Системність в роботі мозку

Кора великих півкуль головного мозку завжди діє як єдине ціле, як складна динамічна система, що прагне до об"єднання (інтеграції) своєї діяльності.

У корі мозку в кожний момент є певна система зв'язків, що склалися там. Тому реакції на зовнішні подразнення залежать не лише від самих подразників, а й від того, які зв"язки є в корі мозку, яку систему вони там утворюють. Чим більше розвинена кора, тим більше диференційовані її функції і тим більше вона виступає як єдина динамічна система.

Системність у роботі кори великих півкуль виявляється в тенденції до стереотипії в діяльності, до утворення динамічних стереотипів.

Слово стереотип свідчить про постійність закріплених реакцій, а "динамічним" його названо тому, що він рухливий, може змінюватися, хоч звичайно ця переробка стеоретипу дається важко.

Систему умовних нервових зв"язків, в основі якої лежить стійкий розподіл осередків збудженя і гальмування в корі головного мозку і яка обумовлює відносну стійкість поведінки в даних умовах, Павлов назвав динамічним стереотипом.

Динамічний стереотип - результат пристосування до повторюваних, одноманітних впливів навколишнього середовища.

Стереотипія лежить в основі звичних способів діяння. Вона полегшує діяльність людини і тварин. Якщо в корі мозку є динамічні стереотипи, системи рефлексів відтворюються легко, без зусиль.

Чим складніший і міцніший стереотип, тим важче він піддається зміні. Навіть при важких умовах нервовій системі легше повторити звичний спосіб діяння, ніж змінити його і виробити новий стереотип. Зміна стереотипу - це зміна життєвих відношень організму до його середовища. Тому вона буває важким для людини і тварин завданням, проходить не байдуже, а стає джерелом різноманітних переживань позитивного і негативного характеру.

Під впливом суспільних умов життя у людини утворюються цілі системи стереотипних зв"язків надзвичайної складності. При цьому одні стереотипи нашаровуються на інші, нові, складніші виникають на основі старих, простіших.

Психіка та організм, свідомість та підсвідомість

2.1. Психіка, сигнальні системи, поведінка людини

2.2.Свідомість та її характеристики: несвідоме, підсвідоме, надсвідоме.

2.3. Штучний інтелект.

2.1. Психіка, сигнальні системи, поведінка людини

У праці «Рефлексы головного мозга»( 1863 р.) І.М.Сєченов дійшов висновку, що «...всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси».

Психічні явища за І.М.Сєченовим трактуються як регулятори відповіді мозку на зовнішні (навколишнє середовище) і внутрішні (стан організму) дії (подразники).

Це приводить до активності людини, яка опосередковується іншими психічними явищами (почуття, воля, пам'ять тощо) і проявляється в різній поведінці людей.

Ці важливі теоретичні положення були експериментальне) підтверджені й конкретизовані І.П.Павловим (1849-1936). Сукупність поглядів І.П.Павлова на ці закономірності називають ученням про дві сигнальні системи.

Наприклад, образ предмета (зоровий, слуховий тощо) для тварин є сигналом якогось безумовного подразника, що спричинює зміну поведінки за типом умовного рефлексу.

Тварини у своїй поведінці керуються сигналами, що їх І. П. Павлов назвав сигналами першої сигнальної системи («перші сигнали»). Уся психічна діяльність тварин здійснюється на рівні першої сиг-кальної системи.

У людини сигнали першої сигнальної системи (конкретні образи, уявлення) також відіграють дуже важливу роль, регулюючи і скеровуючи її поведінку.

Так, скажімо, червоне світло світлофора є для водія автомобіля сигнальним подразником, який викликає низку рухальних актів, унаслідок яких водій гальмує і зупиняє машину.

У людини, на відміну від тварин, поряд із першою сигнальною системою є друга сигнальна система, яка має виняткову перевагу.

Сигнали другої сигнальної системи - це СЛОВА («другі сигнали»), які вимовляються, чуються, читаються. З допомогою слів можуть бути сигналізовані, заміщені сигнали першої сигнальної системи, образи-сигнал й. Слово їх заступає, узагальнює і може викликати всі ті дії. що їх ініціюють перші сигнали.

Отже, СЛОВО - це «СИГНАЛ СИГНАЛІВ».

ПСИХІКА - СУБ'ЄКТИВНИЙ ОБРАЗ ОБ'ЄКТИВНОГО СВІТУ, ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ В МОЗКУ.

Психіка характеризується активністю, необхідною часткою якої є спонукання, активний пошук найкращого варіанту рішення, добір варіантів можливої поведінки.

Активне регулювання поведінки передбачає механізм зворотного зв'язку, тобто оцінку поведінки мозком під кутом зору поставленого завдання.

З допомогою механізму зворотного зв'язку відбувається зіставлення результату дії з образом, виникнення якого випереджає цей результат, передбачає його як своєрідну модель дійсності.

