Класи умов праці за показниками мікроклімату виробничих приміщень
| Показники мікроклімату | Класи умов праці | ||||||||
| Кате- горія робіт | Енерго-витрати (Ват) | Оптимальні (1 клас) | Допустимі (2 клас) | Шкідливі (3 клас) | Небез-печні (4 клас) | ||||
| 3.1 | 3.2 | 3.3 | 3.4 | ||||||
| Температура С0 | І а І б ІІ а ІІ б ІІІ | до 139 140-174 175-232 233-290 > 290 | Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 – « – – « – – « – – « – | Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 – « – – « – – « – – « – | Більше на 0,1 – 0,3 – « – – « – – « – – « – | Більше на 3,1 – 6, 0 – « – – « – – « – – « – | Більше на 6,1 – 9,0 – « – – « – – « – – « – | Більше на 9,1 – 12,0 – « – – « – – « – – « – | – – – – – |
| Швидкість повітря (м/с) | Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 – « – – « – | Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 (п 1.2.5; 1.2.6) – « – – « – | Більше до 3 разів | Більше ніж в 3 разів | – | – | – | ||
| Відносна вологість (%) | Більше до 25 разів | Більше ніж в 25 раз | – | – | – | ||||
| Теплове випромінюван (Вт/м2) | 140-1500 | 1500-2000 | 2000-2500 | 2500-3500 | > 3500 |
Контроль параметрів мікроклімату
Температура повітря вимірюється звичайними ртутними термометрами в різний час доби в різних місцях виробничого приміщення. А для безперервної реєстрації температури застосовуються само пишучі прилади – термографи.
Замір температури повітря проводиться на висоті 1,5 м від підлоги, а в холодних приміщеннях її значення вимірюється на рівні ніг (0,2 – 0,3 м від підлоги).
Швидкість руху повітря вимірюється:
– крильчастими анемометрами(в межах 0,5–1,0 м/с);
– чашечними анемометрами(в межах 1 – 20 м/с)..
– термоанемометрамиі кататермометрами(для вимірювання дуже малих швидкостей руху повітря менше ніж 0,5 м/с).
Анемометри:
а - чашковий, б - індукційний, в - крильчастий;
1 - крильчатка, 2 — перемикач пуску та зупинки
Відносна вологість повітря (це відношення фактичної наявності вологи до її мінімально можливого значення в даному об’ємі повітря).
Відносна вологість визначається стаціонарним або аспіраційним психрометрами, наприклад психрометр Августа.
А б
Психрометри:
а) - стаціонарний; б) - аспіраційний:
1,2 - сухий і мокрий термометри; 3 — резервуар з водою;
4 - трубки для просмоктування повітря;
5 - вентилятор з пружинним заведенням
Самопишучі прилади:
а - термограф, б - гігрограф;
1 - стрічка-діаграма на барабані з годинниковим механізмом,
2 - перо, З - біметалічна пластина, 4 - пасмо волосся
Номограма ефективно-еквівалентних температур
мікроклімату виробничих приміщень
Адаптація трудової діяльності людини
Найголовніше значення в трудовому процесі людини відіграє її нервова система, яка регулює роботу всіх внутрішніх органів та здійснює зв’язок організму із зовнішнім середовищем.
За побудовою нервова система людини складається з:
– центральної нервової системи,яка включає головний і спинний мозок;
– периферійної нервової системи, яка складається з нервових волокон, що відходять від головного і спинного мозку.
За функціональною діяльністю нервова система людини поділяється на соматичну і вегетативну.
Соматична нервова система регулює опорно-руховий апарат і всі органи чуття (зір, слух, нюх, тощо).
Вегетативна нервова система сприяє обміну речовин та забезпечує роботу всіх внутрішніх органів (серця, нирок, легень і т.д.).
В цілому нервова система людини виконує рефлекторну і координаційну функцію. Рефлекторна функція забезпечує дію безумовних та умовних рефлексів, а координаційна функція направляє їх в єдине русло, яке на даний час відіграє найважливіше значення у діяльності людини.
Безумовні рефлекси є вродженими, мають велику стійкість і забезпе-чують життєві потреби організму (своєчасне споживання страви, відпочинок, реакцію на небезпеку, тощо).
Умовні рефлекси набуваються під час навчання і формуються в процесі трудової діяльності людини.
