Нетрадиційні підходи до мотивування працівників апарату управління
До традиційних методів мотивування відноситься те, що застосовується усіма або більшістю підприємств на ринку праці – це заробітна плата і соціальний пакет. До нетрадиційних відноситься все інше – інші методи і засоби, що дозволяють підвищити мотивацію працівників підприємства.
У США і Західній Європі ще в 30-і роки минулого сторіччя оплата праці перестала бути основним фактором мотивації. Працівники почали очікувати і вимагати від робочого місця чогось більшого, ніж гідний дохід. У сучасних умовах працівник обирає підприємство не тільки, а найчастіше і не стільки за рівнем оплати.
Використання нетрадиційних методів мотивації дозволяє відповісти на наступні питання:
ü Як утримати у підприємстві найбільш гідних працівників і зробити це системно?
ü Чим залучити найбільш розумних кандидатів з ринку праці крім зарплати?
ü Як підвищити виробітку (продуктивність праці), не збільшуючи фонд заробітної плати?
ü Що робити, якщо підвищення зарплати не дає такого ефекту, як раніше?
До нетрадиційних методів мотивування адміністративних працівників відносяться:
1. Моральні стимули – передача інформації про заслуги працівника у соціальному середовищі. Корисно виділяти моральні стимули загальної дії і цільові (серед останніх – еталонні і змагальні).
2. Патерналізм (турбота про працівника). Це особливий спосіб організації атмосфери підприємства (підрозділу), при якому робиться акцент на неформальні відносини, широкий перелік можливостей для особистого спілкування між співробітниками, керівник стає шанованим «главою родини», що приймає на себе відповідальність за проблеми і труднощі підлеглих. Широко використовуються натуральні стимули і соціальні гарантії, керівники вирощуються усередині колективу.
3. Організаційні стимули – стимулювання змістом, умовами й організацією роботи (автономія у роботі, право самоконтролю, стимулювання вільним часом / гнучким графіком, контрактна форма наймання і т.д.).
4. Участь в управлінні:
o повне і своєчасне інформування;
o участь у виробленні рішень;
o участь у прийнятті рішень.
5. Участь у співволодінні:
o участь у прибутку;
o участь у капіталі.
6. Кар'єра і розвиток (планування кар'єри, робота з кадровим резервом, короткострокове і довгострокове навчання, наставництво, підвищення за посадою, горизонтальна кар'єра і т.д.).
7. Негативні стимули (незадоволення, покарання, загрози втрати роботи і т.д.).
Таблиця 5.1
Типи мотивації
Види стимулювання | Типи мотивації | ||||
Інструментальна | Професійна | Патріотична | Хазяйська | Уникаюча | |
Моральні | заборонені | застосовні | базові | нейтральні | нейтральні |
Патерналізм | заборонений | заборонений | застосований | заборонений | базовий |
Організаційні | нейтральні | базові | нейтральні | застосовні | заборонені |
Кар'єра, розвиток | застосовні | базові | нейтральні | застосовні | заборонені |
Участь у співволодінні і управлінні | нейтральні | застосовні | застосовні | базові | заборонені |
Негативні | застосовні в грошовій формі | заборонені | застосовні в знаковій формі | заборонені | заборонені |
Окремо від усіх попередніх знаходиться метод формування бажаної мотиваційної структури персоналу. Зазвичай для цього вирішуються дві задачі: формування умов, що сприяють виробленню потрібної мотиваційної структури в колективі і підбір здобувачів з бажаною мотиваційною структурою.
При розробці систем нетрадиційної мотивації можна використовувати типологічну модель, відповідно до якої виділяється 5 базових типів мотивації: інструментальний, професійний, патріотичний, хазяйський і уникаючий (люмпенізований).
Застосування перерахованих вище стимулів до кожного типу мотивації добре вивчене (табл. 5.1).
Форми мотивування адміністративних працівників. Запобігання демотивації. Роль посадових окладів, надбавок, доплат та премій у мотивуванні апарату правління. Нетра-диційні підходи до мотивування працівників апарату управління. Побудова систем стимулювання адміністрації.