Яка наука займається створенням образу організації?
а)конформістка;
б)імеджеологія
в)політтехнологія;
г)культурологія.
85.Прояв у діяльності й спілкуванні широкого спектра думок, орієнтацій – це:
а)біхевіоризм;
б)плюралізм;
в)консерватизм;
г)космополітизм.
Підсумковий контроль відбувається у вигляді іспиту за загальною сумою набраних в процесі поточного контролю балів.
До іспиту допускаються студенти, які успішно виконали індивідуальну роботу та контрольні заходи модулю.
Екзамен не обов’язковий. Студенти можуть підвищити свій бал на екзамені, який проходить в усній формі і оцінюється 40-а балами.
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
1. Визначення психології управління.
2. Предмет, об’єкт та завдання психології управління.
3. Міжпредметні зв’язки психології управління.
4. Поняття про методи дослідження.
5. Методи опитування (бесіда, анкетування, тестування).
6. Методи вивчення документів.
7. Поняття про особистість.
8. Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.
9. Структура особистості службовця.
10. Активність особистості службовця та її спрямованість.
11. Форми спрямованості особистості службовця: інтереси, переконання, схильності, світогляд, ідеали, установки.
12. Психологічний захист особистості та його механізми.
13. Визначення суб’єкта управління.
14. Професіоналізм і компетентність керівника.
15. Визначення поняття «керівник».
16. Основні функції управлінської діяльності.
17. Основні теорії лідерства.
18. Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника
19. Формування керівника як особистості.
20. Вплив соціального оточення на формування професійно важливих якостей керівника.
21. Професійно важливі якості керівника в системі державної служби.
22. Здібності: визначення, якісна й кількісна характеристика здібностей.
23. Структура здібностей, класифікація їх видів.
24. Проблеми походження і механізмів розвитку здібностей.
25. Проблема здатності до творчості.
26. Творча особистість і її життєвий шлях.
27. Професійні здібності службовця
28. Стилі управління в системі державної служби.
29. Індивідуальний стиль управління.
30. Авторитет керівника: суб’єктивна і об’єктивна значимість.
31. Ширина і глибина авторитету. Стабільність авторитету.
32. Вплив соціального статусу керівника на його особистість.
33. Формування іміджу керівника.
34. Стратегія і тактика прийняття управлінського рішення в складних ситуаціях. Можливі типи стратегій.
35. Ситуативна детермінанта в прийнятті управлінського рішення.
36. Контроль виконання рішення. Усвідомлення керівником відповідальності за прийняте рішення.
37. Специфіка прийняття керівником рішень на різних ієрархічних рівнях державної служби.
38. Психологічні причини вад у прийнятті рішень керівником.
39. Організаційна функція в процесі управлінської діяльності службовця.
40. Врахування психофізіологічних, соціально-психологічних, вікових, статевих, етнопсихологічних особливостей виконавців управлінських рішень.
41. Психологічна структура організаційної діяльності службовців.
42. Психологічні особливості розподілу, делегування і прийняття повноважень в професійних стосунках державних службовців.
43. Психолого-організаційні умови ефективного контролю.
44. Особливості ділового спілкування керівника.
45. Комунікативні здібності і їх розвиток в процесі службової діяльності.
46. Службова комунікація на рівні змісту діяльності та на рівні стосунків.
47. Ділова бесіда, умови ефективного проведення переговорів.
48. Вміння слухати співрозмовника. Візуальний контакт в процесі ділового спілкування.
49. Теорії особистісних рис керівника.
50. Риси вітчизняного управління трьох епох.
51. Часовий горизонт й ефективність діяльності керівника.
52. Керівник як командний гравець.
53. Психологія індивідуального стилю управління.
54. Самоаналіз поведінки у діловому спілкуванні.
55. Визначення групи. Види груп, цілі їх діяльності.
56. Психологічна сутність соціальної організації.
57. Міжособистісні відносини в групі.
58. Неформальні групи.
59. Характеристика групи як соціального феномена.
60. Групова динаміка та рівні проблем управління.
61. Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою.
62. Функції ефективної групи і соціальні ролі її членів.
63. Умови ефективності групового вирішення проблем.
64. Характеристики членів групи як фактор ефективності.
65. Типи підлеглих.
66. Типи команд.
67. Особливості ефективної команди.
68. Керівництво та управління командами.
69. Фактори ефективної діяльності команди.
70. Поняття конфлікту і конфліктної ситуації. Типи конфліктів.
71. Форми поведінки керівника в ситуаціях конфлікту.
72. Провокування конфліктів, схильність до конфліктів.
73. Конструктивні конфлікти та їх використання в управлінській діяльності.
74. Активна підготовка керівника до конфліктного спілкування.
75. Соціально-психологічне поняття спільноти і групи.
76. Лідерство в групах та колективах. Типологія лідерства.
77. Основні теорії лідерства.
78. Стилі лідерства.
79. Моделі взаємин лідера і групи.
80. Самопочуття особистості в групі.
81. Поняття соціально-психологічного клімату.
82. Фактори, які впливають на формування оптимального соціально-психологічного клімату.
83. Роль особистості керівника в стабілізації соціально-психологічного клімату.
84. Поняття конфлікту і конфліктної ситуації.
85. Конфлікти: види, структура, стадії протікання.
86. Передумови виникнення конфлікту в процесі спілкування.
87. Стратегія поводження в конфліктній ситуації.
88. Етапи і засоби розв’язання конфліктних ситуацій.
89. Попередження конфліктних ситуацій і конфліктів.
90. Профілактика деструктивних конфліктних ситуацій.
