Лекція 8. Англійська післявоєнна література

1. Основні течії в англійській прозі 1950-60-х років: «сердиті молоді люди», «роман великої теми», «філософський роман». Англійський постмодернізм.

2. Творчий шлях Грема Гріна. Критика колоніалізму та політики США в романі «Тихий американець». Образна система та жанрова своєрідність твору.

3. Англійський філософський роман. Творчість Вільяма Голдінга. Проблематика роману «Володар мух». Зміст назви, жанрова своєрідність, образна система, символіка твору. Притчовий характер романістики В. Голдінга.

4. Творчий шлях Айріс Мердок. Відображення ідей екзистенціалізму, платонізму, фрейдизму, християнства в романах письменниці. Тема кохання та мистецтва в романі «Чорний принц».

1. У літературі 80-х років поступово складаються та розвиваються наступні течії: 1) «сердиті молоді люди» (Дж. Осборн, Дж. Брейн, Дж. Уэйн, К. Еміс) – автори виражали бунтарські настрої молоді, що виступає проти суспільних підвалин, створених батьками, незважаючи на іронію й дух протесту, добутку «сердитих» не торкалися гострих політичних конфліктів, вже в 60-ті роки їх шляхи розходяться; 2) реалістичний роман, «роман великої теми» (Г. Грін, Ч.П. Сноу, І. Во, Н. Льюіс, П. Джонсон, В. Купер); 3) «філософський роман» (А. Мердок, В. Голдинг, Дж. Фаулз) – найбільш значна течія 50-70-х років, на естетику якої визначальний вплив виявив французький екзистенціалізм, англійські автори розглядають, багато в чому, ті ж питання, застосовуючи їх до англійської історії та реалій; 4) постмодернізм, у широкому сенсі, «історіографічна метапроза», у вузькому, – формується в 1970-ті роки (Дж. Фаулз, М. Спарк, М. Дреббл, С. Хілл, М. Бредбери, П. Акройд, Дж. Барнс, М. Еміс, К. Ісігуро, С. Рушді, Г. Свіфт, Й. Макьюен).

2. Творчість Грема Гріна (1904-1991) виявляє собою окрему сторінку в історії англійської літератури ХХ століття. Відомо, що сам він ділив свої добутки на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними чи навряд істотні. Адже в більшості романів Гріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в комбінації з політичними концепціями, що виростають із міркувань про життя. За своє довге життя Грін не раз міняв суспільно-політичні пристрасті, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму й католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства й сваволі – будь те диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості – залишалася незмінною. Дія багатьох романів Гріна відбувається в так званих «гарячих точках» – країнах Латинської Америки, Азії, Африки, де в різні роки були революції, громадянські війни, боротьба з тоталітарними режимами: Мексика («Сила і слава»), В'єтнам («Тихий американець»), Куба («Наша людина в Гавані»), Гаїті («Комедіанти»), Іспанія («Монсеньйор Кіхот») та ін.

Роман Гріна «Тихий американець» (1955) спрямований проти колоніальної політики, взагалі, і псевдодемократичної, по суті – загарбницької, політики США. Як часто у Гріна, тут діють два герої-антагоністи: англієць Томас Фаулер і американець Олден Пайл. У В'єтнам їх привели різні причини: Фаулер – журналіст, що фактично збіг у Сайгон, рятуючись від порожнечі свого життя, від сімейної драми, він розчарувався у всіх життєвих цінностях, до більшості людських почуттів і вчинків він ставиться із цинічною байдужістю або нігілізмом, забуття він шукає в спиртному й наркотиках; Пайл – людина підкреслено акуратна, із твердими моральними принципами, не п'яниця й не розпусник, полюбивши в'єтнамську дівчину Фуонг, яку любить і Фаулер, він, на відміну від останнього, прагне зробити її своєю дружиною. Поступово розкривається дійсна сутність цих людей: Фаулер – людина із хворою совістю, цинізм – лише захисна маска, що прикриває особистість, змучену стражданням; Пайл виявляється секретним агентом ЦРУ, у руках якого зосереджені величезні суми для підкупу політиканів, для найму вбивць і терористів, він організовує терористичні акти, вибухи бомб у місцях скупчення простих людей, щоб потім обвинуватити в цих насильницьких діях комуністів. Найстрашніша якість Пайла – те, що він уважає свою криваву діяльність шляхетною місією в ім'я демократії й прогресу, а себе – людиною, яка відповідає за обладнання миру, «розумне», тобто американське. Так безапеляційно Гріном критикується політика експансії США.

