Психосексуальні стадії розвитку
Топографічна модель психіки
| Свідоме Відчуття і переживання, які усвідомлюються в даний момент часу |
| Передсвідоме (доступна пам’ять) Досвід, який не усвідомлюється в даний момент часу, але може легко повернутись у свідомість спонтанно, чи в результаті мінімального зусилля |
| Несвідоме Інстинктивні спонукання, емоції, спогади, які настільки загрожують свідомості, що були подавлені чи витиснуті в область несвідомого |
Структурна модель психіки
| Назва підструктури | Зміст | Виникнення | Спосіб утворення | Соціальні функції |
| Ід | Неусвідомлю-вані примі-тивні вроджені імпульси, інстинкти | Гене-тично обумов-лена | Врод-жена | Задоволення потреб |
| Его | центральна інстанцію саморегуляції | З інди-відуаль-ного досвіду | Відділення від ід | Задоволення потреб, контроль над інстинктами, збереження організму, збереження досвіду, мислення, узгод-ження вимог усіх підструктур задо-вольнити бажання Id у відпо-відності з обмеженнями зовнішнього світу |
| Супер-Его | Інтерналізова-на версія суспільних норм | Супер-его батьків | Ідентифікація з батьками, ін-троекція соці-альних норм | Совість, самоспостереження, формування ідеалів. Контроль поведінки з боку суспільства |
 свідоме |
| передсвідоме |
| несвідоме |
ПСИХОСЕКСУАЛЬНі СТАДІЇ розвитку
| Ста-дія | Пері-од | Зона зосередження лібідо | характеристика | Завдання і досвід, | негативний розвиток |
| оральна | 0-18 міс. | Рот (ссання, кусання, жування) | Розвивається усвідомлення існування дійсності. Важливим є постійний емоційний та тілесний контакт з мамою, яка допомагає задовольнити основні базові потреби | Відвикання, відділення себе від материнського тіла | Оральна фіксація: почуття власної непотрібності, підвищена залежність від інших, недовіра, нездатність прийняти любов, жадібність, заздрісність |
| анальна | 1,5-3 роки | Анус (утримання або випускання фекалій) | Людина оволодіває свідомим контролем акту дефекації | Приучування до туалету, самоконтроль | Анальна фіксація: відчуття власного безсилля, неспроможність визначити хто я, проблеми зі смислом життя |
| фалічна | 3-6 років | Статеві органи (мастурбація) | Ідентифікація з дорослим тієї ж статі, який виступає в ролі зразка для наслідування. Едипів комплекс, комплекс Електри | Інтерес до власних гені талій та представників протилежної статі | Фалічна фіксація: низька самоповага, гіпертрофоване почуття вини, конфліктність, категоричність |
| латентна | 6-12 років | Відсутня (сексуальна бездіяльність) | Сексуальні проблеми виходять на задній план. З’являється інтереси, пов’язані з соціалізацією (гуртки, клуби за інтересами, секції). формуються уявлення про зовнішній світ. | Розширення соціальних контактів з ровесниками | Негативна Я-концепція, комплекс неповноцінності в соціальних стосунках, прагнення уникнути ситуацій суперництва, невпевненість у навчанні, ціннісні конфлікти |
| генітальна | 12- | Статеві органи (здатність до гетеросексуальних стосунків) | Люди, незважаючи на свою сексуальність, навчаються використовувати і використовують свою сексуальну енергію для різних видів соціальної активності | Встановлення інтимних стосунків, закоханість, підвищення сексуальної активності |
Типи особистості відображають провідний вид діяльності та конфлікт на різних стадіях психосексуального розвитку, а також психологічний захист на цій стадії:
1. Оральний тип. Захисти – проекція, заперечення, інтроекція. Типові риси – оптимізм або песимізм, довірливість або підозріливість, захопленість або заздрісність, маніпулятивністьабо пасивність.
2. Анальний тип. Захисти – інтелектуалізація, утворення реакції, ізоляція, знищення зробленого. Типові риси – скупість або надмірна щедрість, закритість або експансивність, акуратність або неохайність, скрупульозність або розсіяність.
3. Фалічний тип. Захист – витіснення. Типові риси – марнославство або ненависть до себе, елегантність або схильність до простоти, цнотливість або нерозбірливість у зв’язках.
4. Генітальний тип. Захист – сублімація. Типові риси свідчать про повну соціалізацію, адаптацію та ефективність діяльності.
Соціогенетичний підхід (Е. Еріксон)
Основний закон розвитку – “епігенетичний принцип” – на кожному новому етапі виникають явища і властивості, яких не було раніше.