91. Імідж. Сутність і елементи іміджу.
92. Політичний імідж: теорія і практика створення.
93. Методологічні принципи побудови політичного іміджу.
94. Імідж державної влади.
95. Ефективне управління іміджем.
96. Харизма – особливий тип лідерства.
97. Історія паблік рілейшнз.
98. Паблик рилейшнз: визначення, основні задачі.
99. Зовнішні і внутрішні комунікації як основна проблема паблік рілейшнз.
100. Створення іміджу як одна з основних задач паблік рілейшнз
101.Спонсорство і меценатство як способи позитивного впливу на суспільну думку.
ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Харьков, 1998.
2. Євтушенко О.Н. Психологія управління: Науково-методичні рекомендації до семінарських занять з курсу “Психологія управління”. – Миколаїв: Вид-во ПП Шамрай, 2007. – 64 с.
3. Євтушенко О.Н. Психологія управління: Науково–практичні рекомендації по проведенню психологічного практикуму з курсу “Психологія управління”. – Миколаїв: Вид-во ПП Шамрай, 2007. – 60 с.
4. Елисеев О. П. Практикум по психологии личности. — СПб.: Питер, 2001. — 560 с.
5. Карпов А.В. Психология принятия управленческих решений. – М., 1998. – 318 с.
6. Кредісов А.І., Панченко Є.Г. Менеджмент для керівників. – К.: Знання, КООО, 1999. – 556 с.
7. Логунова М.М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності. - К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. -196 с.
8. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликтов: Учебное пособие.- К.: МАУП, 2000. – 256 с.
9. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. Посіб. – К.: ТОВ «УВПК «Екс об», 2000. – 512 с.
10. Мельник Л. П. Психологiя управлiння: Курс лекцій. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 176 с.
11. Москвичов С. Психологія ділового спілкування. – К., 1999. - 286 с.
12. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібник. – К., 1998. – 380 с.
13. Немов Р.С, Психология. – М., 1995. – 480 с.
14. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління. – К.: Академвидав, 2003 – 568 с.
15. Психология менеджмента: Учебник /Под ред. проф. Г. С. Никифорова – СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 2000. - 572 с.
16. Психологія професійної діяльності і спілкування // За ред. .Е. Орбан, Д. М. Гриджука. –К.: ”Преса україни”,1997. –192с.
17. Савельєва В.С. Психологія управління: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 320 с.
18. Семиченко В.А. Психологія особистості. – К.: Ешке О.М., 2001. – 427 с.
19. Серьогін С., Гончарук Н. Формування якостей керівника у державному управлінні // Вісник УАДУ при Президенті України. – 2003. – №3. – С.137-146.
20. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию: Научно-практическое пособие. – К.: Украина, 1999. – 399 с.
Додаткова література
21. Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: Социально-психологические проблемы. — Изд-во МГУ, 1990. - 239 с.
22. Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. — 1995. - № 1. — С. 111
23. Алифанов С.А. Основные направления анализа лидерства // Вопросы психологии – 1991. - №3. – С. 90-98.
24. Аникеев Н.П. Психологический климат в коллективе. – М., 1989. -360 с.
25. Анцыферова Л.И. Развитие личности специалиста как субъекта своей профессиональной жизни // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала: Сб. науч. тр. — М: Ин-т психологии АН СССР, 1991. - С. 27-40.
26. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфлікт! – Новосибирск: Наука, 1989. – 190 с.
27. Волков И.Г. Личность руководителя и стиль управления. – М., 1999. – 320 с.
28. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. – М., 1991. – 420 с.
29. Глухов В.В. Основы менеджмента. – Спб., 1995. – 386 с.
30. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. / Пер. с фр. Н. Н. Алипова; Под ред. Г. Г. Аракелова. - М.: Мир, 1996. - 370 с.
31. Грабовська С., Філатова-Кривецька О. Емоції та ефективність управлінської діяльності людини // Українські варіанти. – 1998. – №3-4 (5-6). – С.117-131
32. Деркач А.А. Акмеология// Личность: профессиональное развитие человека. Кн.. 1-5. Акмеологические основы управленческой деятельности. – М.: РАТС, 2000. – Кн.. 2. -536 с.
33. Деркач А.А., Калинин И.В. Стратеги підбора и формирования управленческой команды. – М.: РАГС, 1993. – 29 с.
34. Деркач А.А., Сотников А.П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров: социально-психологический тренинг и прикладные психотехнологии. – М.: Луч, 1993. – 72 с.
35. Додонов Б.И. О системе «личность» // Вопросы психологии, 1985, №5. — С. 36-45
36. Дубравська Д.М. Основи психології. – Львів, 2001.- 380 с.
37. Євтушенко О.Н. Психологія управління: Науково–практичні рекомендації по проведенню психологічного практикуму з курсу “Психологія управління”. – Миколаїв: Вид-во ПП Шамрай, 2007. – 60 с.
38. Зазикин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. – М., 1992. – 165 с.
39. Захарова А.В. Психология развития самооценки. – Мн., 1993. – 99 с.
40. Ібрагімова І. Питання іміджу в державному управлінні // Вісник УАДУ при Президенті України. – 2003. - №3 – С.99-105.
41. Кальниш В., Кальниш Ю. Роль деяких специфічних психолого-особистісних якостей у професійній кар’єрі державного службовця: мак’явелізм // Вісник УАДУ при Президенті України. – 2004.- №1. – С.77-85.
