КАТЕГОРІЇ. Адміністративні методи управління — система способів і при­йомів організаційно-розпорядчої дії

З КУРСУ „МЕНЕДЖМЕНТ”

1. Адміністративні методи управління — система способів і при­йомів організаційно-розпорядчої дії, яка використовується для ор­ганізації й координації об'єктів управління з метою виконання визначених завдань.
2. Асоціація(лат. associo — приєдную, з'єдную) — добровільне об'єднання підприємств з метою постійної координації господар­ської діяльності.
3. Аудит — системний процес отримання та оцінювання об'єктив­них даних про економічні дії та процеси, що відбуваються на підпри­ємстві, їх відповідність певному критерію та доведення наслідків пе­ревірки до зацікавлених користувачів.
4. Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зістав­лення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).
5. Бюджет(англ.budget — торба, гаманець) — фінансове і бухгал­терське вираження поточних планів підприємства.
6. Бюджетний контроль — аналітичний інструмент, який передба­чає порівняння реальних результатів із плановими, відображеними у бюджеті: аналіз розбіжностей; інформування керівництва про ре­зультати аналізу: розроблення рекомендацій щодо регулюючих захо­дів; оцінювання результатів роботи керівників, відповідальних за різ­ні бюджети.
7. Бюджетування — метод розподілу між підрозділами організації ресурсів, необхідних для реалізації визначених цілей.
8. Вертикальний поділ праці — формування рівнів управління, що забезпечує координацію управлінської діяльності.
9. Винагорода— все те, що людина вважає цінним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.
10. Влада— можливість впливати на поведінку інших людей.
11. Вплив— поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведін­ку, стосунки, відчуття іншої людини.
12. Виробнича структура— групування конкретних завдань у межах виробничих підрозділів (цехів, дільниць), які між собою пов'язані єди­ним технологічним ланцюгом.
13. Горизонтальний поділ праці— утворення в організації підрозді­лів, які спеціалізуються на різних видах діяльності.
14. Група (колектив)— дві особи чи більше, які мають спільну мету і для ЇЇ досягнення взаємодіють між собою таким чином, що кожна осо­ба впливає на інших і одночасно перебуває під їхнім впливом.
15. Дані— неопрацьовані цифри і факти, що відображають окремі ас­пекти стану керованої та керуючої системи ї зовнішнього середовища,
16. Делегування повноважень— передавання прав щодо прийнят­тя рішень з вищого рівня до нижчого.
17. Департаментизація(departir — ділити) — розподіл організації на підрозділи.
18. Економічні методи управління— система економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої мети І забезпечення єдності інтере­сів суспільства, підприємства та окремих працівників.
19. Етичні норми— система загальних цінностей і правил, яких по­винні дотримуватися працівники фірми для забезпечення її позитив­ного іміджу і створення передумов для підприємницького успіху.
20. Ефективність системи менеджменту— показник, що характери­зується співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій і результатів діяльності організації.
21. Зовнішнє середовище— сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та Інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.
22. Індивід(лат. individuum — неподільне) — конкретна людина, представник певної соціальної групи.
23. Інновація(англ. іnnovation) — нові досягнення, призначені для впровадження та використання у діяльності підприємства.
24. Інституціоналізм— сукупність теоретичних концепцій, які дослід­жують вплив інституцій на функціонування економічних систем та ор­ганізацій.
25. Інформація— повідомлення, яке дає змогу усунути невизначе­ність знань користувача про стан об'єкта та розвиток подій.
26. Керівник— індивід, який очолює колектив і використовує нада­ну йому владу для впливу на поведінку людей, що в ньому працюють.
27. Керівництво (управління)— процес впливу на підлеглих за до­помогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.
28. Компетенція(лат. сопреtо — відповідаю, належу) — сукупність повноважень і обов'язків органу управління, у межах яких він має право і зобов'язаний діяти самостійно.
29. Комунікативна схема— спосіб, за допомогою якого працівники команди (робочої групи) спілкуються між собою.
30. Комунікаційна мережа— сукупність джерел та каналів надход­ження і поширення інформації, створеної суб'єктом управління для прийняття обґрунтованих рішень і доведення їх до виконавців.
31. Комунікаційний канал— шлях, яким передається інформація.
32. Комунікаційний процес— процес, у ході якого дві чи більше осо­би обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої поля­гає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї.
33. Комунікаційні перешкоди— спотворення інформації, які усклад­нюють сприйняття, спричиняють часткову чи повну її втрату.
34. Комунікація(лат. соттипісatіо — зв'язок) — передавання ін­формації від однієї особи до іншої (інших).