Перехід до нової фази розвитку відбувається у вигляді “нормативної кризи”, яка відображає труднощі і суперечності розвитку. Такий перехід можливий лише за умови вирішення основної суперечності попередньої фази, у протилежному випадку, ця суперечність проявляється згодом.
| Стадія розвитку | Віковий період | Позитивна якість, яка формується | Нормальна лінія розвитку | негативна лінія розвитку |
| Орально-сенсорна | 0 – 1 рік | Надія | базальна довіра | базальна недовіра |
| Довіра до людей, взаємна любов, прив’язаність, взаємне визнання батьків і дитини, задоволення потреби дитини у спілкуванні та інших життєво важливих потреб | Недовіра до людей як результат поганого ставлення матері до дитини, ігнорування, зневажання її, позбавлення любові. Занадто раннє або різке відлучення дитини від грудей матері, емоційна ізоляція | |||
| М’язево-анальна | 1 – 3 роки | Сила волі | автономія | сором та сумнів |
| Самостійність, впевненість у собі. Дитина дивиться на себе як на самостійну, відділену, але ще залежну від батьків людину | Сумніви в собі і гіпертрофоване почуття сорому. Дитина відчуває свою непристосованість, сумнівається у своїх здібностях, відчуває нестачу в розвитку елементарних рухових навиків. Слабо розвинене мовлення, сильне бажання приховати свою неповноцінність від оточуючих людей. | |||
| Локомоторно-генітальна | 3 – 5 років | Ціль | ініціативність | провина |
| Активність, жива уява, активне вивчення оточуючого світу, наслідування дорослих, включення у статево-рольову поведінку | Пасивність, млявість, відсутність ініціативи, інфантильне почуття заздрості до інших людей, подавленість, відсутність ознак статево-рольової поведінки. | |||
| Латентна | 5 – 11 років | Компетентність | працелюбність | неповноцінність |
| Виражене почуття відповідальності і прагнення до досягнень, розвиток пізнавальних та комунікативних умінь і навичок. Постановка перед собою і розв’язання реальних задач, направленість фантазії та гри на кращі перспективи, активне засвоєння інструментальних та предметних дій, орієнтація на задачу. | Слаборозвинуті трудові навички, уникання складних завдань, ситуацій змагання з іншими людьми, гостре відчуття власної неповноцінності, приреченості на те, щоб усе життя бути посередністю. Відчуття тимчасового затишку перед періодом статевого дозрівання, конформність, рабська поведінка, відчуття марності докладених зусиль при розв’язанні задач. | |||
| Підліткова | 11 – 20 років | Вірність | Его-ідентичність | Рольова плутанина |
| Життєве самовизначення, розвиток часової перспективи – планів на майбутнє, самовизначення у питаннях: яким бути? ким бути? Активний пошук себе та експериментування у різних ролях. Чітка статева поляризація у формах поведінки. Формування світогляду. Прийняття на себе лідерства у групах та при необхідності підкорення їм | Зміщення і змішання часових перспектив: думки не лише про майбутнє, але і про минуле. Концентрація душевних сил на самопізнанні, сильно виражене прагнення розібратися у самому собі на шкоду стосункам з оточуючим світом. Статеворольова фіксація. Втрата трудової активності. Плутанина форм статеворольової поведінки, ролей у лідерстві. Плутанина моральних та світоглядних установок. | |||
| Рання зрілість | 20 — 40-45 років | Любов | інтимність | ізоляція |
| Близькість до людей, прагнення до контактів з людьми, бажання і здатність присвятити себе іншим людям. Народження і виховання дітей. Любов та робота. Задоволення особистим життям. | Уникання людей, особливо близьких, інтимних стосунків з ними. Труднощі характеру, нерозбірливі стосунки і непередбачувана поведінка. Невизнання, ізоляція, перші симптоми відхилень у психіці, розладів, що виникають під впливом нібито існуючих загрожуючи сил. | |||
| Середня зрілість | 40-45 — 60 років | Турбота | продуктивність | застій |
| Продуктивна і творча робота над собою та з іншими людьми. Зріле, повноцінне, різноманітне життя, задоволеність сімейними стосунками, батьківська гордість за своїх дітей. Навчання та виховання нового покоління. | Егоїзм, егоцентризм, непродуктивність в роботі. Рання інвалідність. Надмірна турбота про самого себе, всепрощення себе. | |||
| Пізня зрілість | після 60 років | Мудрість | Его-інтеграція | відчай |
| Повнота життя, постійні розмірковування про минуле, його спокійна, зважена оцінка. Прийняття минулого життя таким, яким воно є, відчуття повноти та корисності прожитого життя. Здатність примиритися з неминучим. Розуміння того, що смерть не страшна. | Відчуття того, що життя прожите даремно, що часу залишилося надто мало, що він летить надто швидко. Усвідомлення безглуздості свого існування, втрата віри в себе та інших людей. Бажання прожити життя знову, прагнення отримати від нього більше. Відчуття відсутності у світі порядку, наявності у ньому доброго, розумного начала. Страх смерті, що наближається. |
