Тема 4. Організації як об’єкти управління
План лекції
4.1. Поняття організації та її внутрішнє і зовнішнє середовище.
4.2. Загальні риси організації та їх види.
4.3. Культура організації.
& 1, 2, 4, 20, 25, 27, 28, 30, 31, 32.
Ключові слова:
організація, ціль, місія, внутрішнє і зовнішнє середовище, життєвий цикл організації, культура організації.
|
Організація – це соціальне утворення, в якому загальними прагненнями об’єднано двоє і більше людей для досягнення спільної мети.
Будь-яка організація має місію, цілі та завдання.
|
Місія (від лат. missio – доручення). В широкому розумінні місія – це покликання, чітко виражена причина існування організації.
|
Так, наприклад, місія торговельного підприємства полягає в тому, щоб задовольняти потреби покупців в товарах і послугах.
 | |||
 | |||
|
Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище.
|
Рис. 4.1. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації.
Таблиця 4.1.
Основні види організацій та їх класифікація
| № з/п | Ознака класифікації | Види організації та її коротка характеристика | |
| 1 | 2 | 3 | |
| 1. | За походженням або генетично | Первинні – спочатку утворюється організація, а потім вона наповнюється людьми. Вторинні – організації створюються їх членами, які самі визначають норми своєї поведінки і правила взаємовідносин з організацією, наділяють її необхідними ресурсами. Вони бувають двох видів: корпоративні і асоціативні. | |
| Корпоративними – різного роду товариства, їхню долю визначають збори членів товариства, тому пріоритет | Асоціативні – взагалі не мають у відношенні до своїх членів пріоритету. Останні підпорядковані організації лише в тому |
Закінчення таблиці 4.1.
| 1 | 2 | 3 | |
| організації хоч і має місце, але є умовним. | випадку, якщо самі цього побажають, тобто добровільно. | ||
| 2. | За механізмом функціону-вання і взаємодії між окремими елементами | Механістичні (бюрократичні) мають однозначні внутрішні взаємозв’язки і жорстку регламентацію всіх сторін діяльності. Органічні (адаптивні) – мають більшу гнучкість у побудові і управлінні, створюють у людини додаткові стимули до праці, характеризуються такими ознаками: a. розмитість меж; b. значна самостійність окремих ланок; c. слабка ієрархічність; d. перевага неформальних відносин. Вони переважають в сферах діяльності, пов’язаних з інноваційними процесами, науковими дослідженнями, дослідно-конструкторськими розробками і впровадженням їх результатів. | |
| 3. | За характером внутрішніх взаємовідно-син між людьми | Формальні – зареєстровані певним чином у встановленому порядку. Неформальні організації розглядаються як будь-яка спільна діяльність індивідуумів, у якої немає усвідомленої загальної мети, хоча ця діяльність призводить до загальних результатів, існують у будь-якому колективі і відображають зв’язки і відносини, які формуються на основі симпатій, антипатій, спільних інтересів, взаєморозуміння, утворюючи малі групи, що існують: · короткий або тривалий час; · відкриті чи закриті для інших членів колективу; · пасивні чи активні у залученні інших членів; · стійкі або нестійкі до розпаду; · впливові чи невпливові в колективі. Менеджер повинен усвідомлювати існування неформальних груп, намагаючись використати їх в процесі поточного управління, не вступаючи з ними в конфлікт. | |
| 4. | За галузевою приналеж-ністю | - підприємства по видобутку корисних копалин; - промислові підприємства; - сільського господарства; - підприємства торгівлі; - громадського харчування; - готельного господарства; - банки; - науково-дослідні заклади тощо. | |
| 5. | За формою власності | 1. державні; 2. комунальні; 3. колективні; 4. іноземні; 5. приватні. | |
| 6. | За розміром | Малі, середні, великі. | |
| 7. | За організаційно-правовою формою | Державні, колективні, приватні, малі, всілякі товариства, концерн, холдинг, асоціація, корпорація тощо. |
Таблиця 4.2.