35. Консорціум (лат. сопsortium — співучасть, спільність) — тимчасо­ве об'єднання промислового і банківського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту; учасниками консорціуму можуть бути не лише фірми, а й держави.
36. Контролінг(англ. сопtrolling)— система управління процесом до­сягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності через систему управління прибутком підприємства.
37. Контроль— елементі чинник управління економічними суб'єкта­ми, процесом, який полягає в нагляді за ними з метою перевірки від­повідності їх стану законодавчим нормам, стратегіям, цілям тощо.
38. Контроль виконання виробничої програми (реалізації проек­ту)— інструмент оперативного управління, який передбачає скла­дання планів-графіків реалізації програми (проекту) за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль за їх дотриманням і ліквіда­цією відхилень від планів-графіків.
39. Контролювання— вид управлінської діяльності, спрямований на забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів її діяльності і внесення необхідних коректив у ра­зі відхилення фактичних результатів від запланованих.
40. Конфлікт— відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення інтересів чи поглядів.
41. Концерн(лат. соп — разом, сеrnere — розрізняти) — статутне об'єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спільної діяльності, що характеризуються єд­ністю власності та контролю.
42. Корпорація(лат. соrporatio — зв'язок) — об'єднання господарю­ючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень цен­тралізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
43. Лідерство(англ. leader — вести, керувати) — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам груп
44. Маркетингова стратегія— стратегія, спрямована на визначення і врахування вимог зовнішнього середовища до діяльності організації.
45. Менеджер— фахівець, який професійно займається управлін­ською діяльністю в конкретній галузі функціонування підприємства.
46. Менеджмент(англ. тапаgе — управляти) — вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед органі­зацією цілей.
47. Методи управління— способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом, необхідні для досягнення визначених цілей.
48. Міжособистісні комунікації— спілкування працівників органі­зації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, об­говорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригу­вання дій, призначення винагород тощо.
49. Місія(лат. тіssіо —доручення) організації— чітко окреслена ос­новна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації.
50. Мотив(лат. moveo — штовхаю, рухаю) — спонукальна причина дій і вчинків людей.
51. Мотивація— це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають до діяльності, задають межі і форми діяльності, і спря­мовують цю діяльність на досягнення певних цілей.
52. Мотивування— вид управлінської діяльності, спрямований на спонукання себе та інших працівників організації до діяльності, що забезпечує досягнення визначених цілей.
53. Неформальна група— спонтанно утворене об'єднання людей, які вступають у взаємодію для досягнення певних цілей.
54. Норма керованості— допустима кількість виконавців, які підпо­рядковуються одному керівнику.
55. Об'єкт менеджменту (об'єкт управління)— виробничо-госпо­дарська організація та її зовнішнє оточення.
56. Оперативне (поточне) планування— планування роботи на ко­роткі проміжки часу, в процесі якого деталізуються плани підрозділів і служб підприємства і відбувається їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, не передбачених тактичними планами.
57. Організаційна ефективність(лат. effectivus — виконання, дія) (ефективність організації)— здатність організації існувати і досяга­ти визначених цілей з найвигіднішим співвідношенням результатів і витрат.
58. Організаційна культура— сукупність норм, цінностей, традицій, поглядів, припущень, які часто не підлягають формулюванню і бездо­казово приймаються й поділяються всіма членами колективу.
59. Організаційні комунікації— комунікації, які виникають між орга­нізаціями, а також між підрозділами, рівнями, ланками всередині орга­нізації.
60. Організація(грец. оrganon — поєднання) — це соціальне утво­рення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.
61. Організування— вид управлінської діяльності, спрямований на формування структури управління організацією, встановлення в ній системи зв'язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення визначених цілей.
62. Параметри ефективності— найважливіші параметри функціо­нування системи, що дають змогу оцінити якість вирішення проблеми і досягнення поставлених перед системою цілей.
63. Планування— вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, необхідних для їх досягнення.
64. Потреба— фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.
65. Правові методи управління— сукупність способів дій суб'єкта уп­равління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.
66. Прибуток— сума, на яку сукупні доходи організацій перевищують сукупні витрати за певний період.
67. Прийняття рішення— творчий процес вибору однієї або декіль­кох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.
68. Принципи управління— правила, норми управлінської діяльнос­ті, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається систе­ма менеджменту організації.
69. Предмет менеджменту— система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керуючої та керованої системи у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.
70. Проблема— це розрив між бажаним станом (насамперед ціля­ми) об'єкта управління і його фактичним станом.
71. Пропускна спроможність каналу— обсяг інформації, який може бути переданий через нього за одну комунікативну сесію (тобто за один прийом).
72. Психологічна угода— сукупність очікувань особи щодо її внеску в організацію і того, що організація надаватиме їй взамін.
