Первинна медико-санітарна допомога
Основна ланка в організації охорони здоров'я людини. Вона передбачає консультацію лікаря, діагностику та лікування основних найпоширеніших захворювань, травм; профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої і висококваліфікованої допомоги. Основними представниками первинної ме-дико-санітарної допомоги сільському населенню повинні стати сімейні лікарі. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я знову повернулась до ідеї сімейної медицини. Сімейний лікар уособлює всю відповідальність за здоров'я кожної родини. Разом з медичною сестрою високої кваліфікації він зосереджує у своїх руках до 90% всієї необхідної медичної допомоги. У системі медичної допомоги різних країн частка сімейних лікарів ко-
ливається від 15 до 50%. Сімейного лікаря вільно обирають пацієнти. Він разом з медичною сестрою надає допомогу пацієнтам цілодобово.
У містах України первинну медико-санітарну допомогу дорослим надають у поліклініках. Територія, яку обслуговує поліклініка, поділена на терапевтичні дільниці. За кожною дільницею, де проживають 1700 мешканців, закріплені дільничний лікар-те-рапевт і медична сестра. Спеціалізовані поліклінічні відділення диспансерів надають первинну медичну допомогу пацієнтам з відповідними групами захворювань (туберкульоз, шкірно-венеричні, онкологічні захворювання та ін.).
Первинну медико-санітарну допомогу робітникам і службовцям промислових підприємств надає мережа медичних закладів, розміщених на території самих підприємств або поблизу них. До цих закладів належать фельдшерські здоровпункти (з кількістю робітників до 1000), лікарські здоровпункти (з кількістю робітників понад 1000), медико-санітарні частини (з кількістю робітників 2000 і більше).
Основне завдання здоровпунктів — надання першої медичної допомоги при нещасних випадках, травмах, раптових захворюваннях, а також проведення профілактичної роботи. За необхідності здоровпункт організовує направлення потерпілого в поліклініку або стаціонар.
Медико-санітарна частина — комплексний лікувально-профілактичний заклад, до складу якого входять: поліклініка, стаціонар, цехові здоровпункти, профілакторії, дієтичні їдальні, дитячі здоровпункти, дошкільні заклади. Медико-санітарна частина може бути представлена тільки поліклінікою.
Перший етап надання медичної допомоги сільським мешканцям є сільська лікарська дільниця, до складу якої входять сільська, дільнична лікарня або лікарська амбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі дошкільні заклади. Усі заклади сільської лікарської дільниці працюють під керівництвом головного лікаря сільської дільничної лікарні. Середня чисельність населення, що проживає на території обслуговування дільниці, становить 5—6 тис. осіб. Основним завданням сільської лікарської дільниці є надання первинної медико-санітарної допомоги мешканцям села. У сільській лікарській амбулаторії первинну медичну допомогу надають такі фахівці, як терапевт, педіатр, стоматолог,
ірург, акушер-гінеколог. З кожним фахівцем працює медична сестра.
Організацію і забезпечення медичної допомоги дітям здійснюють дитячі поліклініки.
Провідним методом роботи дільничної педіатричної служби є диспансерний метод — активне, динамічне спостереження за здоровими й хворими дітьми, починаючи з допологового патронажу вагітних, потім спостереження за новонародженим, немовлям протягом 1-го року життя, за дитиною віком від 1 до 7 років, школя-ром, підлітком.
Первинну медико-санітарну допомогу жінкам і вагітним у містах надають жіночі консультації або гінекологічні кабінети поліклінік і медико-санітарних частин. Жіноча консультація — лікувально-профілактичний заклад диспансерного типу, працює за дільнично-територіальним принципом.
Первинна медико-санітарна допомога включає також службу швидкої медичної допомоги. Мешканцям міста її надають медичні працівники станції швидкої медичної допомоги, мешканцям сільської місцевості — аналогічні відділення центральних районних лікарень. Служба швидкої медичної допомоги, на відміну від дільничної, працює цілодобово і надає невідкладну допомогу у разі нещасних випадків, травм, отруєнь, раптових захворювань та загрозливих для життя станів. Бригади швидкої допомоги бувають загальнолінійні, спеціалізовані (кардіологічні, психіатричні, акушерські, педіатричні, бригади інтенсивної терапії). У великих містах для створення цілісного лікувально-профілактичного закладу з надання догоспітальної і госпітальної швидкої медичної допомоги станція швидкої медичної допомоги об'єднана з лікарнею швидкої медичної допомоги.