Основні ознаки організації та їх призначення
| № з/п | Ознака організації | Роль ознаки в забезпеченні діяльності організації |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. | Наявність мети | Мета зумовлює визначеність і спрямованість дій її членів, згуртовує і об’єднує їх у повсякденному житті, слугує орієнтиром для особистих завдань. |
| 2. | Наявність певної кількості осіб | Люди, доповнюючи один одного, об’єднуючи свої зусилля, забезпечують реалізацію мети організації. |
| 3. | Наявність внутрішнього координуючого центру | В крупних організаціях може бути кілька центрів, один з них – головний, інші – периферійні, підпорядковані йому. Центр надає стабільність організації, рівновагу внутрішнім і зовнішнім процесам і є умовою її нормального функціонування і розвитку. |
| 4. | Координація внутрішніх процесів на основі принципу саморегулювання | Організаційний центр на основі отриманої інформації самостійно приймає рішення, яке стосується внутрішнього життя організації і координує дії її членів. |
| 5. | Відокремленість організації | Наявність меж, що відділяють її від зовнішнього середовища і від інших організацій. |
| 6. | Організаційна культура | Являє собою сукупність норм поведінки, традицій, символів, всього, що вирізняє організацію з-поміж інших. Організаційна культура формується поступово, в цей процес вносить вклад кожен з членів організації, а шляхом цілеспрямованого виконання і навчання вона прививається новачкам, збагачуючись одночасно тими корисними для організації елементами, які вони із собою приносять. |
|
Життєвий цикл організації, аналогічний життєвому циклу біологічних об’єктів („біологічний підхід”).
|
|
Закрита система перестає розвиватись, втрачає здатність до адаптації.
|
Роль керівника підприємства полягає в підтриманні системи у стані відкритості, орієнтуючи ресурси організації на інновації, які забезпечать виживання підприємства.
|
|
Виживання і ефективність діяльності організацій залежить від періодичної і планомірної зміни цілей, кадрового складу і керівництва організацією.
|
Розвиток організації – постійне її перетворення у відповідності із внутрішнім та зовнішнім середовищем, що змінюються, шляхом переходу до нового стану, відновлення рівноваги, що порушувалась.
 | |||
 |
Рис. 4.2. Напрямки розвитку організації.
Таблиця 4.3.
Розвиток організації передбачає систематичне планомірне вдосконалення, яке знаходить вираження в таких діях:
| § формуванні нових і раціоналізації існуючих внутріорганізаційних структур |
| § вдосконалення трудових, виробничих і управлінських процесів та їх взаємодія |
| § регламентація функцій окремих підрозділів і працівників |
Таблиця 4.4.
Принципи побудови нової організації
| 1. Організація – інструмент для досягнення чітко визначених цілей, тому в неї добираються люди, спроможні забезпечити їх досягнення. |
| 2. Принцип єдиноначальності: жодна особа не повинна звітувати більш, ніж перед одним начальником і отримувати накази лише від цього начальника. |
| 3. Принцип спеціалізації у сфері управління: усі дії, що регулярно повторюються, розподіляються між працівниками апарату і не дублюються |
| 4. Принцип діапазону управління (керованості): рекомендується керувати не більше 6-12 підлеглими |
| 5. Постійне скорочення кількості ієрархічних ступенів в структурі організації (чим більше підприємство, тим складніше ним керувати |
| 6. Принцип делегування повноважень: керівник ніколи не повинен сам робити те, що може зробити його підлеглий |
Рис. 4.3. Закони життя організації.
 | |||
 | |||
Рис. 4.4. Основні фактори, що впливають на процес відродження організації.
Рис. 4.5. Форми вираження культури організації.
 |
Рис. 4.6. Основні фактори, під впливом яких формується культура менеджменту організації.
Рис. 4.7. Основні функції організаційної культури.
Контрольні завдання та запитання
1. Що відображає культура організації?
2. В яких формах виражається культура організації?
3. Які фактори впливають на формування культури організації?
4. Визначити загальні риси організації.
5. Визначити основні фактори внутрішнього і зовнішнього середовища організації, які впливають на її діяльність.