3. Автор «філософського роману» Вільям Голдінг (1911-1993) (лауреат Нобелівської премії 1983 року) зосереджує художній світ своїх творів навколо моральних питань буття людини, стосується проблеми її тваринної природи. Саме цьому присвячений дебютний роман письменника «Володар мух» (1954), головною темою якого, за словами Голдінга, є спроба простежити недоліки суспільства аж до дефектів людської натури, мораль така, що форма суспільства повинна залежати від етичної сутності особистості, а не від політичної системи, якою б логічною та розумною вона не виглядала. Герої роману – група хлопчиків, яку дорослі висадили на незаселеному острові, щоб урятувати від ядерної війни. Автор поміщає в соціальний вакуум юних героїв, які вже встигнули утішитися із плодів освіти, але не пройшли курс навчання до кінця, він пропонує поспостерігати за зіткненням соціального й біологічного і встановити дійсну цінність та значимість протиборчих початків. Оповідаючи про те, як в англійських хлопчиськах, маленьких джентльменах взяли гору низькі звірині інстинкти, Голдінг проводить явну паралель із ідеологією нацизму, що насаджувала культ білявої бестії, що ідеалізувала дику стародавність як епоху мужності й героїзму, що несла велике відновлення миру, що змітала залишки цивілізації Риму. Усюди, де виникає ідея національної винятковості, попереджає Голдінг, начувайся. Філософський зміст "Володаря мух" припускає безліч тлумачень, задуманий як пародія на пригодницький роман для юнацтва «Кораловий острів» англійського письменника ХІХ століття Роберта Баллантайна, він з'єднав у собі риси антиутопії, антиробінзонади та філософської притчі.

4. Айрис Мердок (1919-1999), філософ за освітою, що захистила дисертацію по французькому екзистенціалізму, у свої романи вкладає ідеї цього впливового в ХХ столітті філософської й літературної течії. У центрі перших книг письменниці («Під сіткою» (1954), «Втеча від чарівника» (1956), «Дзвін» (1958), «Єдиноріг» (1960)) – проблема вибору та відповідальності, а іноді й провини за вчинене; проблема волі і духовного рабства. Ключ до всіх книг ранньої Мердок – заява одного з персонажів «Втечі від чарівника»: «Дійсність – це завдання з безліччю можливих рішень, кожне з яких правильно».

Романи кінця 60-х – початку 70-х років «Приємні й добрі» (1968), «Сни Бруно» (1969), «Чорний принц» (1973) відбивають захоплення Мердок ідеями Платона, зокрема мотивами Еросу й Танатоса. Для давньогрецького філософа Ерос – та сила, яка містить у собі й матеріальний і ідеальний початку; у любові однієї людини до іншого важко розмежувати духовне й тілесне, повнота досягається в ній у єдності того й іншого. Ерос – посередник між природою вічної й смертної, демон, що зв'язує небо й землю. Ця концепція яскраво проявляється в «Чорному принці», герої якого зв'язані складними любовними перипетіями. Головні персонажі письменники Бредли Пірсон і Арнольд Баффін – антагоністи не тільки у творчості, але й у ставленні до любовного почуття. Пірсон відроджується до життя, відчувши кохання до молодої дівчини, дочки Баффіна Джуліан (у цьому й деяких інших сюжетних ходах, а також у формі роману, позначається вплив «Лоліти» Набокова). Назва роману несе в собі подвійний зміст – відсилає до Чорного Еросу Платона і трагедії Шекспіра «Гамлет», алюзії на яку пронизують проблемний і образний лад книги та корелюються із двома іншими (після кохання) проблемами роману: творчість і смерть.

Питання для самоконтролю

1. Які течії виокремлюють в літературі Англії 1950-90-х років?

2. У чому своєрідність творчого методу Г. Гріна?

3. Розкрийте зміст назви роману Гріна «Тихий американець»

4. У чому полягає притчовий характер роману В. Голдінга «Володар мух»? Визначте жанр книги.

5. Хто з філософів вплинув на творчість А. Мердок?

6. Назвіть основні проблеми роману Мердок «Чорний принц».

Література

1. Литература Англии. ХХ век: [сборник статей] / под ред. К. А. Шаховой]. – К. : Либідь, 1987. – 400 с.

2. Ивашева В. В. Литература Великобритании ХХ века / В. В. Ивашева. – М. : Высшая школа, 1984. – 488 с.

3. Зарубежная литература XX века: учебн. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / В. М. Толмачев, В. Д. Седельник, Д. А. Иванов и др.; под ред. В.М. Толмачева. – М. : Академия, 2003. – 640 с.

4. Жлуктенко Н. Ю. Английский психологический роман ХХ века / Н. Ю. Жлуктенко. – К. : Вища школа, 1988. – 160 с.

5. Филюшкина С. Н. Современный английский роман / С. Н. Филюшкина. – Воронеж, 1988. – 184 с.

6. Художественные ориентиры зарубежной литературы ХХ века: [Текст]: научное издание / Под ред. А. П. Саруханян. – М. : ИМЛМ РАН, 2002. – 566 с.

3. Анджапаридзе Г. Возможен ли ответ на вечные вопросы бытия? ( Грэм Грин и его романы) / Г. Анджапаридзе // Грин Г. Избранное. – М. : Прогресс, 1990. – С. 5-27.

4. Чамеев А. Уильям Голдинг – сочинитель притч / А. Чамеев // Голдинг У. Бог-скорпион. – СПб. Азбука, 2000. – С. 5-17.