42. Корнилова Т.В., Каменев И.И. Мотивационная регуляция принятия решений // Вопросы психологии. – 2001. - №6. – С.55-67
43. Кричевський Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: Теоретический и прикладной аспекты. –М.: МГУ, 1991. – 207 с.
44. Кричесвский Р.Л. Если Вы – руководитель. Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. – М.: Дело, 1996. – 381 с.
45. Маркова А. К. Психология профессионализма. — М.: Международ. гуманит. фонд «Знание», 1996. - 308с.
46. Маслоу А. Мотивация и личность. — СПб.: Евразия, 1999. — 479 с.
47. Морозов А. В. Деловая психология. Курс лекций; Учебник для высших и средних специальных учебных заведений. СПб.: Изд-во Союз, 2000. - 576 с.
48. О предмете психологии // Вопросы психологии. – 2002. - №5. – С.4- 9.
49. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. – Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 496 с.
50. Ольшанский Д.В. Социальная психология «винтиков». // Вопросы философии. – 1989. – № 8. – С. 91– 103.
51. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління як сфера психологічної науки: сучасний погляд на проблему // Психологія і суспільство. – 2000. - №2. – С.107-111
52. Осовська Г.В. Комунікації в менеджменті: Курс лекцій. – К., 2003. – 296 с.
53. Панфилова А.П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности. – СПб.: Знание, 1999. – 496 с.
54. Плотницька І. Спілкування у сфері державного управління: традиційне і нове // Вісник УАДУ при Президенті України. - 2002. - №3. – С. 386-390.
55. Пономарев Я. А. Психология творчества // Тенденции развития психологической науки: Сб. стат. / АН СССР, Ин-т психологии; Отв. ред. Б. Ломов. - М.: Наука, 1989. - 268 с.
56. Психологическая наука в России XX столетия: проблемы теории и истории / Отв. ред. А. В. Брушлинский. - М.: ИП РАН, 1997. - 177 с.
57. Психологические исследования: Проблемы формирования личности профессионала / Под. ред. В. А. Бодрова. - М.: ИП РАН, 1991. - 124 с.
58. Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Изд-во МГУ, 1982.. С. 153-159.
59. Психология. Учебник для гуманитарных вузов / Под общ. ред. В. Н. Дружинина. — СПб.: Питер, 2001. — 656 с.
60. Резников Е. Н. Межличностные отношения // Современная психология: Справочное руководство / Под ред. В. Н. Дружинина. - М.: Инфра-М, 1999. - 687 с.
61. Рощин С. К. Психология толпы: анализ прошлых исследований и проблемы сегодняшнего дня // Психологический журнал. – 1990. – Т. 11. – № 5. – С. 3-16.
62. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. T.1. / Сост. А. В. Брушлинский, – Спб.: Питер, 1999. – 712 с.
63. Рудестам К. Групповая психотерапия / Пер. с англ. А. Голубева. – СПб: Питер, 1998. — 373 с.
64. Рудкевич Л. А., Рыбалко Е. Ф. Возрастная динамика самореализации творческой личности // Психологические проблемы самореализации личности. – СПб: Изд-во СПбГУ, 1997. – С. 89-106.
65. Русалов В. М. Актуальные проблемы психологии личности и индивидуальных различий // Иностранная психология. – 1993. – № 1-2. – С. 7-8.
66. Савельева В.С. Роль социально-психологической службы в процессе совершенствования системы управления//Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия.: Сб. науч. Статей. – Донецк: ДонГТУ, 2000. – Т.2. – С.396-400.
67. Савельєва В.С. Методика дослідження рольової поведінки керівників. Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. Наук. пр. Інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України. – К.: 2003. – Т.5.ч.1. – С. 208-214.
68. Синягин Ю.В. Руководитель организации и его команда (теоретическая модель). – М., 1996. – 216 с.
69. Современная психология: Справочное руководство / Под ред. В. Н. Дружинина. – М.: Инфра-М, 1999. – 687 с.
70. Соснин В. А., Лунев П. А. Как стать хозяином положения. Анатомия эффективного общения. Руководство практического психолога / ИП РАН. – М.: Academia, 1996. – 219 с.
71. Стили лидерства менеджеров в странах СНГ // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – №2. – С. 98-105.
72. Утюжанин А.П., Устюмов Ю.А. Социально-психологические методы управления колективом. – М., 1993. – 386 с.
73. Фрейд 3., Буллит У. Т.Е. Вильсон: 28-й президент США. Психологическое исследование. – М., 1992.
74. Цепцов В. А. Переговоры: Психология, воздействие, практика / Ран, Ин-т психологии. – М.: ИП РАН, 1996. –134с.
75. Шульц Д., Шульц С. Э. История современной психологии / Пер. с англ. Говорунов А. В. – СПб.: Евразия, 1998. – 526 с.
76. Яхонтова Е.С. Эффективность управленческого лидерства. – М.: ТЕИС, 2002. – 501 с.
Інтернет-ресурси:
1. http://chitalka.info/psy.html - Електронні підручники онлайн
"Психологія"
2. http://psyh.kiev.ua/nma-referats/fla-refers/lang-1/referat-109/referatpart-4/index.html - Вісник психології і соціальної педагогіки
3. http://osvita.ua/school/psychology/ - освіта. ua
4. http//www.meta-ukraine.com - Мета – українська пошукова система
5. http://management.com.ua
6. http//www.lib.ru/poisk.dir - Lib.Ru – пошукові системи в Інтернеті
7. http//www.google.com – Пошукова система Google
КОРОТКИЙ СЛОВНИК БАЗОВИХ ТЕРМІНІВ:
Абстракція (лат. Abstractio - відволікання) - уявне виділення якої-небудь ознаки або властивості предмета, явища з метою його більш детального вивчення.
