Рушійні сили підприємництва.

Підприємництво відображає відносини, що склалися в су­спільстві, джерелом розвитку яких є внутрішні суперечності способу виробництва. Як відомо, суперечності — рушійна сила будь-якого розвитку, в тому числі й підприємництва. Супе­речність між продуктивними силами і виробничими відноси­нами — найбільш загальна суперечність економічної системи суспільства і підприємництва, які містять у собі цілу систему суперечностей, що виникають між різними їх елементами (між виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можливі­стю задоволення їх, між різними формами власності, інтереса­ми, попитом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і засобами виробництва.

Як рушійна сила підприємництва, суперечності водночас самі потребують розв'язання, оскільки, нагромаджуючись до "критичної маси", вони можуть виплеснутися у вигляді різних криз. Формою розв'язання суперечностей як внутрішніх чин­ників саморозвитку економічних процесів і явищ виступає під­приємництво, яке є системним явищем і має власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), систему забезпечення і від­творення (прямі зв'язки суб'єктів ділових відносин), інфра­структуру (біржі, банки, інформаційні системи, консалтингові та аудиторські компанії, навчальні заклади тощо), систему управ­ління (менеджмент), систему вивчення контрагентів (маркетинг), систему оцінки діяльності (гроші). Отже, володіючи власною внутрішньою логікою і здатністю до саморозвитку, підпри­ємництво само собою стає рушійною силою. Підприємництво — це соціально-економічна і ділова твор­чість людини. Саме в ній, у самій людині, в її особистій ініціа­тиві, енергії, активності, відповідальності, порядності, винят­ковій працьовитості закладені рушійні сили підприємництва. Прагнення людини реалізувати свої ідеї, винаходи, виявити себе, задовольнити своє здорове честолюбство, залишити після , себе слід на землі спонукають її до підприємницької діяльності. Історія розвитку підприємництва показує, що без ризику бізнесу не буває. Ризик притаманний тільки людині. Це інтуї­ція, гра, обґрунтований розрахунок, змагання в конкурентній боротьбі. Це радість перемоги розуму і розрахунків або гіркота поразки і прорахунків, але те й інше стимулює бізнес. Одних ризик надихає, інших — загартовує, але виграє, як правило, І суспільне виробництво, оскільки неухильно створюється багатство для людей і суспільства.

Прагнення до створення матеріальних і духовних благ, до збільшення багатства також є рушійною силою підприємницт­ва, тому що задовольняє потреби не тільки самого підприємця, а й суспільства. Потреби мають здатність випереджати рівень виробництва. Це пояснюється тим, що розвиток суспільства, а отже, і підприємництва, породжує такі потреби, які не мо­жуть бути задоволеними наявними продуктивними силами. Зростання цих потреб наштовхується на вузькі рамки можли­востей задоволення їх, що зумовлює потребу в нових продук­тивних силах (технологія, техніка, впровадження нових про­фесій та ін.). Таким чином, потреби виступають рушійною си­лою як суспільства в цілому, так і підприємництва зокрема.

Важливими рушійними силами підприємництва є також економічний інтерес та економічна конкуренція (рис. 1).

Рис. 1 Основні рушійні сили розвитку підприємництва.

Економічний інтерес — це форма реалізації потреби, це ко­ристь, вигода, яка досягається у процесі реалізації економіч­них відносин. Якщо економічні відносини не реалізують еконо­мічних інтересів, суб'єкти господарювання намагаються досягти своєї вигоди поза діючими економічними відносинами (по­рушують закони, розвивають тіньову економіку тощо).

Особистий економічний інтерес винятково багатогранний, ва­ріативний, як і потреби, що лежать у його основі. Людина є но­сієм всіх економічних інтересів — особистого, колективного, суспільного, групового, сімейного та ін. Через особистий еко­номічний інтерес можна реалізувати інтерес сім'ї, колективу, суспільства, ефективно вирішити суперечності між ними. Осо­бистий інтерес являє собою усвідомлене відображення об'єк­тивних економічних відносин у діяльності суб'єктів підприєм­ництва. Ігнорування його є основним гальмом розвитку підпри­ємництва. Реалізувати свій інтерес людина може, лише вклю­чившись у суспільне виробництво.

Цільова спрямованість ділової діяльності людей полягає у задоволенні потреб та інтересів. У цих двох категоріях перехрещуються всі аспекти підприємництва, і з цього погляду вони є загальними, тобто наявними скрізь, де розвивається підприєм­ництво. Специфіка потреб та інтересів, а отже, і підприємниц­тво визначаються економічним та соціальним становищем людей. Підприємництво є водночас реалізацією їх інтересів і за­доволенням потреб. Бажання підвищити свій добробут заохо­чує людину працювати ефективніше і продуктивніше, і це зро­зуміло, тому що така праця, як правило, дає кращі результати. Система стимулів — надзвичайно важлива характеристика системи підприємництва. Очікування винагороди виступає як рушійна сила підприємництва, що стимулює підприємців ви­робляти більше, а роботодавців — витрачати ресурси раціональ­но. Стимули, виконуючи свою роль з обслуговуванням підпри­ємництва, мають різний вплив на ставлення людей до праці. Так, матеріальні стимули спонукають до праці в надії на винагоро­ду, духовні — на суспільне визначення, соціальні — на кращі умови. Проте, незважаючи на різні способи впливу на суб'єктів підприємництва, функція у стимулів одна — активізувати підприємницьку діяльність. Саме в умовах підприємництва у людини з'являється можливість створити власну справу, зай­нятися тією працею, яка їй подобається, де вона може реалізу­вати власні ідеї, інтереси, потреби, де праця стає стимулом її діяльності.

Економічна конкуренція — це суперництво, змагання за до­сягнення найкращих результатів, економічна боротьба між фірмами (підприємцями) за найбільш вигідні умови виробниц­тва та збуту товарів. Економічна конкуренція — це суперницт­во між підприємцями щодо задоволення власних інтересів, по­в'язаних із продажем виробленої продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

У своєму прагненні до задоволення потреб споживачів під­приємець реалізує власний економічний інтерес, лише вступа­ючи у змагання за споживача, намагаючись виштовхнути свого суперника зі сфери виробництва. Конкуренція є об'єктивною закономірністю становлення і розвитку підприємництва, важ­ливою передумовою впорядкування цін, сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному пере­групуванню ресурсів, захищає споживача від диктату вироб­ників.