Наукових джерел та оформлення роботи

Під час роботи з літературою студент повинен користуватися різними видами каталогів: систематичним (назви джерел розташовані за галузями знань), алфавітним (назви творів розташовані в алфавітному порядку) та предметним (назви праць з конкретних проблем чи галузей науки). Крім того, необхідно звертатися також до періодичних видань.

При опрацюванні наукових джерел бажано робити записи, які мають бути повними і точними (дослівними) або скороченими (коротким викладом матеріалів, що вивчаються). Так, наприклад, можна зробити:

- детальний конспект; запис основних положень робіт, фактичного матеріалу, власних зауважень тощо;

- короткі записи зі своїми роздумами або без них;

- виписки у формі цитат.

Під час роботи над літературою студент виписує цитати. Вони можуть фіксуватися у зошитах. При написанні наукових робіт студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Посилання бажано робити на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися.

Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, викладений автором. В теоретичній частині на одній сторінці тексту необхідно надавати приблизно 2-3 цитати різних авторів.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні без перекручення авторського тексту позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело (паспортизується). В дужках зазначаються ініціали й прізвище автора, часом і назва твору або й повні бібліографічні відомості: місце і рік видання, видавництво, номер тому, сторінка, на якій міститься наведена цитата. Крапку ставлять не після цитати, а після дужок з бібліографічними даними: «Ніщо нам не коштує так дешево і ніщо не цінується нами так дорого, як ввічливість» (М. Сервантес); «Без повагит, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури» (Сухомлинський В. О. Слово рідної мови // Укр. мова і літ. в шк. – 1968. - № 12 – С. 2).

У друкованих працях бібліографічні відомості подаються переважно у посиланнях унизу сторінки, під текстом;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерела;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи оформлюються за наступними зразками: 2...у праці Т.А. Казакової [Казакова Т.А., 2003]...», «В.Н. Комиссаров [1991: 64] увів поняття...», «Поняття функціональної граматики перехрещується, але не збігається з поняттям семантичної грамматики» [Аполлова М.А., 1980: 24]. Якщо дається посилання на працю двох авторів - [Комиссаров В.Н., Кораллова А.Л., 1991], якщо більше двох - [Дорошенко М.Д. та ін., 1992], [Степанов Ю.Л. и др., 1983]. Посилання в дужках на кілька різних авторів подаються через крапку з комою - [Аполлова М.А., 1980; Frye Е., 1957; Латишев Л.К., 1988; Федоров А.В., 1983].

Ілюстрований матеріал (окремі слова і вирази) наводяться курсивом, в лапках (також курсивом) подаються цитати з посиланням на автора та через кому на сторінку (прямим шрифтом) – «What’s the matter? «I don’t know. I just feel terrible» [Hemingway Е., 65].

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: “… в табл. 1.2”. У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3»

При роботі із науковими джерелами слід пам’ятати, що власне дослідження передбачає передусім критичний аналіз цих джерел, а не механічне переписування чужих думок без відповідних посилань. Саме критичний аналіз наукової літератури дає можливість визначити ще невивчені сторони наукової проблеми і точно окреслити завдання своєї роботи. Автор курсової, дипломної або магістерської роботи повинен вміти викласти свій погляд на шляхи вирішення обраної проблеми. При цьому він має показати вміння оперувати науковою термінологією, осмислювати ті наукові визначення, які найбільш точно характеризують проблему дослідження.

Нумерація

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається в загальну нумерацію сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не проставляється. Номери сторінок ставлять у правому куті нижнього берега аркуша арабськими цифрами без слова «сторінка» та розділових знаків.

Нумерацію сторінок, розділів, малюнків, таблиць проставляють арабськими цифрами без знака №.

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться, заголовок розділу друкується з нового рядка (РОЗДІЛ 1). Дозволяється й інший варіант: назва розділу подається в одному рядку з номером цього розділу, тоді після номера розділу ставиться крапка. Крапка після назви розділу не ставиться. (РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи...). Такі структурні частини роботи, як ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи нумеруються звичайним чином.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах основної частини роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2, 3.

У нумерацію підрозділу (якщо такий є) входить номер розділу і номер підрозділу в цьому розділі, розділені крапкою. Наприклад: 1.1, 1.2, 1.3.

Потім у цьому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації

До ілюстрацій належать графіки, схеми, діаграми, карти, малюнки, які необхідно використовувати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розташовані на окремих сторінках, включаються в загальну нумерацію сторінок.