Авторитарний (лат. autoritas - вплив, влада) - характеристика людини як особистості або її поведінки відносно інших людей, що підкреслює схильність користуватися переважно недемократичними методами впливу на них: тиск, накази, розпорядження й т.п.
Авторитетність (лат. autoritas - вплив, влада) - здатність людини мати певна вага серед людей, служити для них джерелом ідей і користуватися їхнім визнанням і повагою.
Агресивність (лат. aggredi - нападати) - поведінки людини відносно інших людей, що відрізняється прагненням заподіяти їм неприємності, завдати шкоди.
Адаптація (лат. adapto - пристосовую) - пристосування органів почуттів до особливостей діючих на них стимулів з метою їхнього найкращого сприйняття й запобігання рецепторів від зайвого перевантаження.
Акомодація - зміна вже сформованих знань, навичок, умінь відповідно до виниклих нових умов.
Активність - поняття, що вказує на здатність живих істот провадити спонтанні рухи й змінюватися під впливом зовнішніх або внутрішніх стимулів-подразників.
Актуалізація (лат. actualis - діяльний) - дія, що укладається у витягу засвоєного матеріалу з довгострокової або короткочасної пам'яті з метою наступного використання його при дізнаванні, пригадуванні, спогаді або безпосереднім відтворенні.
Акцентуація - виділення якої-небудь властивості або ознаки на фоні інших, його особливий розвиток.
Амнезія- порушення пам'яті, яке виникає при різних локальних ушкодженнях мозку.
Аналіз (греч. analysis - розкладання, розчленовування) - процес розчленовування цілого на частини; включений в усі акти практичної й пізнавальної взаємодії організму із середовищем.
Аналогія (грец. analogos - відповідний, розмірний) - подібність між об'єктами в деякому відношенні.
Апатія (грец. apatheia - бесстрастность) - стан емоційної пасивності, байдужності й бездіяльності; характеризується спрощенням відчутів, байдужістю до подій навколишньої дійсності й ослабленням спонукань й інтересів.
Апраксія (грец. apraxia - бездіяльність) - порушення довільних цілеспрямованих рухів і дій у людини.
Асиміляція – використання в нових умовах готових умінь і навичок без їхньої істотної зміни.
Асоціація (лат. associatio - з'єднання) - зв'язок між психічними явищами, при якій актуалізація одного з них спричиняє появу іншого.
Астения (грец. astheneia - безсилля, слабість) - нервово-психічна слабкість, що проявляється в підвищеній стомлюваності, зниженому порозі чутливості, крайнії нестійкості настрою, порушенні сну.
Атракція (лат. attrahere - залучати, притягати) - поняття, що позначає виникнення при сприйнятті людини людиною привабливості одного з них для іншого.
Аутизм (грець. auto - сам) - крайня форма психологічного відчуження, що виражається в уникненні індивіда від контактів з навколишньою дійсністю й зануренні в світ власних переживань.
Афект(лат. affectus - щиросердечне хвилювання, пристрасть) - стан сильного емоційного порушення, що виникає в результаті фрустрації або який-небудь інший, що сильно діє на психіку.
Бар'єр психологічний (франц. barriere - перешкода, перешкода) - внутрішня перешкода психологічної природи (небажання, острах, непевність і т.п.), що заважає людині успішно виконати деяку дію. Часто виникає в ділових й особистих взаєминах людей і перешкоджає встановленню між ними відкритих і довірчих відносин.
Безумовний рефлекс (лат. reflexus - відбиття) – спадково закріплена стереотипна форма реагування на біологічно значимі впливи зовнішнього світу або зміни внутрішнього середовища організму.
Вербальний (лат. verbalis - словесний) - звук людської мови.
Вибірка - група людей, на якій проводиться дослідження (на противагу вибірці, генеральною сукупністю називають велику кількість людей, на яких поширюються результати дослідження).
Відчуття - суб'єктивне відбиття властивостей предметів об'єктивного світу, що виникає при їхньому безпосередньому впливі на рецептори.
Віра - переконаність людини в чому-небудь, не підкріплювана переконливими логічними аргументами або фактами.
Галюцинації (лат. hallucinatio - марення, бачення) - нереальні, фантастичні образи, що виникають у людини під час хвороби, що впливають на стан її психіки.
Геніальність (лат. genius - дух) - вищий рівень розвитку у людини яких-небудь здібностей, що є її видатною особистістю у відповідній області або сфері діяльності.
Генотип (грець. genos - походження, typos - форма, зразок) - сукупність генів або яких-небудь якостей, отриманих людиною в спадщину від своїх батьків.
Гомеостаз (греч. homoios - подібний, statis - стояння) - нормальний стан рівноваги органічних й інших процесів у живій системі.
Група - сукупність людей, виділена на основі якой-небудь одннієї або декількох, загальних для них ознак.
Групова динаміка (греч. dynamis - чинність) - напрямок досліджень у соціальній психології, що вивчає процес виникнення, функціонування й розвитку різних груп.
Депресія (лат. depressio - придушення) - стан щиросердечного розладу, пригніченості, що характеризується зниженням активності.
Детермінізм (лат. determinare - визначати) - філолофсько-гносеологічне вченне, що стверджує наявність і можливість установлення об'єктивних причин всіх явищ, що існують у світі (у психології - закономірна й необхідна залежність психічних явищ від їхніх факторів).
Діяльність - специфічний вид людської активності, спрямованої на творче перетворення, удосконалювання дійсності й самого себе.
