати питання

професійної етики і деонтології . В 1977 році МЗ СРСР проведено II

Всесоюзну конференцію по цій же проблемі.

На V Національному з`їзді фармацевтів України в 1999 році серед інших

важливих проблем, що стоять перед фармацією в сучасних умовах,

розглядалося питання про необхідність створення Кодексу етики

фармацевтичн ої асоціації України. Подібні документи давно створені і

працюють в більшості країн світу. В 1996 році з`явився Етичний кодекс

фармацевтичного працівника (провізора і фармацевта) в Росії.

Враховуючи важливість проблеми, в 1997 році Радою Міжнародної фармацевтичної федерації був прийнятий Етичний кодекс фармацевтів. В ньому

сформульовані принципи, які визначають зобов`язання і відповідальність

фармацевтичних працівників і можуть бути використані національними

фармацевтичними організаціями у власних Етичних кодексах. До основних

принципів віднесені наступні:

• головний обов`язок фармацевта - піклуватися про благополуччя кожного

пацієнта;

• фармацевт однаково ставиться до кожного пацієнта;

• фармацевт поважає право особи на свободу вибору виду лікування;

• фармацевт поважає і гарантує право особи на конфіденційність;

• фармацевт співпрацює з колегами і іншими професіоналами і поважає їх

професійні якості і систему цінностей;

• фармацевт в професійних відносинах поводиться відкрито і чесно;

• фармацевт служить потребам людини, громадськості і суспільства;

• фармацевт підтримує необхідний рівень професійних знань і навиків і

розвиває їх;

• фармацевт забезпечує безперервність обслуговування у разі виникнення

трудових суперечок, закриття аптеки або конфлікту з особистими моральними переконаннями.

Етичний зміст взаємостосунків провізора і лікаря.

Важливим елементом фармацевтичної етики і деонтології є етичні правила,

регулюючі взаємостосунки провізорів і лікарів, які повинні виходити з

принципів гуманізму і високого усвідомлення кожним свого громадського

обов`язку. Ці відносини повинні будується на основі взаєморозуміння і

взаємоповажає, підтримка авторитету один одного в очах хворого, бути

дружніми, діловими, у формі товариської співпраці і взаємодопомоги.

Головним у взаємостосунках медичних і фармацевтичних працівників є

загальна мета - збереження здоров`я і благополуччя пацієнтів. При цьому

лікар несе навантаження, пов`язане з постановкою діагнозу і призначенням

ліків. Задачею ж провізора є допомога лікарю у виборі необхідного

препарату, надання повної інформації про його властивості, синоніми і

аналоги, сумісність з іншими ліками і ін. Таким чином, лікар і провізор

повинні працювати як колеги, з повагою відноситися до досвіду і знань

один одного.

Лікарі і фармацевтичні працівники не повинні:

• допускати нетактовних висловів на адресу один одного;

• поменшувати гідність один одного;

• допускати негативні вислови на адресу один одного у присутності

хворого.

Звернення лікаря до провізора здійснюється через рецепт. Рецепт - це

документ, який служить єдиною підставою для відпустки з аптеки більшості

лікарських препаратів, для вживання їх хворими, виходячи з вказівок

лікаря про дозу, порядок прийому. Лікар і провізор несуть повну

відповідальність за виписані і видані медикаменти Тому при рецептурній

відпустці провізор не повинен:

• підміняти лікаря у виборі лікарського препарату;

• залишати без уваги допущені лікарями помилки і неточності,

недотримання встановлених правил виписування рецептів і неправильно

вказані дозування лікарських препаратів, виявлені несумісності і ін.

Всі помилки повинні бути обговорені з лікарями. При цьому критика

повинна бути аргументованою, в доброзичливій формі.

Щоб уникнути подібних помилок в обов`язку провізора входить систематична інформація лікарів про лікарські препарати, їх наявності,

використовуванні аналогів, інформація про нові лікарські препарати.

Лікар повинен знати кількість і асортимент лікарських препаратів, що є в

аптеці, щоб зорієнтуватися, скільком хворим він може виписати необхідні

ліки і не примушувати їх звертатися в інші аптеки.

Трапляється, що деякі ефективні лікарські препарати не мають попиту і

збут їх зв`язаний з певними труднощами внаслідок того, що лікарі про них

не знають або забули. Але з другого боку, маючи свій в розпорядженні

інформацію про лікарський препарат, лікар не повинен надавати допомоги

конкретній фармацевтичній фірмі, свідомо сприяючи просуванню її

продукції на ринок - це несумісно з етичними принципами професії лікаря.

При заміні одного лікарського препарату іншим за домовленістю з лікарем

провізор повинен роз`яснити хворому, що обидва лікарські препарати мають

рівноцінну дію.

