Особистісні якості, що перешкоджають успіху в бізнесі

Якостями, які протипоказані підприємцю, є:

· емоційна неврівноваженість,

· лінь,

· пасивність,

· вразливість до навязування чужої волі,

· надмірна старанність і пунктуальність.

Останню якість у цьому списку традиційно відносять до позитивних властивостей людини, однак те, що добре у найманого працівника, є мінусом для підприємця, який повинен сам давати собі завдання, а не чекати, поки хтось скаже йому, що потрібно робити. Пунктуальність добра у бухгалтера або архіваріуса, але за умов мінливої ринкової економіки гнучкість важливіша за сталість.

Ще одна особистісна якість, що утруднює діяльність підприємця - підвищена тривожність. За її наявності бізнесмен буде занадто довго вагатися, приймаючи рішення, і занадто повільно діяти, а то й зовсім виявлятиме пасивність. Підприємництво – це завжди ризик і дії в умовах невизначеності. За таких обставин краще діяти й помилятися, отримуючи користь з помилок, аніж боятися провалу і нічого не робити. Поки бізнесмен вагається і розмірковує, час працює проти нього: конкуренти виробляють товари і захоплюють ринки, податкова служба нараховує податки і штрафи, а господарі приміщень нараховують орендну плату. Бізнес подібний до подорожі вгору по річці: той, хто кинув весла, не стоїть на місці, а пливе назад, втрачаючи всі свою перевагу.

Фахівці, що вивчають психологічні особливості сучасних українських підприємців відзначають у них набір далеко не оптимальних особистісних якостей, які, тим не менш, дозволяють їм вести свій бізнес з урахуванням вітчизняних економічних і соціальних реалій:

Ø раціоналістичність – прагнення все прорахувати, передбачити і врахувати;

Ø недовірливість – сприйняття світу як ненадійного, часто прямо ворожого, що призводить до прагнення посилити контроль за всім, також підозріливість стосовно своїх працівників і партнерів по бізнесу;

Ø агресивність – схильність до вирішення проблем силовимі методами замість пошуку компромісів, а також схильність до афектних спалахів у взаємовідносинах з персоналом;

Ø авторитарність – переважання домінуючого стилю керівництва, нетерпимість до критики чи свободи думок.

Дж. Стівенс виділив ряд особистісних якостей характеру, які заважають людині гармонійно і успішно жити і діяти. Він назвав їх «драконами» й показав, що особистісні особливості можуть бути як корисними, так і шкідливими для людини. До числа цих рис Стівенс, зокрема, відніс:

Ø зарозумілість, в основі якої може ховатися страх перед власною незахищеністю, негативними оцінками, або завищене уявлення про власну значущість.

Ø нетерплячість, яка проявляється в страхові втратити час. Люди, заражені подібним страхом, постійно перебувають у стані стресу, намагаються здобути максимум за короткий проміжок часу і живуть мріями про майбутнє, не вміючи жити в сьогоденні. Зовнішніми проявами поведінки таких людей буде легка збудливість, грубість, дратівливість, запальність і поспішність у рішеннях. Внутрішніми проявами будуть неспокій, схильність до паніки, дратівливість і примхливість.

Ø жадібність. Зовні вона виявляється в егоїзмі, скнарості, схильності до гендлярства і заздрості до чужого багатства, а на внутрішньому рівні – в почутті обділеності й ненаситності.

Зовсім позбутися цих рис характеру неможливо, але їх можна «приручити» і використовувати на благо собі і людям.

Слід зазначити, що крім власне особистісних якостей, підприємець повинен володіти набором специфічних знань, умінь і навичок в тій області, в якій він працює. Зрозуміло, що для успішного ведення фінансових операцій підприємець повинен володіти хоча б мінімальним набором знань у фінансово-кредитній сфері та бухгалтерському обліку, а людина, яка вирішила організувати виробництво меблів повинна мати мінімальну технічне освіту. Тим не менше, ці обмеження не є визначальними. Часто бувало так, що підприємець отримував спеціальні знання та вміння вже в ході розвитку свого бізнесу, а на перших його етапах він діяв або інтуїтивно, або за допомогою залучених фахівців. Головне тут - бажання вчитися і підвищувати свою кваліфікацію з метою вдосконалення свого бізнесу, а таке бажання належить уже до особистісних якостей (допитливості, наполегливості, амбітності).

