Атестація робочих місць

На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності і господарювання), де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводиться атестація робочих місць. Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між роботодавцем або уповноваженим ним органом і найманими працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.

Атестація робочих місць передбачає:.

• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

• обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

• з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими і важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці.

Ці дані заносяться до Карти умов праці.

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

• обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

• з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими і важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці.

Ці дані заносяться до Карти умов праці.

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства;

• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Умови праці визначаються певними критеріями факторів виробничого середовища і трудового процесу (див рис. 2.2).

На кожному робочому місці на працездатність впливають, здебільшого, декілька факторів, а не всі, і їх вплив можна подати через інтегральну оцінку умов праці. Крім особистих факторів, вплив яких неможливо врахувати прямими показниками, а лише через показники приросту виробітку за одиницю часу в разі незмінних умов виробничого середовища і якісного стану робочої сили.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.

До групи шкідливих виробничих факторів трудового процесу ГОСТ 12.0.003-74 відносить (див. рис. 2.3) :

—фізичні перевантаження;

—нервово-психічні перевантаження.

Крім вищезазначених факторів, на працюючого діють ще й чинники трудового процесу, до яких належать:

а) організація робочого місця:

—робоча поза (вільна, вимушена);

—час перебування у вимушеній позі (у % від часу зміни);

—нахили корпуса тіла (відсутні, вимушені);

—кути нахилу корпуса тіла (градуси);

—кількість нахилів (за операцію, за зміну).

б) фізичне навантаження:

—маса вантажу, що переміщається вручну (кг);

—звідки переміщається вантаж (з підлоги, з робочої поверхні);

—відстань підйому і переміщення вантажу (окремо за кожним);

—частота підйому вантажу за операцію, за зміну;

—змінний вантажообіг (тонн);

—зусилля, що прикладаються до основних органів керуван­ня (Н).

в) зорова напруга:

—робота з оптичними приладами або без них;

—найменший об'єкт розрізнення (мм);

—контраст об'єкта розрізнення;

—характеристика фону.

г) режим праці і відпочинку:

—змінність роботи;

—тривалість обідньої перерви (хвилин);

—наявність регламентованих перерв, та їх тривалість на протязі зміни.

Рисунок 2.3 Класифікація психофізіологічних виробничих чинників

Значні фізичні та розумові навантаження можуть призвести до розвитку втоми — стану, що супроводжується відчуттям стом­леності та зниженням працездатності. Поновлення роботи на фоні розвиненого стомлення може зумовити перевтому — стан, проміжний між нормою і патологією.

Втома є природним фізіологічним процесом, нормальним станом організму. Основним зовнішнім проявом цього стану є зниження працездатності. На працездатність людини впливає багато факторів, таких, наприклад, як тип нервової системи, вік, стать, навички у роботі, ступінь зацікавленості роботою, санітарно-гігієнічні умови праці та багато інших.

Для зменшення втоми і запобігання розвитку перевтоми використовують різні заходи. Вправами та тренуванням досягається підвищення продуктивності праці. Унаслідок вправ та тренування зростають м'язова сила та витривалість, підвищується швидкість і точність робочих рухів, збільшується швидкість відновлення фізіологічних функцій після виконання роботи.

Раціональні режими праці та відпочинку протягом робочої зміни, доби, тижня запобігають розвитку перевтоми, скорочують фазу втягування в роботу та сприяють підтриманню працездат­ності на високому і стабільному рівні. Елементами раціональної праці і відпочинку можна вважати виробничу гімнастику (вступна гімнастика, фізкультпаузи, фізкультхвилинки), сеанси психофізіологічного розвантаження, функціональну музику.

До позитивного впливу на психоемоційний стан праців­ників призводять правильно підібране фарбування інтер'єра, устаткування, приладів, а також форма машин, верстатів, при­строїв, покрій і колір спецодягу. Для осіб, робота яких пов'язана з напруженням зору, обов'язкове проходження медичних оглядів 1 (2) рази на рік.