Діалог (грець. dialogos) - попеременный обмін репліками двох і більше людей.
Досвід - результат почуттєво емпіричного відбиття в людській психіці об'єктивної дійсності, що виражається в єдності знань, навичок, умінь.
Друга сигнальна система - система мовних знаків, символів, що викликають у людини такі ж реакції, як і реальні об'єкти, які цими символами позначені.
Евристика - наука про творчість; теорія й практика організації виборчого пошуку при рішенні складних інтелектуальних завдань.
Егоїзм (лат. ego - Я) - ціннісна орієнтація суб'єкта, що характерізується перевагою в його життєдіяльності своєкорисливих особистих інтересів і потреб безвідносно до інтересів інших людей і соціальних груп.
Егоцентризм (лат. ego - Я и centrum - центр кола) - зосередженість свідомості й уваги людини винятково на самому собі, що супроводжується ігноруванням того, що відбувається навколо.
Ейфорія (греч. eyphoria) - стан надмірної веселості, звичайно не викликане якими-небудь об'єктивними обставинами.
Експеримент (лат. experimentum - проба, досвід) -один з основних (поряд зі спостереженням) методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження зокрема.
Експресія (лат. expressio - вираження) - виразність; чинність прояву почуттів, переживань.
Емоції (лат. emoveo - потрясаю, хвилюю) - елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму й ходу процесу задоволення актуальних потреб.
Ефективність діяльності групи (лат. effectivus - певний результат, що дає, діючий) - продуктивність й якість спільної роботи людей у малій групі.
Жест - рух рук людини, що виражає його внутрішній стан або вказує на який-небудь об'єкт у зовнішньому світі.
Життєві поняття - ті поняття, які використаються людьми у повсякденному спілкуванні.
Забобон - стійка помилкова думка, не підкріплюване фактами й логікою, заснована на вірі.
Задатки – передумови до розвитку здадібностей (їх біологічний або соціальний фундамент). Можуть бути вродженими або наддбаними.
Зворотний зв'язок - процес одержання інформації про стан партнера по спілкуванню з метою поліпшення спілкування й досягнення бажаного результату.
Згуртованість групи - психологічна характеристика єдності членів колективу, що проявляється в єдності думок, переконань, традицій, характері міжособистісних відносин, настроїв й інших компонентів психіки, а також у єдності практичної діяльності.
Здатності - індивідуально-психологічні особливості особистості, від яких залежить набуття ними знань, умінь і навичок, а також успішність виконання різних видів діяльності.
Зосередженість - сконцентрованість уваги людини.
Ідентифікація(лат. identificare - ототожнювати) - у психології - установлення подібності однієї людини з іншою, спрямоване на його згадування й власний розвиток особи, що ідентифікується з ним.
Ініціатива (лат. initio - починати, присвячувати в таїнство) - прояв людиною активності, не стимульованої ззовні й не обумовленої не залежними від нього обставинами.
Імідж (англ. image - образ) - сформований у масовій свідомості емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь.
Імпульсивність - характерологична риса людини, що проявляється в його схильності до швидких рішень, непродуманим діям і вчинкам.
Індивід (лат. individuum- неподільне) - окремо взята людина в сукупності всіх властивих її якостей: біологічних, фізичних, соціальних, психологічних й ін.
Індивідуальний стиль діяльності - стійке сполучення особливостей виконання різних видів діяльності тією самою людиною.
Індивідуальність - своєрідне сполучення індивідних властивостей людини, що відрізняє його від інших людей.
Інтелект (лат. intellectus - розуміння, розуміння) - сукупність розумових здібностей людини й деяких вищих тварин, наприклад людиноподібних мавп.
Інтерес - емоційно забарвдена, підвищена увага людини до якого-небудь об'єкта або явища; форма прояву пізнавальної потреби.
Інтерференція (лат. inter - між, ferentis - несучий) - порушення нормального ходу одного процесу втручанням іншого.
Інтроспекція (лат. introspecto - дивлюся усередину, удивляюся) - метод пізнання людиною психічних явищ шляхом самоспостереження.
Інтуїція (лат. intueri - пильно, уважно дивитися) - здатність швидко знаходити вірне вирішення завдання й орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях.
Керівник - особа, на яку офіційно покладені функції керування колективом й організації його діяльності.
Клімат соціально-психологічний (грець. klima (klimatos) - нахил) - якісна сторона міжособистісних відносин, що проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, що сприяють або перешкоджають продуктивнії спільної діяльності й всебічному розвитку особистості в групі.
Колектив (лат. collectivus - збірний) - група об'єднаних загальними цілями й завданнями людей, що досягла в процесі спільної діяльності високого рівня розвитку.
Комплекс (лат. complexus - зв'язок, сполучення) - з'єднання окремих психічних процесів у ціле, відмінне від суми своїх елементів.
Комплекс неповноцінності - складний стан людини, пов'язаний з недоліком яких-небудь якостей (здатностей, знань, умінь і навичок), супроводжується глибокими негативними емоційними переживаннями із цього приводу.
Комунікації (лат. communico - роблю загальним, зв'язую, спілкуюся) - значеннєвий аспект соціальної взаємодії: контакти, спілкування, обмін інформацією між людьми.
Конкуренція (лат. concurro - збігаюся, зіштовхуюся) - одна з основних форм організації міжособистісної взаємодії, що характеризується досягненням індивідуальних або групових цілей, інтересів в умовах протиборства.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення) - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії.
