Інтелект та його структура 10 страница

Серед вимог до мовлення педагога виділяють:

правильність – відповідність мовлення мовним нормам: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі;

логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки;

чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові: слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання: інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо;

багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації;

доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування;

невербальні засоби спілкування – уміння педагога доцільно використовувати зовнішній вигляд, пантоміміку, міміку, контакт очей (візуальний контакт), міжособистісний простір.

Основні методи формування уміння спілкуватися(за В.П. Кутішенко):

1. Моделювання педагогічного спілкування (педагогічні ігри).

2. Мікровикладання, коли для засвоєння кожного педагогічного прийому проводяться мікроуроки з наступним аналізом.

3. Використання досвіду інших учителів.

Виділяють такі етапи научіння спілкуванню:

1. Розвиток здатності до рефлексії, усвідомлення власної поведінки в спілкуванні.

2. Оволодіння умінням відчувати інтелектуальні, емоційні, моральні, вольові стани учнів, умінням розуміти іншу людину.

3. Розвиток здатності не тільки сприймати і встановлювати контакти, а й активно педагогічно впливати на учнів, оволодіння способами впливів.

Показовою в цьому відношенні є концепція педагогічної майстерності відомого українського педагога І.А. Зязюна. Педагогічну майстерність він визначає як поєднання загальнонеобхідного та індивідуального для професії педагога: гуманістичну спрямованість, професійні знання, педагогічні здібності, педагогічну техніку. У ході педагогічної діяльності головні й додаткові фактори інтегруються в єдину систему, яка функціонує як індивідуальний стиль педагогічної діяльності вчителя.

6. Психологічні особливості педагогічного колективу

У педагогічному колективі взаємодіють індивіди зі своїми особистісними якостями, інтересами, різним статусом, що обумовлює їхню поведінку і вплив на інших осіб. Кожен з них намагається зайняти активну позицію, відстояти свої права, реалізувати можливості, утвердити амбіції. Ця складне поєднання інтересів, прагнень, дій утворює психологічний клімат у колективі.

Психологічний клімат –емоційно-психологічна атмосфера колективу, в якому на емоційному рівні відображаються особисті та ділові взаємовідносини членів колективу, що визначаються їх ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами. Це комплекс психологічних умов, які сприяють ефективній реалізації спільної діяльності та всебічному гармонійному розвиткові особистості в групі.

До позитивних характеристик психологічного клімату педагогічного колективу належать:

- задоволеність взаємовідносинами, процесом праці, керівництвом;

- настрій, що переважає в колективі;

- взаєморозуміння по вертикалі;

- участь членів колективу в управлінні;

- згуртованість колективу;

- свідома дисципліна;

- продуктивність праці.

Основні показники згуртованості педагогічного колективу:

- узгодженість функціонально-рольових очікувань (єдність уявлень щодо реалізації спільних цілей);

- ціннісно-орієнтовна єдність (єдність установок і ціннісних орієнтацій членів колективу);

- колективістська ідентифікація (ставлення до своїх колег як до самого себе);