Когнітивний підхід (Ж. Піаже)
Стадії розвитку операціонального інтелекту дитини (за Ж.Піаже)
| Стадії розвитку | Особливості розвитку мислення та поведінки |
| Стадія сенсомоторного інтелекту (0 – 2 роки) | Розвиток здатності сприймати та пізнавати оточуючі предмети у їх достатньо стійких властивостях. Перехід від рефлекторного рівня новонародженого до відносно зв’язаної організації сесномоторних дій (акти пристосування до речей у вигляді перцептивних та рухових дій), з’являються циркулярні реакції, виникає координація схем при встановленні відношень між цілями та засобами. Дитина набуває велику кількість розрізнених відомостей про об’єкти та їхні властивості (простір, час, причиновість). В процесі наслідування та гри вчиться відрізняти себе від оточуючого середовища. Внутрі загальної системи сенсомоторних дій виокремлюються сприймання як особлива система Я-дії. |
| Стадія доопераційного мислення (2 – 7 років) | У дитини складається мовлення, починається активний процес інтеріоризації зовнішніх дій з предметами, формуються наочні уявлення. Перші спроби оволодіння світом символів. Має декілька півперіодів: 1) витоки репрезентативного мислення (2 –- 4 роки); 2) прості уявлення або інтуїції (4 – 5,5 років); 3) розчленовані уявлення або інтуїції (5,5 – 7 років). |
| Стадія конкретних операцій з предметами (7-8 – 11-12 років) | Розумові операції стають зворотніми. Стадія характеризується стабілізацією понятійної організації дитиною уявлень про оточуючий світ, що закріплюється за допомогою пізнавальних структур – угруповань. Образне мислення включає всі властивості, характерні для попередньої стадії: конкретність, незворотність, егоцентризм, анімізм, трансдуктивні судження. Уявлення набувають стійкості, впорядкованості, пов’язаності. Об’єкт набуває незмінності завдяки набуттю рівноваги, яка забезпечує збереження кількості, ваги, довжини, об’єму, площі. |
| Стадія формальних операцій (11-12 – 14-15 років) | Характерна здатність особистості виконувати операції у внутрішньому плані, користуючись логічними доказами та поняттями. Внутрішні розумові операції перетворюються на цій стадії у структурно організоване ціле. Підліток здатний активно діяти не лише з оточуючою його реальною дійсністю, але й стосовно світу абстракцій. що виражені у вигляді слів (мислення досягає рівня розвитку мислення дорослої людини). Відбувається врівноваження внутрішніх операцій з символами та уявленнями. Образне мислення стає гіпотетико – дедуктивним, орієнтується на потенціально можливе як на основну посилку у побудові судження. |
Рівні та стадії морального розвитку дитини (за Л.Кольбергом)
| Рівень та стадія морального розвитку | Особливості поведінки |
| Рівень І. Доконвенційна мораль | |
| Стадія 1. Орієнтація на покарання | Дитина слухається дорослого задля тог, щоб уникнути покарання. Норми моралі для неї – щось зовнішнє. Щодо понять добра та зла, дитина вважає, що людина має підпорядковуватись загальноприйнятим нормам. |
| Стадія 2. Орієнтація на заохочення | Конформна, погоджена з нормами поведінка, спрямована на те, щоб в результаті отримати заохочення; очікування дитиною того, що у відповідь на її позитивні вчинки до неї ставилися б так само позитивно, як вона вчинила. дитина орієнтується на дії корисні для всіх. |
| Рівень ІІ. Конвенційна мораль | |
| Стадія 3. Орієнтація на взірець „гарного хлопчика” або „гарної дівчинки” | Поведінка погоджена з усталеними нормами та правилами, орієнтована на те, щоб уникнути незадоволення з боку людей, які демонструють відповідні взірці. У своїй поведінці дитина намагається виправдати очікування дорослих, чинити відповідно до стереотипу, якого дотримується більшість. |
| Стадія 4. Орієнтація на авторитет | Захист правил та соціальних норм, встановлених авторитетними організаціями або особами, щоб уникнути осуду з їхнього боку або виникнення почуття провини за невиконання своїх обов’язків перед ними. Дитина виявляє турботу про громадський порядок не лише тому, що слідує його установкам, але й тому, що підтримує і виправдовує його. Вона керується установкою , згідно з якою, добре те, що прийнято. |
| Рівень ІІІ. Постконвенційна мораль | |