Питання 4. Стратегії особистості в бізнесі

Особистість кожного підприємця унікальна, що визначає спосіб організації ними бізнес-процесів. Наприклад, один бізнесмен може часто міняти напрямки своєї підприємницької діяльності, в той час, як інший буде постійний у своїх пристрастях і бізнес-стратегіях. Один буде чесний з компаньйонами і державою, інший – буде намагатися ухилятися від сплати податків і своїх зобов'язань по відношенню до ділових партнерів. Якщо підприємець проявляє високі моральні якості: вірність своєму слову і взятим зобов'язанням, працьовитість і відповідальність, то у нього з високою ймовірністю будуть відсутні такі якості особистості як лінь, брехливість та непослідовність.

В процесі свого розвитку особистість може змінюватися. Наприклад, в особистості підприємця, якого неодноразово обманювали його партнери або працівники, може з часом виникнути такі риси, як підозрілість або агресивність. Таким чином, ми можемо визначити особистість як сформовану протягом життя сукупність індивідуальних психологічних особливостей, які визначають своєрідне для даної людини ставлення до себе, суспільства і навколишнього світу в цілому.

Причини, які спонукають людей зайнятися підприємницькою діяльністю:

Внутрішні:

Ø прагнення до свободи,

Ø бажання самореалізувати свої здібності,

Ø бажання поліпшити свій добробут.

Зовнішні:

Ø тиск обставин,

Ø підприємці за традицією (коли фірма передається у спадщину),

Ø перехід з категорії менеджерів у власники,

Ø становлення бізнесмена за допомогою «бізнес-інкубаторів» за підтримки держави.

Бажання розлучитися з найманою працею в менеджерів часто пояснюється ростом амбіцій. Їм стає нецікаво працювати на господаря, і вони розраховують значно збільшити свій дохід, який вже не буде обмежувати хтось «зверху». Проте перехід в нове амплуа рідко проходить без жертв. Справа в тому, що колишні топ-менеджери звикли до вирішення питань стратегічного рівня, а стаючи підприємцями, вони починають тонути в дрібницях, кожна з яких може виявитися важливою. Крім того, менеджерам, які вирішили відкрити свою власну справу, спочатку доводиться жертвувати звичним рівнем доходів та соціальним статусом. Крім того, їм потрібно проходити всі етапи становлення нового бізнесу, починаючи з самого «нуля», і виконувати великий обсяг чорнової роботи. Все це вимагає неабиякої частки здорового авантюризму і колосальної витримки. Коштів в бізнесі ніколи не буває багато. Який би не був розмір стартового капіталу у колишнього менеджера, йому доводиться серйозно міняти своє ставлення до грошей після переходу в статус підприємця. Йому доводиться пускати в оборот всі свої доходи, щоб розвивати бізнес і платити зарплату співробітникам, щоб вони не пішли до конкурентів. Тому багато бізнесменів починають подумувати про повернення в статус менеджера, що працює на процвітаючого господаря. Хтось йде назад в наймані працівники, бо не зміг налагодити ефективний бізнес, а хтось набратися досвіду в більш масштабному підприємстві. Такі процеси: з менеджерів в підприємці і назад, постійно протікають в суспільстві, поступово формуючи два багато в чому протилежні групи людей - власників і менеджерів. Тільки побувавши в обох іпостасях, людина може з повним розумінням сказати, що у неї виходить краще.

