Психологічні характеристики менеджера важливі для вибору тактично вірної поведінки в зоні конфлікту

У конфліктній ситуації менеджеру необхідно мати у своєму арсеналі комплекс здібностей для ефективного її вирішення. До кандидатури менеджера висуваються наступні психологічні вимоги:

- швидкість реакції;

- сильна воля;

- організаторські здібності;

- ділові якості;

- стиль управління;

- мотивація праці;

- орієнтовні цінності та інше.

В зоні конфлікту на поведінку менеджера також впливає його рівень самооцінки (табл. 10.1).

Таблиця 10.1 - Характеристика поведінки людини залежно від рівня самооцінки

Парамет-ри порів-няння	Людина із завищеною самооцінкою	Людина із заниженою самооцінкою
Характери-стика	Перебільшення значущості перемоги в конфлікті, зневажливе відношення до свого опонента як фахівця та осо-би; переоцінка конфліктної ситуації «на свою користь».	Перебільшення значущості перемоги в конфлікті, відношення до опонента ідеалізується; недооцінка сприятливих можливостей.
Сприйнят-тя конфлік-тної ситуації	Переоцінює можливості свого впливу на ситуацію, метушиться, даремно витрачає сили, намагаючись управля-ти непідвладними йому подіями; не-дооцінка складності ситуації, очіку-вання швидкої і легкої перемоги.	Веде до пасивності: там, де потрібно активно втручатися і направляти по-дії, людина сподівається, що все від-будеться саме собою; перебільшення складності ситуації, невіра в успіх, побоювання негативних наслідків можливої поразки в конфлікті.
Відношен-ня до опонента	Зменшує можливості своїх опонентів. Тому він не схильний утрудняти себе аналізом конфліктної ситуації з їх позицій, вважаючи своє бачення вірним та об'єктивним.	Не схильний аналізувати ситуацію з позицій своїх опонентів, рахує їх ро-зумнішими себе, тому упевнений, що все одно не розпізнає в ситуації того, що бачать в ній інші. Через розплив-частість уявлень про ситуацію, що викликане невпевненістю в собі, йому легко нав'язати інше бачення ситуації і тим самим управляти його поведінкою в конфлікті.
Засоби і прийоми в конфлікті	Засновані на психологічному тиску на учасників конфлікту (як опонентів, так і прихильників). Такі прийоми на-правлені не на мету, а на особу опо-нента, вони припускають досягнення мети в конфлікті непрямими шляха-ми, за рахунок «виведення супротив-ника з ладу», пошуку уразливих сторін його особи, таких як егоїстичні цілі і мотиви поведінки опонента, його неадекватне уявлення про себе.	Надає перевагу засобам психологіч-ного тиску. Проте арсенал його засо-бів значно бідніше, ніж у опонента із завищеною самооцінкою. Йому дос-тупні лише такі способи тиску на сво-го опонента, які пов'язані з демонст-рацією власної слабкості і з апеля-цією до відчуття жалості і вини у опонента (наприклад, демонстрації важких переживань, погіршення здо-ров'я, нібито викликаних конфліктом).
Відношен-ня до поразки	Реагує емоційно, випробовує лють, гнів, обурення, перш за все у відно-шенні до тих, хто поставив його пе-ред необхідністю визнати помилко-вість власних прогнозів; схильний пе-рекладати вину за поразку в конфлік-ті на обставини або на інших учасни-ків (як «союзників», так і «супротив-ників»), що робить неможливим кон-структивний аналіз власної поведінки.	Впадає в паніку, переживає відчуття безвихідності, безнадійності, у нього часто виникає відчуття страху, приниження, власної безпорадності; знаходить в поразці ще одне підтвердження своєї неповноцінності. Всю вину за поразку він, як правило, бере на себе, а аналіз своїх помилок підміняє самозвинуваченнями.

Продовження таблиці 10.1

Відношен-ня до ком-промісів	Постановці нереальних, завищених цілей в конфлікті.	Готовність задовольнятися малим, йти на «безрозсудні» компроміси.
Стратегія в конфлікті	Наступальна.	Оборонна.