| Стадія 5. Орієнтація на суспільний договір, на добровільно прийняті на себе перед суспільством обов’язки | Моральні дії керуються загальноприйнятими принципами суспільного благополуччя, що засновані на повазі до інших людей та самоповазі. Для дитини характерним є перенесення моральних рішень всередину особистості. Підліток усвідомлює відносність моральних норм та вимагає їх логічного обґрунтування. Вчинки визначаються визначаються не авторитетом, а власним сумлінням. |
| Стадія 6. Орієнтація на загальнолюдські етичні принципи та моральні норми. | Моральні дії керуються самостійно обраними людиною загальнолюдськими етичними принципами (нормами рівності, гідності, справедливості). Діти керуються відповідними нормами та принципами для того, щоб уникнути само відчуження, втрати людської гідності, докорів сумління. Формуються стійкі моральні принципи, дотримання яких забезпечується власною совістю, безвідносно до зовнішніх обставин. |
Персонологічний підхід (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс)
Феноменологічна теорія особистості К. Роджерса
Точка зору Роджерса на природу людини
Y Сутність природи людини орієнтована на рух вперед до певних цілей, конструктивна, реалістична і заслуговує на довіру
Y Людина – активна істота, орієнтована на віддалені цілі і здатна вести себе до них
Y Коли людина функціонує повністю, коли ніщо не заважає їй проявляти свою внутрішню природу, вона постає як позитивна і розумна істота, яка щиро бажає жити в гармонії з собою та іншими
Y Все людство володіє природною тенденцією рухатися в напрямку незалежності, соціальної відповідальності, креативності та зрілості
Тенденція самоактуалізації. Найважливіший мотив життя людини - актуалізувати, тобто зберегти та розвинути себе, максимально виявити якості своєї особистості, закладені в від природи. Цей мотив Роджерс назвав тенденцією актуалізації. Тенденція актуалізації не просто націлена на зниження напруги (збереження життєвих процесів і пошуки комфорту та спокою). Вона також припускає підвищення напруги. Роджерс вважав, що поведінка мотивована потребою людини розвиватися та вдосконалюватися. Так, маленька дитина, яка робить перші кроки, вражає нас своєю впертістю у досягненні своєї мети - цим вона проявляє тенденцію актуалізації.
Для Роджерса весь життєвий досвід оцінюється з позиції того, наскільки добре він слугує тенденції актуалізації. Цю установку він назвав організмічним оціночним процесом. Цей термін розкриває ідею про те, що люди шукають і позитивно оцінюють ті переживання, які сприяють їх особистості і розвивають її. І навпаки, вони уникають і оцінюють негативно ті переживання, які суперечать їх актуалізації.
Тенденція самоактуалізації - це тенденція людини до розвитку у напрямку зростаючої складності, самодостатності, зрілості та компетентності.
Розвитк Я-концепції. Роджерс вважав, що в міру того, як дитина стає соціально сприйнятливою і розвиваються її когнітивні і перцептивні здібності, її Я-концепція все більше диференціюється та ускладнюється. Тому, певною мірою зміст Я-концепції є продуктом процесу соціалізації. Звідси витікають умови, важливі для розвитку Я-концепції:
Потреба у позитивній увазі. Вперше вона виникає як потреба дитини у любові та піклуванні, а згодом вона проявляє себе у задоволенні людини, коли її схвалюють інші, і фрустрації, коли нею незадоволені.
Обумовлена позитивна увага. Для процесу соціалізації типово, що діти, навчаються тому, що деякі речі можна робити, а деякі ні. Частіше всього батьки позитивно ставляться до бажаної поведінки дитини. Тобто діти поводять себе бажаним чином, у них з'являється досвід позитивної уваги, в іншому випадку він відсутній.
Безумовна позитивна увага. За Роджерсом, безумовна позитивна увага до себе дозволяє людині розвиватися, щоб стати повноцінно функціонуючою.
Механізми захисту
Роджерс запропонував тільки два механізми захисту, які використовуються для зведення до мінімуму усвідомлення невідповідності усередині "Я" або між "Я" і переживанням: 1) викривлення сприймання. 2) заперечення.
Викривлення сприймання має місце, коли невідповідне переживання допускається до свідомості, але лише у формі, яка робить його сумісним із яким-небудь аспектом Я-образу людини. Наприклад, студент всю вину за отриману на екзамені двійку покладає на необ’єктивність оцінки викладача або інші причини. У випадку заперечення, (механізм захисту, який рідше зустрічається), людина зберігає цілісність своєї Я-структури, повністю відсторонюючись від усвідомлення негативних переживань. Роджерс вказував, що заперечення у своїх крайніх проявах може призвести до параної, маячіння або інших психічних розладів.