Існує три основні системи координат, через які можна визначити життєві стратегії особистості будь-якої людини, в тому числі – і підприємця:

Ø Перша система координат позначає місце стратегії на осі егоїзм-альтруїзм. Одні люди більше орієнтуються на власні інтереси, інші - на суспільну користь.

Ø Друга система координат визначає ступінь відповідальності людини за власну долю, що визначається рівнем суб'єктивного контролю, або, навпаки, схильності піддаватися зовнішній регламентації.

Ø Третя система координат визначає можливі засоби досягнення цілей. На одному її полюсі розташовується прагматизм, на іншому – моральні обмеження і моральний самоконтроль.

Якщо говорити про стратегію підприємницької діяльності, то в Україні вона досі зміщена в області егоїзму, внутрішнього локусу контролю і прагматизму.

Це не означає, що підприємцям в Україні не притаманні такі риси як альтруїзм, високі моральні принципи і довіра до соціального середовища, просто ці орієнтири не є головними в житті бізнесмена. Неважко уявити собі, що станеться, якщо підприємець почне більше дбати про вигоду своїх конкурентів на шкоду собі, почне розмірковувати, наскільки морально нав'язувати потенційним клієнтам свої товари, або ж припинить зусилля з розширення свого бізнесу, вирішивши, що від долі не втечеш. Такий підприємець майже не має шансів для виживання в жорстокому світі бізнесу. Реалії життя свідчать, що благодійність, певий альтруїзм і роздуми «про вічне і святе», як правило, починають хвилювати свідомість бізнесменів в кінці їх життєвої кар'єри, коли вони вже домагаються серйозного фінансового успіху, а значить - виходять зі стадії підприємця.

В рамках цих головних стратегічних напрямків життєвого шляху можна виділити більш вузькі напрямки діяльності людей, пов'язані з реалізацією потреб особистості. Для одних підприємців головною метою є задоволення фізіологічних потреб, для інших - престиж і повага навколишніх людей, для третіх - свобода і незалежність, для інших - можливість самореалізації.

Далеко не кожна людина має усвідомлену і сформовану стратегію життя, більшість людей визначають свої пріоритети частиною імпульсивно, а частиною інтуїтивно, а пошуком власної унікальності займаються мізерно мала частина популяції підприємців. Єдина область життя, де пошук унікальності є для вітчизняних бізнесменів актуальним – це пошуки того сегмента ринку, де вони очікують для себе максимальної прибутковості.

Загальну стратегію життя людини багато в чому визначають батьківські настанови, які ще в дитинстві формують сценарій життєвого шляху дитини (система «скриптів» за Е. Берном). Припустимо, що троє людей вирішили стати підприємцями і поставили перед собою мету через п'ять років мати мережу з п'яти продовольчих магазинів. Підприємець з програмою «переможця» через визначений термін доб'ється поставленої мети, і буде мати торгову мережу з п'яти або навіть шести магазинів. Підприємець з програмою «невдахи» розориться вже на першому році бізнесу і після декількох невдалих спроб зайвий раз переконається в своїй нікчемності. Підприємець «не-переможець», незважаючи на важку наполегливу працю, доб'ється певних результатів, але не досягне наміченого (наприклад, у нього буде тільки три-чотири магазини зі стійкою, але не дуже прибутковою торгівлею). Цікаво, що якби «не переможець» поставив своєю метою мати три магазини, то мав би два – тільки тому, що закладена в ньому програма націлює його на наполегливу працю, але не дозволяє йому домагатися легкого і повного успіху.

Уявлення про успіх:

Ø багатство,

Ø влада,

Ø незалежність,

Ø переживання щастя, радості, спокою, почуття задоволення,

Ø відчуття стабільності, стійкості,

Ø високе становище в суспільстві,

Ø придбання відомості чи навіть слави.

Питання 5. Психологічні аспекти прийняття рішень. Специфіка та функції прийняття рішення в діяльності підприємця

У структурі управлінської діяльності керівника-бізнесмена можна виділити кілька найважливіших функцій:

Ø цілепокладання,

Ø прогнозування,