Заходи запобігання перевтомі працівників на виробництві

Виробнича втома як наслідок впливу на організм працівника трудових навантажень і умов виробничого середовища, з одного бо­ку, відіграє захисну роль, а з другого — стимулює відновлювальні процеси і підвищення працездатності. Тому заходи по боротьбі з втомою ні в якому разі не мають метою ліквідувати це фізіологічне явище. Вони спрямовуються на:

• віддалення розвитку втоми в часі;

• недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників;

• прискорення відновлення сил і працездатності.

Боротьба з втомою в першу чергу зводиться до покращання сані­тарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Численні дослід­ження свідчать, що ліквідація загазованості, забруднення повітря, нормалізація мікроклімату, шуму, вібрації, раціональне освітлення, впровадження принципів естетики підвищують працездатність лю­дини навіть у тих випадках, коли характер роботи не змінюється. Так, при температурі повітря в межах 26... ЗО °С працездатність зменшується наполовину порівняно з її рівнем при оптимальних умовах (18°С). В умовах підвищеного шуму (80... 90дБ) працівник затрачає в середньому на 20% більше фізичних і нервово-психічних зусиль для збереження рівня виробітку, досягнутого в умовах нор­мального шуму (нижче 70 дБ).

Зниженню втоми, в тому числі зорової, сприяє відповідне при­родне і штучне освітлення. Вплив його виявляється через посилення обміну речовин в організмі, поліпшення роботи органів дихання і газообміну, підвищення загального тонусу та активності людини.

Ступінь втоми значною мірою залежить від робочої пози праців­ника. Вимушена незручна поза обмежує можливість виконання ра­ціональних прийомів роботи, що призводить до збільшення енерго­затрат, швидкої втоми та захворювань нервово-м'язового апарату.

Важливе значення має раціоналізація трудових процесів. Вона включає механізацію і автоматизацію трудомістких робіт і вдоско­налення трудових рухів.

Особливу роль в підтриманні працездатності і запобіганні втомі працівників відіграє ритм роботи, який підвищує стійкість робочого динамічного стереотипу. Порушення ритму в роботі викликає на­пруження нервової системи в зв'язку з необхідністю відновлення раніше засвоєного ритму. Аритмічна діяльність, коли незначні фі­зичні чи нервово-психічні навантаження змінюються форсованими зусиллями у високому темпі, дуже втомливі для працівника. Тому в роботу слід входити поступово, послідовно збільшуючи потужність і швидкість нервових і рухових реакцій.

Дуже важливо вибрати оптимальний темп роботи, за якого частота рухів відповідала б фізіологічним закономірностям використання ру­хового апарату людини. Темп трудових рухів залежить від фізичного і нервово-психічного навантаження. При цьому, чим більше наванта­ження, тим нижчий темп; зі зменшенням нервово-психічних наванта­жень темп може підвищуватися. Однак підвищення темпу має свої межі, оскільки надто високий темп призводить до швидкої втоми.

Віддаленню втоми сприяють фактори, які діють на центральні апарати нервово-м'язової системи. Підвищення працездатності нер­вових клітин досягається шляхом посилення відновлювальних про­цесів під час роботи, а також послабленням охоронного гальмуван­ня в корі головного мозку. У першому випадку має місце справжня стимуляція, оскільки збільшується функціональний потенціал пра­цівника, а в другому — збільшення працездатності досягається за рахунок значного зменшення ресурсів організму.

Серед факторів першого напрямку слід відмітити вплив емоцій на працездатність. Емоційне збудження втягує в активну діяльність підкоркові центри, які тонізують кору і підвищують її працездат­ність. У цьому самому напрямку діють нервові імпульси з ретикуля­рної формації. Внаслідок цього підвищується лабільність коркових клітин і посилюються відновлювальні процеси під час роботи. Пе­реважання процесів збудження віддаляє час розвитку охоронного гальмування. Однак не слід зловживати використанням емоційних стимулів, оскільки надмірно інтенсивний, тривало діючий емоцій­ний фактор перешкоджає охоронному гальмуванню припинити ро­боту у відповідний момент. Ще одним фактором цього напрямку є подразнення різних рецепторів, яке забезпечує притягнення до до­мінантного рефлексу сторонніх подразників, що також посилює нервову імпульсацію і тонізацію кори. Посиленню активізації кор­кових центрів сприяє одночасна робота різних груп м'язів, які за­безпечують взаємну стимуляцію (наприклад, однією рукою можна брати заготовку, а другою відкладати готову деталь). Ще більше практичне значення в боротьбі з втомою має робота інших м'язів перед виконанням основної роботи. Вплив цього фактора на невтомлені м'язи полягає в підвищенні лабільності робочих апаратів, прискоренні їх впрацювання, переході на більш високі ритми актив­ності. Цю функцію на виробництві виконує вступна гімнастика.

Збереження працездатності і віддалення розвитку втоми забезпе­чується також зміною видів роботи. В основі цього заходу лежить ефект Сєченова. Під час виконання іншої роботи в раніше працюю­чих робочих апаратах інтенсивно відбувається відновлення праце­здатності, зарядка нервових центрів енергетичними речовинами. Аналогічну функцію виконує і активний відпочинок.

Впровадження раціональних режимів праці і відпочинку залежно від важкості роботи є одним з основних організаційних заходів збе­реження працездатності і запобігання перевтомі працівників.

Слід також відмітити і засоби екстреного підвищення працездат­ності і віддалення втоми. Це, зокрема, різні хімічні стимулятори. Одна група цих стимуляторів включає речовини, які впливають на обмінні процеси, зменшуючи несприятливі гуморальні зрушення. Це глюкоза, фосфати, аскорбінова кислота, вітаміни та мікроеле­менти. Друга група стимуляторів включає речовини, які діють спе­ціально на нервову систему. До них належать фенамін, препарати лимоннику, женьшеню, кофеїн і т. ін. Вони можуть давати як справж­ню стимуляцію за рахунок активізації відновлювального процесу по ходу роботи, так і призводити до збільшення функціональних затрат через віддалення процесу гальмування. При цьому порушення кор­кової нейродинаміки погіршує якість виконання роботи, особливо там, де необхідна координація рухів.

Особливо слід відмітити заходи, спрямовані на організацію ро­зумової праці і запобігання розумовій втомі. Розумову працю необ­хідно починати з найбільш простих елементів і підготовки робочого місця, планування роботи. В роботу слід входити поступово, займа­тися нею систематично, виробити свій індивідуальний стиль і ритм, організувати раціональний режим праці і відпочинку в залежності від типу динаміки працездатності. Вагомим фактором високої пра­цездатності є раціональне поєднання розумової діяльності з фізич­ною працею.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягає суть локально-гуморальних теорій втоми? Які факти свідчать про їхню обмеженість?

2. Обгрунтуйте центрально-нервову концепцію втоми.

3. У чому полягає біологічна і фізіологічна суть втоми?

4. У чому виявляються особливості розвитку втоми при різних видах праці?

5. Схарактеризуйте основні показники втоми.

6. Скільки ступенів втоми, які їх ознаки? Чим відрізняється втома від перевтоми?

7. У чому виявляються особливості фізичної і розумової втоми?

8. Обгрунтуйте ефективність заходів по запобіганню перевтомі працівників на виробництві.