Історія розвитку та сучасні напрями юридичної психології

Кримінальна психологія – психологічні закономірності формування антисуспільної спрямованості особистості, мотивів вчинення злочинiв, особливості виникнення i динамiки протиправних установок поведінки; психологія формування та розвитку злочинних груп (натовпу) тощо.

Психологія процесуальної(слідчої, судової, адвокатської та ін.) і непроцесуальної(оперативно-розшукової, управлінської та ін.) діяльності– психологічні засади розкриття і розслідування злочинів.

Пенітенціарна психологія– психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі – у місцях позбавлення волі, особливості формування і функціонування мікрогруп засуджених.

Правова психологія– психологічні аспекти правотворчості і змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливуна формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб’єктів правовідносин.

Психологія юридичної праці– психологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводження оперативно-службових заходів, психологічної підготовки фахівців для здійснення юридичної діяльності.

Судово-психологічна експертизата інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикційному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному).

Загальнонаукові принципи – сукупність відправних позицій: єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, об’єктивності, історизму, гуманізму та ін.

Принципи психології: 1) принцип розвитку – безупинних кількісних та якісних змін психічних явищ; 2) принцип детермінізму (причинної обумовленості) – залежності розвитку психіки від способу життя людини; 3) принцип єдності свідомості і діяльності – свідомість є внутрішнім змістом діяльності, а діяльність її зовнішнім відображенням.

Спостереження – цілеспрямоване вивчення особистостi на основі сприймання її дiй та вчинкiв за природних умов життєдiяльностi (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливостi поведiнки та проявів психiки допитуваного, не акцентуючи на цьому уваги, щоб не зникла природність поведiнки).

Експеримент – збирання фактів за спеціально створених умов, якi забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються.

Бесіда(анкетування, інтерв’ю, тестування) – вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань.

Вивчення продуктів (результатiв) дiяльностi – одержання інформації фактів за допомогою аналiзу матеріальних результатiв психiчної активності. Використовуючи цей метод, юрист чи психолог має справу не з самою людиною, а з зафіксованими матеріальними слідами, що дозволяє неодноразово до них повертатися, порівнювати результати, одержані в рiзний час або за рiзних умов дiяльностi (прикладом застосування цього методу може бути аналіз почерку, аудіозапису тощо).

Метод експертних оцінок полягає в одержанні відомостей про людину вiд осiб, якi можуть досить повно та компетентно її характеризувати (наприклад, реалізацією експертного оцінювання є опитування родичів, друзів, знайомих, співробітників).

Методи психологічного впливу поділяються залежно від структурних складових психіки, на яку вони спрямовані: вплив на інтелектуальну, емоційну та вольову сфери.