Таблиці і малюнки, розміри яких більші формату А4, вважаються за 1 сторінку і розташовуються по тексту після згадки або в додатках. Обов’язковою є також вказівка на джерело, звідки взято ці матеріали або на підставі яких джерел вони складені. Не слід забувати посилатись (вказувати) в тексті на їх призначення. Іноді такі допоміжні матеріали вносять у «Додатки» до наукової роботи. Тоді вони розміщуються після «Бібліографії» зі збереженням нумерації (Додаток 1, Додаток 2 ...) з обов’язковим зазначенням джерел, звідки взято матеріали – документи, таблиці, карти, фотографії тощо. Якщо вони виготовлені (складені) студентом, то це теж треба зазначати.

Малюнки нумерують у межах кожного розділу роботи двома цифрами: номер розділу і підпорядкований номер малюнку, розділені крапкою.

Наприклад: малюнок 1.5 ( 5-й малюнок першого розділу). Кожний малюнок повинен мати назву. Слово «малюнок», його номер і назву розміщують під малюнком таким чином:

Малюнок 1.5 Організаційна схема управління

За необхідності під малюнком йдуть пояснювальні дані, текст.

Таблиці застосовуються для уточнення та зручності порівняння показників. Назва таблиці має точно і стисло відображати її зміст.

Таблиці розміщують відразу після закінчення абзацу, у тексті якого є перше посилання на таблицю (наприклад, таблиця 1.1), або на наступній сторінці (за необхідності – у додатку). Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. У правому верхньому куті над таблицею розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад, «Таблиця 2.3» (третя таблиця другого розділу). Нижче симетрично до тексту вказується назва таблиці. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Під назвою подається зображення самої таблиці.

Якщо таблиця переноситься на наступну сторінку, то над таблицею у правому верхньому куті пишеться «Продовження таблиці» і вказується її номер.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною чи поруч, або переносять на наступну сторінку, і повторюючи її головку та боковик. Поділяючи таблицю на частини, можна головку чи боковик заміняти відповідно номерами граф або рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці. Слово «Таблиця _____» і її номер зазначають один раз праворуч над першою частиною таблиці; над іншими частинами пишуть так: «Продовження таблиці ______» із зазначенням її номера або «Закінчення табл. 2.3», використовуючи створену на початку таблиці нумерацію колонок, яку зазначають відразу після назви таблиці.

Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша.

Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка (наприклад, Таблиця А.1 ).

Заголовки граф починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони утворюють одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх друкують з великої літери. Заголовки й підзаголовки граф зазначають в однині; крапку в кінці не ставлять. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними та простими. В них не повинно бути слів, що повторюються. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Заголовки граф і рядків таблиці, як правило, розміщують горизонтально.

Таблицю розміщують після першої згадки про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту сторінки або, при необхідності, з поворотом по годинниковій стрілці.
Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (перша літера назви — велика) й розташовують угорі симетрично до тексту. Назва має бути короткою. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють, наводять жирним шрифтом.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Рядки		Заголовок графи	Заголовок графи
Підзаголовок графи	Підзаголовок графи	Підзаголовок графи	Підзаголовок графи

Заголовки рядків Графи (колонки)

Усі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорідними і такими, що можуть зіставитися, в основу їх групування покладають лише суттєві ознаки.

Посилання

При написанні роботи слухач зобов’язаний давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, наведені в роботі, які висвітлені у відкритих публікаціях і науковій літературі. Такі посилання дають можливість відшукати відповідні документи і перевірити достовірність даних. Посилатися треба на останнє видання публікації.

Якщо використовуються відомості, матеріали монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, в посиланні необхідно вказати загальну кількість сторінок джерела. В інших випадках – вказують номер джерела і сторінку (через кому) наприклад: «...[ 9, с.5]».

Посилання по тексту роботи наводяться у квадратних дужках, наприклад: «.. в роботах [1, 7, 10]...», або «... на думку вітчизняного вченого ( див. [12])».

Посилання на ілюстрацію вказуються їх порядковим номером, наприклад: «... взаємозв’язок потоків зображено на мал. 1.2».

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті. При цьому слово «таблиця» в тексті пишеться скорочено, наприклад: «... у табл. 1.22».

У випадках повторних посилань на таблиці та ілюстрації необхідно вказати скорочено слово «дивись», наприклад: «... див. табл. 1.2» або «... див. мал. 3.5».