Пізнавальні процеси особистості. Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характери­зує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характеро­логічна риса особистості

Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характери­зує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характеро­логічна риса особистості, яку називають уважністю. Це — важли­ва передумова психологічного контакту з оточуючими. Основни­ми причинами неуважності є, по-перше, надто поспішне, передчас­не реагування на інформацію. Це характерно для імпульсивних людей, поведінка яких переважно підпорядковується тому, що відразу спало на думку, першому імпульсу. По-друге, передчасне припинення сприймання чи розмірковування внаслідок відвер­тання уваги на сторонній об'єкт. Причинами такого відвертання може бути або недостатність вольових зусиль, щоб підтримати увагу на попередньому об'єкті, або раптові спогади про якусь подію, або сильний сторонній подразник. Як уважність, так і не­уважність виявляються вибірково. Людина може бути уважною в одних ситуаціях і з окремими людьми, а неуважною в інших ситу­аціях і з іншими людьми:

Увага виконує важливі функції в житті та діяльності людини: забезпечує зосередженість психічних процесів та станів; сприяє цілеспрямованому відбору інформації; забезпечує ефективне функціонування інших психічних процесів та станів; активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент психічні явища; сприяє взаєморозумінню між людьми.

16.2. Основні теоретичні підходи до вивчення уваги

Специфічне та неоднозначне місце уваги в системі пізнаваль­них психічних процесів породило низку теорій щодо вивчення цієї проблеми: моторну, апперцептивно-волюнтаристську, емоційну, фізіологічну, діяльнісну та інформаційну.

Моторна теорія{Р. Декарт, Т. Рібо, І. Сеченов та ін.) увагу роз­глядає як результат моторного (рухового) пристосування. Якщо людина може довільно переключатися з одного предмета на інший, то увага неможлива без зусиль м'язів. Отже, саме рухи при­стосовують органи чуття до умов найефективнішого сприймання. Механізмом уваги у такому разі стають ті сигнали, які йдуть від напруження м'язів. Людина, яка не вміє керувати своїми м'язами (рухами), не здатна зосереджувати увагу.

Апперцептивно-волюнтаристська теорія(/. Гербарт, В. Вундт, Е. Тітченер та ін.) увагу вважає найяснішим полем нашої свідо­мості. Воно виникає унаслідок переходу змісту свідомості із зони, де образи сприймання розмиті і нечіткі, в зону, де ці образи стають ясними і чіткими. Американський психолог Е. Тітченер «ясне по­ле» свідомості пояснював тим, що більш інтенсивне відчуття пригнічує або повністю витісняє менш інтенсивне. Яскравість відчуттів зумовлюється так званими «нервовими схильностями», які детальше не описували.

Емоційна теорія(Т. Рібо, Дж. Міль, П. Блонський та ін.) виник­нення уваги пов'язує з афективними¹ станами людини. Мати приємне або неприємне переживання чи ідею і бути до них уваж­ним — це одне й те саме. Були також спроби прирівняти увагу до страху: увага та страх — це два поняття, які позначають один і той самий комплекс переживань, лише страх інтенсивніше вираже­ний, ніж увага.

Фізіологічна теоріяуваги представлена в працях багатьох учених (Т. Ціген, Г. Фехнер, Е. Мюллер, І. Павлов, О. Ухтомський та ін.), однак найяскравіше — у І. Павлова та О. Ухтомського. Вони до­вели, що увага визначається співвідношенням збуджень у корі голо­вного мозку, що зумовлено дією зовнішніх і внутрішніх чинників. У результаті у корі головного мозку виникають осередки оптималь­ного збудження, які стають домінуючими і спричинюють гальму­вання слабших збуджень в інших ділянках кори. Ці тимчасово пану­ючі осередки, або домінанти, забезпечують зосередження уваги на чомусь одному і відволікання від усього іншого. Крім домінанти, фізіологічна теорія наголошує на ролі орієнтувального рефлексу і ретикулярної формації у виникненні і підтриманні уваги.

Діяльнісна теоріяуваги (Я. Гальпєрін та ін.) має такі основні по­ложення: увага вважається одним із аспектів орієнтувально-дослідницької діяльності людини; у кожній дії як складовій діяль­ності є орієнтувальна, виконавча та контрольна частини; увага виконує контрольну функцію, спрямовану на затримування інформації, що надійшла, вона забезпечує сигнали, які вказують на

¹ Афект (від лат. affectus - настрій, хвилювання, пристрасть) - відносно короткотривалий емоційний стан, який відображає сильні і бурхливі емоції людини.

Розділ IV