73. Результативність системи менеджменту— здатність виконува­ти управлінські функції таким чином, щоб організація могла досягати намічених цілей, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього та внут­рішнього середовища.
74. Реінжиніринг(англ. reengineering) — комплексне оздоровлення корпорацій, управлінське відродження з реконструкцією всіх елемен­тів, у т. ч. системи людських мотивацій і стимулів.
75. Ресурси(фр. ressources — допоміжний засіб) — природні, сиро­винні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути вико­ристані організаціями для виготовлення товарів, надання послуг, одержання певних результатів
76. Ризик— ситуативна характеристика діяльності, що поєднує не­визначеність її результату і можливі несприятливі наслідки в разі невдачі.
77. Синергія(грец. synergos — той, що діє разом) — зростання ефек­тивності діяльності внаслідок інтеграції, злиття окремих частин ціло­го в єдину систему.
78. Система(грец. systema — утворення, складання) — сукупність взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.
79. Система контролю якості— сукупність органів контролю, засо­бів і методів контролювання рівня якості продукції на всіх етапах її створення.
80. Система менеджменту— сукупність взаємопов'язаних елемен­тів організації, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем для досягнення поставлених цілей на основі оптимального викорис­тання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів.
81. Соціально-економічнасистема — система, яка органічно поєд­нує соціальний, економічний і технічний елементи.
82. Соціально-психологічний клімат— система відносин між члена­ми організації у процесі виробництва і поза ним.
83. Соціально-психологічні методи— сукупність специфічних спосо­бів дії на особисті стосунки і зв'язки між членами колективу, а також на соціальні процеси в ньому.
84. Стиль керівництва— звична манера поведінки керівника що­до підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.
85. Стимули— спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами.
86. Стратегічне планування— планування на перспективу, яке вка­зує напрям дій для забезпечення реалізації місії підприємства.
87. Стратегія виробництва— стратегія, спрямована на налагоджен­ня виробничого процесу фірми, її функціонування на стадіях стабіль­ності або зростання.
88. Структура апарату управління— розподіл влади і відповідаль­ності між управлінськими працівниками.
89. Структура організації— упорядкована сукупність стійко взаємо­пов'язаних елементів, які забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.
90. Структура організації— логічні відносини рівнів управління і функціональних одиниць, побудованих у такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації.
91. Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління)— скеровувач управ­лінських дій.
92. Суб'єкт управлінської діяльності— особа, що реалізує управлін­ські відносини.
93. Тактичне планування— планування на середні проміжки часу, в межах яких відбувається реалізація конкретного управлінського рі­шення з визначенням необхідних для цього ресурсів.
94. Технологія— спосіб перетворення вхідних елементів (матеріа­лів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).
95. Управління за цілями— метод, згідно з яким кожен працівник організації від найвищого до найнижчого рівня має чіткі цілі, що за­безпечує досягнення цілей організації загалом.
96. Управління запасами— вид управлінської діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів ресурсів, необхідних для виготовлення продукції згідно із запланованими обсягами її вироб­ництва.
97. Управлінська ситуація— форма сприйняття навколишньої дій­сності, спосіб її розподілу на смислові утворення, які визначають поведінку суб'єкта й характеризуються відносинами складових еле­ментів.
98. Управлінське рішення— результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в іс­нуючій чи спроектованій ситуації.
99. Фінансова стратегія— процес формування і використання фі­нансових ресурсів, необхідних для реалізації базової стратегії фірми.
100. Фінансовий аналіз— аналітичний інструмент оцінювання фінан­сових результатів діяльності підприємства, спрямований на виявлен­ня резервів поліпшення використання його основних і оборотних за­собів, власних і залучених грошових коштів.

101. Фінансовий контроль— контроль, який полягає внагляді за ви­користанням коштів, що надходять у фірму (виручка від реалізації продукції, акціонерний капітал), перебувають у її розпорядженні (по­точні активи, нерозподілений прибуток) та виходять за її межі (оплата витрат, сплата податків).

1. Фінансово-промислова група (ФПГ)— об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей господарства, очолюваних банком, який розпоряджається капіталом підприємств, що входять до нього, і координує всі сфери їх діяльності.
2. Формальні групи— об'єднання людей вмежах організації, ство­рені за рішенням вищого керівництва для виконання певних вироб­ничих або управлінських функцій.
3. Холдинг(англ. holding— тримати, затримувати) — специфічна організаційна форма об'єднання капіталу, що припускає створення материнської і дочірніх компаній (перша володіє контрольним паке­том акцій других).
4. Ціль— бажаний стан об'єкта або бажаний кінцевий результат ді­яльності