Іноді, керуючись психотерапевтичними мотивами, лікар виписує в рецепті

синонім препарату. В цьому випадку провізор на сигнатурі повинен

проставити цей синонім, інакше хворий подумає, що йому видали інші ліки.

При зверненні в аптеку лікаря провізор зобов`язаний дати йому

професіонально-вичерпну інформацію про лікарський препарат. Неповна або

неправильна відповідь може підірвати авторитет провізора у лікаря.

Якщо ж лікар сам захворів і прийшов в аптеку, то його треба обслужити

поза чергою, поспівчувати йому і виразити надію на швидке одужання.

Говорити лікарю про ефективність препарату недоречно.

Етичні принципи взаємостосунків суб`єктів фармації

Н.И. Пирогов відзначав, що важливо уміти бачити помилки, але що ще більш

важливе, уміти їх визнавати. Визнання помилок - обов`язкова умова

нормальної роботи. Воно повинне бути беззастережним, без посилань на

випадковість і збіг обставин. Самокритика і відкрита, принципова критика

— ознака зрілості і здорового морального стану колективу.

Згуртованості колективу сприяють простота і культура спілкування,

відсутність зайвої самовпевненості серед співробітників аптеки, що

сприяє взаєморозумінню і чіткості в роботі.

Велике значення має трудова дисципліна в колективі, яка є заставою

високої продуктивності праці і культури медикаментозного обслуговування

населення.

Однією з умов збереження здорового психологічного клімату з погляду

деонтології є уміння промовчати. Але з другого боку, не менше ефективна

і здорова критика. В зв`язку з цим має місце практика проведення т.з.

"психологічних лінійок," на яких збирається весь колектив і

співробітники відкрито говорять товаришам по службі про допущені промахи

і недоліки.

Проте, не завжди доречна негативна оцінка керівником роботи підлеглого,

зроблена публічно. Іноді розмова по душах дієвіша, ніж осуд в колективі,

що зачіпає самолюбність. Не слід говорити про погану роботу

співробітника в його відсутність оскільки при передачі розмови можуть

розмови можуть

бути додані "подробиці", яких не було.

Особливо важлива людині підтримка в біді, чуйність. Хворий співробітник

не повинен відчувати непотрібності для колективу, адже він здоровим

віддавав всі свої сили.

Добре, коли в аптеці є добрі, гуманні традиції. Тоді нові співробітники,

що вливаються в колектив, швидко освоюються, вникають в роботу,

приймаючи його традиції. Щирість і дружелюбність, розділені роботою і

Етичні аспекти взаємостосунків провізорів і медичних (торгових)

представників.

Ці взаємостосунки склалися в нових для нас ринкових умовах. Медичні

(торгові) представники безпосередньо працюють з аптечними працівниками і

є одним з основних джерел інформації про лікарські препарати конкретної

компанії.

Ефективність взаємостосунків між провізорами і медичними представниками

визначається не тільки взаємною економічною зацікавленістю, але і

відносинами етичного характеру, що складаються.

Важливість цієї сторони спілкування підтверджується тим, що, наприклад,

в програму навчання медичних представників входять крім професійних,

питання етичного порядку: правила поведінки, як справити належне

враження і створити атмосферу взаємного комфорту, як одягатися,

говорити, використовувати невербальні прийоми і ін. Крім того, при

оцінці результативності медичних представників одними з головних

критеріїв розглядають ступінь задоволеності клієнтів, відсутність скарг,

що підтверджує дотримання медичним представником етичних норм при

проведенні презентації і висновку договорів.

Враховуючи напружений характер роботи провізора, медичний представник,

керуючись етичними нормами, повинен наперед по телефону повідомити про

час і мету свого візиту. Провізор, у свою чергу, згодившися на зустріч,

не повинен уникати її або переносити на інший час.

Важливим у взаємостосунках провізорів і медичних представників є

встановлення довірчих відносин, не допускаючих помилкових обіцянок,

надання недостовірної інформації, що сприяє довгостроковим партнерським

зв`язкам.

Не зайвим вважається взаємна підтримка, зміцнення відчуття правильності

обопільно ухваленого в ході операції рішення.

Прагнучи сформувати позитивне відношення до фірми і її продукції,

медичний представник не повинен використовувати такі не сумісні з етикою

прийоми, як применшення достоїнств лікарських препаратів

фірм-конкурентів, рекламування неефективних препаратів, надання зразків

препаратів, подарунків, сувенірів і інші форми матеріального

стимулювання потенційних клієнтів. Провізори ж не повинні приймати

різного роду презенти і заохочувати таким чином медичних представників

до їх використовування при налагодженні партнерських відносин.