Вони становлять основу техніки безпеки, але їх стійкість може бути порушена під впливом несприятливих виробничих факторів та при відхилені трудової діяльності людини від певного напрямку.
Так, несприятливі умови праці можуть призвести до стомлення людини, що послаблює її реакцію до небезпек, а також провокує розлад діяльності серцево-судинної, шлунково-кишечної, дихальної та інших фізіологічних систем, що призводить до професійних захворювань.
Безпосереднє сприймання людиною зовнішніх небезпечних чинників виконується її аналізаторами та мовно-руховим апаратом.
Аналізатори – це система нервових клітин, які сприймають зовнішні подразники і перетворюють їх у відповідний сигнал (зір, слух, смак, нюх тощо)
Мовно-руховий апарат – це досить складний механізм, подразником якого є слово.
Мова підвищує у людини більш реальне відображення дійсності, створює можливість для сумісного спілкування та абстрактного мислення, забезпечує передачу життєвого досвіду, аналізує і синтезує отриману інформацію і сприяє культурному розвитку людини.
Таким чином, мова – це принциповий подразник, який є пусковим механізмом для дій і вчинків людини, та забезпечує сталий розвиток всієї цивілізації.
Але, в деяких випадках слово може бути і негативним подразником, що може привести до розладів нервової системи та значних порушень у функціонуванню організму людини. А це, в свою чергу, також становить небезпечний виробничий фактор.
Постійна дія таких подразників перевантажує організм людини, від чого у неї формується так звана адаптаційно-захисна реакція.
Адаптація – це пристосування організму людини до дії зовнішніх факторів, що захищає її від нещасних випадків і професійного захворювання.
Адаптація поділяється на фізіологічну, психічну, соціальну і професійну.
Фізіологічна адаптація – це пристосування організму людини до фізичної дії зовнішніх факторів виробничого середовища:
– до шуму і вібрації;
– до освітленості робочого місця;
– до зміни температури повітря, атмосферного тиску, тощо.
Основу фізіологічної адаптації складає гомеостаз, тобто збереження внутрішньої динамічної рівноваги організму людини при зміні параметрів оточуючого середовища.
Фізіологічна адаптація має активний характер, і за сприятливих умов тренує організм людини, підвищує її працездатність та виробляє стійкість до захворювань і травматизму. Це відбувається доти, поки коливання зовнішніх умов не виходять за межі нормальної захисної реакції на них людиною. А якщо інтенсивність змін фізичних чинників переважає адаптаційні можливості людини, то це приводить до негативних патологічних змін у її організмі і сприяє виробленню професійних захворювань.
Психічна адаптація – це пристосування психіки людини до конкретних вимог її трудової діяльності.
Психічна адаптація залежить:
– від психологічного стану працівника (сангвінік, холерик, меланхолік);
– від особистих його психічних можливостей (пам’яті, уваги, мислення, швидкості сприйняття і переробки інформації, тощо);
– від рівня кваліфікації і культурного виховання працівника;
– від психічних його реакцій на стреси, тощо.
Соціальна адаптація – це пристосування працівника до трудового колективу та сприйняття його норм, правил і традицій.
В процесі соціальної адаптації працівник отримує необхідну інформацію про колектив, та про систему ділових і особистих стосунків між його членами.
При несприятливому протіканні соціальної адаптації, у колективі назріває стресова обстановка, що може призвести до між особових конфліктів та нещасних випадків на виробництві.
Професійна адаптація – це пристосування працівника до безпосередньої його трудової діяльності, а саме:
– до робочого місця та знарядь і засобів праці;
– до особливостей технологічного процесу;
– до часових параметрів роботи, тощо.
Професійна адаптація визначається:
– необхідним рівнем знань та набутих навичок працівника;
– якісним ставленням його до роботи;
– ступенем відповідальності, практичності та діловитості працівника, тощо.
Професійна адаптація вважається завершеною тоді, коли працівник досягає рівня своєї професійної майстерності, що відповідає існуючим на те стандартам.
Кожен із розглянутих видів адаптації впливає на працездатність і здоров’я працівника, формує у нього певну стійкість до негативних виробничих факторів, та розвиває у нього необхідну безпечність професійної діяльності, що становить основу охорони праці на підприємстві.