Конфлікт внутрішньоособистісний - стан незадоволеності людини якими-небудь обставинами її життя, пов'язаний з наявністю в неї суперечних один одному інтересів, прагнень, потреб, що породжують афекти, і стреси.
Конфлікт міжособистісний - важкорозв'язне протиріччя, що виникає між людьми й викликане несумісністю їхніх поглядів, інтересів, цілей, потреб.
Кореляція (лат. correlatio - співвідношення) - поняття, що вказує на статистичний зв'язок, що існує між досліджуваними явищами.
Лабільність (лат. labilis - ковзний, нестійкий) - властивість нервових процесів (нервової системи), що проявляється в здатності проводити певну кількість нервових імпульсів за одиницю часу. Лабільність також характеризує швидкість виникнення й припинення нервового процесу.
Лідер (англ. leader - ведучий) - член групи, чий авторитет беззастережно визнається іншими членами, готовими слідувати за ним. Група визнає за лідером право приймати відповідальні рішення в значимі для неї ситуаціях.
Лідерство - відносини домінування й підпорядкування, впливи й проходження в системі міжособистісних відносин у групі.
Мала група – невелика за чисельністю сукупність людей, що включає від 2–3 до 20–30 осіб, зайнятих спільною справою й особистими контактами.
Маніпулювання (лат. manipulatio - ручний прийом, дія) - здійснення яких-небудь дій, учинків з метою досягнення своїх задумів, інтересів, потреб за рахунок іншого (або на шкоду інтересам іншої людини) у прихованій, завуальованій формі.
Міжгруппові відносини - сукупність соціально-психологічних явищ, що характеризують суб'єктивне сприйняття різноманітних зв'язків, що виникають між соціальними групами, а також обумовлений ними спосіб взаємодії груп.
Меланхолік (греч. melas (melanos) - чорні, chole -жовч) - один із чотирьох типів темпераменту; людина, чия поведінка характеризується низьким рівнем психічної активності, сповільненістю реакцій на діючі стимули, стриманістю моторики й мови, швидкою стомлюваністю.
Мислення - психологічний процес пізнання, пов'язаний з відкриттям суб'єктивно нового знання, з вирішенням завдань, із творчим перетворенням дійсності.
Мова - система використовуваних людиною звукових сигналів, письмових знаків і символів для подання, переробки, зберігання й передачі інформації.
Мотив (франц. motif - привід до дії) - внутрішня стійка психологічна причина поведінки або вчинку людини.
Мотивація - спонукання, що викликають активність організму й визначають її спрямованість.
Мрії - плани людини на майбутнє, представлені в її уяві й реалізуючі найбільш важливі для неї потреби й інтереси.
Навичка – сформована, автоматично здійснювана дія, що не вимагає свідомого контролю й спеціальних вольових зусиль для його виконання.
Намір - свідоме бажання, готовність що-небудь зробити.
Наполегливість - вольова якість, спрямована на те, щоб неухильно, всупереч труднощам і перешкодам, домагатися здійснення мети.
Настрій - емоційний стан людини, пов'язаний зі слабко вираженими позитивними або негативними емоціями й існуючий протягом тривалого часу.
Негативізм (лат. negatio - заперечення) - демонстративна протидія людини іншим людям, неприйняття ним розумних порад з боку інших людей.
Нейротизм - властивість людини, що характеризується її підвищеною збудливістю, імпульсивністю й тривожністю.
Нервова система (греч. neuron - нерв й systema -ціле, складене із частин) - сукупність нервових утворень у тварин і людини, за допомогою яких здійснюється сприйняття діючих на організм подразників, обробка виникаючих при цьому імпульсів порушення, формування відповідних реакцій.
Норми групові (соціальні) (лат. norma -керівний початок, точне приписання, зразок) - прийняті в даному суспільстві або групі правила поведінки, що регулюють взаємини людей.
Нонконформізм (лат. non - не, немає й conformis -подібний, схожий) – прагнення будь-що-будь суперечити думці більшості й поводитись протилежним чином, не рахуючись ні із чим (синонім поняття "негативізм").
Обдарованість - наявність у людини задатків до розвитку здатностей.
Об'єкт дослідження - той об'єкт, на якому проводиться наукове дослідження (наприклад, людина або група людей).
Онтогенез (грець. genesis -народження, походження) - процес індивідуального розвитку організму або особистості.
Оперативна пам'ять - форма пам'яті, розрахована на збереження інформації протягом певного часу, необхідного для виконання деякої дії або операції.
Опитування - метод психологічного вивчення, у процесі застосування якого випробуваним задаються питання й на основі відповідей на них судять про особистісні особливості цих людей.
Оптимізація управлінської діяльності - це процес виявлення й установлення відповідності даної діяльності принципам оптимальності, які виражають вимоги об'єктивних законів управління; вона покликана забезпечити найкраще виконання керівником управлінських функцій.
Організаторська діяльність - практична діяльність по створенню зв'язків, взаємодії між суб'єктами діяльності, а також керування її процесом.
Особистість - поняття, що позначає сукупність стійких психологічних якостей людини, що становлять її індивідуальність.
Пам'ять - процеси запам'ятовування, збереження, відтворення й переробки людиною різноманітної інформації.
Пам'ять генетична - пам'ять, обумовлена генотипом, передана з покоління в покоління (тобто спадкоємна).
Память довгострокова - пам'ять, розрахована на тривале зберігання й багаторазове відтворення інформації за умови її збереження.
Пам'ять короткочасна - пам'ять, розрахована на зберігання інформації протягом невеликого проміжку часу, від декількох десятків секунд, доти поки втримувана в ній інформація не буде використана або переведена в довгострокову пам'ять.
