Наукові погляди Ліндела Урвіка та Джеймса Муні

Вважаючи, що менеджмент перебуває десь посередині між природознавчими і гуманітарними науками, Л. Урвік (1908-1985 pp.) спробував у своїй книзі „Елементи адміністрування" (1943 р.) показати, що знань, необхідних для досліджень проблем менеджменту, потрібно набагато більше, ніж здається на перший погляд. З цією метою він систематично аналізував погляди, концепції і принципи відомих основоположників менеджменту -Ф. Тейлора, А. Файоля та ін., надаючи їхнім іноді нереалізованим ідеям конкретних форм.

Ці автори рухалися в одному напрямі дослідження і часто розробляли елементи, які, хоча і формулювалися по-різному, були дуже схожі, незважаючи на різницю країн і культур. Урвік доходить головного висновку: незалежно від того, ким і де ці елементи розвивалися, усі вони мають бути пов'язаними загальною структурною схемою. Більше того, на його думку, дуже корисна і надійна структура управлінських знань вже існує. Вона лише потребує уточнення співвідношення елементів з огляду на особливості культур різних країн. Не брати до уваги цієї структури означало для Урвіка не керуватися засадами менеджменту. Проте менеджери, зазначав він, не розуміли наукового менеджменту, тобто при адмініструванні не користувалися методами вивчення природних законів, без чого від "науковості" нічого не залишалося. По суті, Урвік попереджав про складність проблем управління, про те, що швидкодіючих управлінських способів їх вирішення не існує.

Навряд чи це можна вважати новаторством у менеджменті. Л. Урвік радше підтвердив управлінські принципи, розвинені до нього, в інший час. Але так буває, що людина, яка проголосила чиюсь правильну теорію своєчасно, здійснює більший внесок, ніж та, чиї ідеї були проігноровані, бо були передчасними.

Це не означає, що внесок Урвіка в теорію менеджменту обмежений популяризацією ідей попередників. У нього були і власні оригінальні спроби розвитку управлінської науки. Сприйнявши, наприклад, запропонований А. Файолем метод синтезу концепцій, за яким кожен принцип у менеджменті можна уявити як процес і як результат, Урвік розробив спосіб порівняння і систематизації концепцій менеджменту. Принцип дослідження як вихідний для всього адміністративного управління безпосередньо виражається і входить у нього процесом прогнозування, результатом якого стає планування. У свою чергу, прогнозування також може бути представлене через принцип управління, входити в нього як процес планування, а результативне вираження знаходити у координації. Аналогічно планування як принцип може бути представлене процесом управління, а як результат -контролем і т. д.

Цей метод систематизації концепцій управління Л. Урвіка, відомий в історії менеджменту як "логічні квадрати", являє собою незаперечну аргументацію на користь адміністративної теорії, спробу доповнити і розвинути запропоновані А. Файолем загальні принципи управління.

Вихідною позицією у трактуванні цих проблем було твердження Л. Урвіка про те, що до тих пір, поки люди не мають цілей, у них відсутнє прагнення до узгодження своїх дій, як і спроби їх координувати. У зв'язку з цим Урвік висунув принцип загальної мети, котрий вимагає, щоб всі елементи організаційної структури прагнули до її досягнення. Саме загальна мета є тією основою, яка дає змогу координувати зусилля різноманітних підрозділів організації. У свою чергу, призначення організації визначає її загальну мету і структуру. Конкретні цілі структурних підрозділів організації підпорядковані загальній меті та спрямовані на її досягнення.

Цікаві дослідження значень конкретних і загальних цілей В організації управління, а також їх координації здійснені Дж. Муні у книзі "Прогресивна економіка", написаній у співавторстві з А. Рейлі і виданій у 1931 році.

Дж. Муні (1892-1960 pp.) народився у Клівленді, штат Огайо. Він здобув учений ступінь у галузі бізнесу в Університеті Нью-Йорку, а потім захистив дисертацію, здобувши учений ступінь доктора технічних наук. Висококваліфікований інженер Дж. Муні був водночас досвідченим керівником. Він обіймав важливі посади в різних великих компаніях, зокрема посаду віце-президента компанії "Дженерал Моторз". Отже, інтерес до цілей і координації дій в організації був для нього не випадковим.

З огляду на те, що організація починається там, де двоє або більше людей об'єднують зусилля для досягнення поставленої мети, першим принципом організації Дж. Муні називає координацію цих зусиль. Але навіть якщо кожний член організації знає загальну мету і усвідомить призначення організації, це усвідомлення не однакове. Воно зміцнюється в міру просування вгору і, навпаки, слабшає на нижчих рівнях організаційної структури. Тому обов'язком вищого керівництва є забезпечення таких умов, коли призначення організації усвідомлюється якомога більшою кількістю її членів.

Дж. Муні підкреслював, що мета має бути зрозумілою і прийнятною для всіх. Лише за таких умов менеджери можуть ефективно вести за собою працівників своєї організації, зводячи до норми досягнення загальної мети, на якій ґрунтуються індивідуальні дії кожного. Стає, по-перше, зрозумілим визначальний характер загальної мети й координації для ефективної діяльності організації, а по-друге, очевидна значущість внеску адміністративної школи менеджменту при переході від управління за завданням до формування загальних цілей організації.