Основні підходи до вивчення інтелекту
У трактуванні природи інтелекту сформувалися такі підходи: соціокультурний (розглядає інтелект як результат процесу соціалізації і впливу культури); генетичний (трактує інтелект як наслідок ускладненої адаптації людини до вимог навколишнього середовища у природних умовах); процесуально-діяльнісний (вивчає інтелект як особливу форму людської діяльності); освітній (досліджує інтелект як продукт цілеспрямованого навчання); інформаційний (вивчає інтелект як сукупність елементарних процесів переробки інформації); феноменологічний (трактує інтелект як особливу форму змісту свідомості); структурно-рівневий (досліджує інтелект як систему різнорівневих пізнавальних процесів); регуляційний (вивчає інтелект як фактор саморегуляції психічної активності).
Тести на інтелект.
Тести на інтелект з'явились ще на початку ХХ ст., коли французький уряд доручив Біне скласти шкалу інтелектуальних здібностей для школярів. Спочатку вчений зібрав досить широку інформацію про ті знання і навики, які давались школою. Виявилось, що від учнів вимагається, наприклад, знати назви частин тіла, повторювати будь-які фрази і цифри, здійснювати оборотний рахунок і т. п. Біне запропонував завдання по всіх цих пунктах дітям із вибірки, що включала представників різного віку, і для кожної вікової групи відібрав ті завдання, з якими справились 50-80% дітей цієї групи. Після ряду додаткових перевірок він відібрав десять наборів по 6 завдань в кожній, причому кожний набір відповідав визначеній віковій групі від 3 до 12 років. По скільки для кожної вікової групи (відповідного діапазону в 12 місяців) було розроблено по 6 завдань, слід було зарахувати 2 місяці за кожне виконання завдання і скласти всі ці цифри, щоб отримати число місяців, що відповідало по Біне, розумовому віку дитини. [9]
Тест Біне, вдосконалений ним спільно з Сімоном, був згодом адаптований до умов США Перменом і був названий в Америці тестом Стенфорд-Біне. В тій часи США готувались до вступу в І світову війну, і тому виникла необхідність в тестах для відбору солдат. В зв'язку з цим влада військова звернулась до Йєрксу з проханням розробити такий текст. Так з'явились перші тести для дорослих, призначені для масового обстеження: „армійський тест 
" для грамотних і „армійський тест 
" для неграмотних. Перший із тест був дуже схожий на тести, розроблені Біне для дітей. Він складався з різних вербальних завдань (тобто словесних). В другому тесті оцінювалось виконання невербальних завдань.
Ідею об'єднання цих двох тестів з метою оцінки обох сторін інтелекту у однієї і тієї самої людини приписують Векслеру, що у 1939р. створив шкалу інтелекту для дорослих, а в 1949р. – шкалу інтелекту для дітей. Завдання цих тестів на відміну від тестів Стенфорд- Біне були однаковими для всіх віків.
Нині для оцінки інтелекту найчастіше використовують тест Стенфорд-Біне і шкали Векслера. Тільки в 70-х рр. Реальна цінність тестів для загальної оцінки інтелекту була поставлена під сумнів, і спеціалісти в області шкільної психології почали поступово від них відмовлятись. [5]
Сьогодні всі ці тести використовуються в основному деякими дослідниками, які на основі результатів одержаних для різних популяцій, намагаються показати спадковий характер інтелекту, і стверджують, що соціальна нервовість легко пояснюється вродженою інтелектуальною неповноцінністю визначених рас або низьких прошарків. На думку таких вчених, положення максимуму інтелекту на кривій передвизначено генетично. В зв'язку з цим постає питання: який розподіл інтелекту в людських популяціях і про що можна судити по різниці між рівнями інтелекту у людей, що розташувались на різних ділянках розподілу? [10]