Пам'ять оперативна - (див. оперативна пам'ять).
Паніка (греч. panikon - беззвітний жах) - массове явище психіки, що характеризується виникненням одночасно в багатьох людей, що перебувають у контактах один з одним, почуття страху, занепокоєння, а також безладних, хаотичних рухів і непродуманих дій.
Переживання - відчуття, супроводжуване емоціями.
Переконаність - упевненість людини у своїй правоті, підтверджувана відповідними аргументами й фактами.
Персоналізація (лат. persona - особистість) - процес перетворення людини в особистість, надидбання їм індивідуальності.
Плюралізм (лат. pluralis - множинність) - прояв у діяльності й спілкуванні широкого спектра думок, орієнтації, багатоваріантності оцінок, висловлюваних індивідами щодо значимих для них ситуацій.
Потреба – стан потреби організму, індивіда, особистості в чомусь, необхідному для їхнього нормального існування.
Почуття - вища, культурно обумовлена, емоція людини, пов'язана з деяким соціальним об'єктом.
Прагнення - бажання й готовність діяти певним чином.
Пристрасть - сильновирожена захопленість людини ким-небудь або чим-небудь, що супроводжується глибокими емоційними переживаннями, пов'язаними з відповідним об'єктом.
Психіка (грець. psychikos – щиросердечний) – загальне поняття, що позначає сукупність всіх психічних явищ, досліджуваних у психології.
Психічні процеси - процеси, що відбуваються в голові людини й відображаються в динамічно мінливих психічних явищах: відчуттях, сприйнятті, уяві, пам'яті, мисленні, мові й ін.
Психодиагностика (грець. psyche - душу й diagnostikos - здатний розпізнавати) - галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення й виміри індивідуально-психологічних особливостей особистості.
Психологія (грець. psyche - душу й logos - вчення, наука) - наука про закономірності розвитку й функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.
Психологія управління - галузь психології, що вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності.
Реакція (лат. re - проти, actio - дія) - відповідь організму на зміну в зовнішнім або внутрішнім середовищі.
Релаксація (лат. relaxatio - зменшення напруги, ослаблення) - стан спокою, розслабленості, що виникає в суб'єкта внаслідок зняття напруги, після сильних переживань або фізичних зусиль.
Референтна група (лат. referens - що повідомляє) – група людей, у чомусь привабливих для індивіда, чиї цінності, судження, норми й правила поведінки він безумовно розділяє й приймає для себе.
Рефлекс (лат. reflexus - відбиття) - опосередкована нервовою системою закономірна відповідна реакція організму на подразник.
Рефлекс безумовний - (див. безумовний рефлекс).
Рефлекс умовний - надбута реакція організму на певний подразник, що виник у результаті сполучення впливу цього подразника з позитивним підкріпленням з боку актуальної потреби.
Рефлексія (лат. reflexio – поворот назад) - здатність свідомості людини зосередитися на самому собі.
Реципієнт (лат. recipientis - що одержує) - суб'єкт, що сприймає адресоване йому повідомлення.
Ригідність (лат. rigidus - твердий, твердий) - загальмованість мислення, що проявляється в труднощі відмови людини від один раз ухваленого рішення, способу мислення й дій.
Риса особистості - стійка властивість особистості, що визначає характерну для неї поведінку й мислення.
Рішучість - здатність людини самостійно приймати відповідальні рішення й неухильно реалізовувати їх у діяльності.
Розуміння – здатність осягти зміст і значення чого-небудь і досягнутий завдяки цьому результат.
Роль (франц. role) - соціальна функція особистості; поняття, що позначає повединку людини в певній життєвій ситуації, що відповідає займаному їм положенню (наприклад, роль керівника, підлеглого, батька, матері й т.п.).
Самоактуалізація (лат. actualis - дійсний) - прагнення людини до можливо більш повного виявлення й розвитку своїх особистісних можливостей.
Самовизначення особистості - самостійний вибір людиною свого життєвого шляху, цілей, цінностей, моральних норм, майбутньої професії й умов життя.
Самовладання - здатність людини зберігати внутрішній спокій, діяти розумно й виважено в складних життєвих ситуаціях.
Самооцінка - оцінка людиною власних можливостей, якостей, достоїнств і недоліків, місця серед інших людей.
Саморегуляція (лат. regulare - упорядковувати, налагоджувати) - процес керування людиною власними психологічними й фізіологічними станами, а також учинками.
Сангвінік (лат. sanquis - кров) - тип темпераменту, що характеризується високою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю реакцій, розмаїтістю й багатством міміки, швидкою темпом мови.
Свідомість - вищий рівень психічного відбиття людиною дійсності, її представленість у вигляді узагальнених образів і понять.
Сенсорний - пов'язаний з роботою орагнов почуттів.
Символ (грець. symbolon - умовний знак) - образ чого-небудь, що має певну подібність із позначуваним об'єктом.
Симпатія (грець. sympatheia - потяг, внутрішнє розташування) - почуття емоційної схильності до людини, підвищена інтерес і потяг до нього.
Синтез (грець. synthesis - з'єднання, сполучення, складання) - включений в акти взаємодії організму із середовищем процес практичного або уявного возз'єднання цілого із частин або з'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле, необхідний етап познаниния.
Ситуація (франц. situation - положення, обстановка) - система зовнішніх стосовно суб'єкта умов, що спонукують й опосередковують його активність.
Совість - здатність особистості здійснювати моральний самоконтроль; характеризує особистість, що досягла високого рівня психологічного розвитку.
Соціальна психологія - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності поведінки й діяльності людей, обумовлені фактом їхнього включення в соціальні групи, а також психологічні характеристики самих цих груп.
Соціальна роль – сукупність норм, правил і форм поведінкі, що характеризують типові дії людини, що займає певне положення в суспільстві.
Соціальна установка - стійке внутрішнє відношення людини до кого-небудь або чому-небудь, що включає думки, емоції й дії, що вживають їм відносно даного об'єкта.
Співробітництво - прагнення людини до погодженої, злагодженої роботи з людьми. Готовність підтримати й надати їм допомогу.
Спілкування - складний, багатоплановий процес установлення й розвитку контактів між людьми, взаємодія суб'єктів.
Спостереження - метод психологічного дослідження, розрахований на безпосереднє одержання потрібної інформації через органи відчуття.
Спрямованість особистості - поняття, що позначає сукупність потреб і мотивів особистості, що визначають головний напрямок її поведінки.
Статус (лат. status - положення, стан) - положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин, що визначає його права, обов'язки, ступінь авторитету в очах інших учасників групи.
Стиль лідерства (стиль керівництва) (грець. stylos - букв. стрижень для листа й англ. leader - ведучий, керівник) – типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на підлеглих.
Стимул (лат. stimulus - гострий ціпок, який поганяли тварин, стрекало) - вплив, що обумовлює динаміку психічних станів індивіда (позначувану як реакція) і стосовне до неї як причина до слідства.
Суб'єкт (лат. subjectum - підмет) - індивід або група як джерело пізнання й перетворення дійсності; носій активності.
Сублімація (лат. sublimare - підносити) - у психоаналізі один з механізмів психологічного захисту (див. заміщення).
Суперництво - прагнення людини до змагання (конкуренції) з іншими людьми, бажання узяти гору над ними, перемогти, перевершити.
Суспільна думка - сукупне оцінне судження, що виражає відношення колективу, соціальної спільноти (або їхньої значної частини), до різних подій й явищ навколишньої дійсності.
Творче мислення - вид мислення, пов'язаний зі створенням або відкриттям чого-небудь нового.
Темперамент (лат. temperamentum - належне співвідношення частин, домірність) - динамічна характеристика психічних процесів і повединки людини, що проявляється в їхній швидкості, мінливості, інтенсивності й ін.
Тест (англ. test - перевірка, досвід, проба) - система завдань, що дозволяють виміряти рівень розвитку певної психологічної якості (властивості) особистості.
Тестування - метод психодіагностики, що використає стандартизовані питання й завдання (тести), що мають певну шкалу значень.
Увага - стан психологічної концентрації, зосередженості на якому-небудь об'єкті.
Узагальнення - виділення загального з безлічі окремих явищ. Перенесення один раз сформованих знань, умінь і навичок на нові завдання й ситуації (див. абстракція).
Уміння - здатність виконувати певні дії з гарною якістю й успішно справлятися з діяльністю, що включає ці дії.
Умовивід - процес логічного висновку певного положення з деяких достовірних затверджень - посилок.
Управління - процес впливу суб'єкта на ту або іншу систему, що забезпечує її цілеспрямований розвиток, збереження або видозміну структури, підтримка або зміна режиму діяльності, реалізацію програм і цілей.
Управлінська функція - роль, що виконує керівник на певному етапі керування відповідно до проміжного завдання.
Установка - готовність, схильність до певних дій або реакцій на конкретні стимули.
Ухвалення рішення - акт вольової дії й одночасно етап управлінського циклу, коли особистість на основі переробленої інформації, як правило, у результаті боротьби мотивів приходить до необхідності збереження одного з них як провідного, головного, якому вона підкоряє свою конкретну діяльність.
Учинок - свідомо здійснена людиною й керована волею дія, що виходить із певних переконань.
Уява - здатність представляти відсутній або реально не існуючий об'єкт, утримувати його у свідомості й подумки маніпулювати ним.
Фанатизм (лат. fanum - жертовник) - надмірна захопленість людини чим-небудь, супроводжувана зниженням контролю за своїм поводженням, некритичністю в судженнях про об'єкт своєї захопленості.
Флегматик (грець. phlegma - слиз) - тип темпераменту людини, що характеризується низьким рівнем психічної активності, повільністю, невиразністю міміки; важко перемикається з одного виду діяльності на інший і пристосовується до нової обстановки.
Формування - процес цілеспрямованого й організованого оволодіння соціальними суб'єктами цілісними, стійкими рисами і якостями, необхідними їм для успішної життєдіяльності.
Фрустрація (лат. frustratio - обман, розлад, руйнування планів) - емоційно-важке переживання людиною своєї невдачі, що супроводжується почуттям безвихідності, катастрофи надій у досягненні певної бажаної мети.
Характер (грець. charakter - печатка, карбування) - сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається й проявляється в діяльності й спілкуванні, визначаючи типові для неї способи повединки й реагування на життєві обставини.
Холерик (греч. chole - жовч) - тип темпераменту людини, що характеризується високим рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю, стрімкістю, чинністю рухів, їхнім швидким темпом, поривчастістю.
Цінності- те, що людина особливо цінує в житті, чому вона надає особливий, позитивний життєвий зміст.
Центральна нервова система - частина нервової системи, що включає головний, проміжний і спинний мозок.
Цілісність сприйняття - сенсорне, уявне добудування сукупності деяких сприйманих елементів об'єкта до його цілісного образа.
Ціль - усвідомлений образ результату, що передбачає, на досягнення якого спрямована дія людини.