2.2. Свідомість та її характеристики, несвідоме, підсвідоме, надсвідоме

Розкриємо суть поняття «свідомість» із кількох офіційно прийнятих визначень. Свідомість - властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Свідомість склалася як властивість високоорганізованої матерії -мозку.

Вона криє в собі відображення дійсності з допомогою відчуттів і абстрактного мислення.

Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, самосвідомість, інтуїція.

Людині, і тільки їй, властива вища форма прояву свідомості - понятійне мислення.

Людська свідомість має суспільний характер, оскільки сама людина є суспільною істотою.

Свідомість є вища, інтегральна форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини в процесі трудової діяльності за постійного спілкування (з допомогою мови) з іншими людьми.

Які ж найважливіші психологічні характеристики свідомості?

ПЕРША її характеристика полягає в здатності акумулювати знання про навколишній світ. Це явище відбувається на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви.

ДРУГА характеристика свідомості - чітко закріплене в ній розрізнення суб'єкта і об'єкта, тобто розрізнення «Я» і «Не-Я» людини. Людина є єдиною з живих істот, яка здатна здійснювати самопізнання, вивчати й досліджувати саму себе.

ТРЕТЯ характеристика свідомості - забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності. При цьому зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо.

ЧЕТВЕРТА характеристика свідомості - наявність у її складі певного ставлення до когось чи чогось. Ставлення проявляється в почуттях, що їх можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків. Наприклад, під час захворювань із порушенням свідомості відбувається розлад саме у сфері почуттів і ставлення: хворий може зненавидіти свою матір, яку доти гаряче любив. Обов'язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є МОВА.

Свідомість - це вищий рівень функціонування психіки.

Нижчий рівень психіки утворює несвідоме,

Несвідоме - це сукупність психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, вплив яких суб'єкт не усвідомлює (А.В.Петровський).

Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки.

У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій.

До сфери несвідомого належать:

• психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);

• реакції-відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками (“субсенсорні”, або “субцептивні” реакції);

• рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;

• деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.

До несвідомого відносять і деякі паталогічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.

Несвідоме - таке ж специфічне людське явище, як і свідомість, і не протиставляється йому. Його (несвідоме) пояснюють як недостатньо адекватне відображення навколишньої дійсності в мозку людини.

Вирізняють чотири класи прояву несвідомого:

1. Надсвідомі явища (надсвідоме).

2. Неусвідомлювані спонукання до дійсності (неусвідомлювані мотиви і смислові установки), коли витіснені в підсвідоме (несвідоме) бажання мотивують реальну поведінку (3. Фрейд).

3. Неусвідомлювані регулятори способів виконання діяльності (операціональні установки і стереотипи автоматизованої поведінки), зумовлені образами неусвідомлено передбачуваних подій і способів діяння, що спираються на минулий досвід поведінки.

4. Прояви субсенсорного сприйняття.

Тлумачення понять «підсвідоме» і «надсвідоме»

Підсвідоме - психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості. У філософській та психологічній літературі підсвідоме нерідко ототожнюють із несвідомим. Проте ці поняття слід розрізняти.

Термін «несвідоме» - ширший. Він охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, інтуїцію, автоматизми, лунатизм, гіпноз, гарячку та інші хворобливі стани нестямності).

Поняттям «підсвідоме» позначають лише ті феномени психіки, які на даний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте щільно з нею пов'язані, впливають на її перебіг і з відповідною зміною умов порівняно легко переходять у її сферу.

Надсвідоме - рівень психічної активності особистості підчас виконання творчих завдань, який не піддається усвідомлено-вольовому контролю.

К. С. Станіславський першим запропонував розглядати цей рівень як вищий етап творчого процесу, що відрізняється як від свідомих, так і від несвідомих компонентів.

Надалі П. В. Симонов інтерпретував надсвідомість як механізм творчої інтуїції, за якого відбувається рекомбінація колишніх вражень, але на вищому психічному рівні,

Результатом взаємодії вражень є художні образи, наукові відкриття, які не усвідомлюються суб'єктом (творцем), але мають об'єктивно (реально) значимий зміст.

2.3. Про можливості створення штучного інтелекту

На межі двох наук - експериментальної науки про нервову систему і кібернетики - постійно закладається підґрунтя для створення таких пристроїв, які, врешті-решт, зможуть відтворити окремі етапи збору та опрацювання інформації у складному процесі розумової діяльності людини.

Одні вчені пробують закласти в комп'ютери програми поведінки, щоб отримати компетентніші та «людиноподібні» системи.

Інші прагнуть створити машинні моделі передбачуваних механізмів роботи мозку, виходячи з особливостей поведінки тварин або зміни активності пов'язаних один з одним нейронів. Потім модель піддають перевірці, намагаючись передбачити, як система реагуватиме на нові умови.

Не виключено, що в майбутньому ми зможемо «підключати» свій мозок до комп'ютера і фіксувати в його непомильній пам'яті всі наші переживання.

Комп'ютери можуть бути влаштовані так, що прийматимуть логічні рішення, причому будуть робити це бездоганно і невпинно. Але, на думку більшості вчених, мислення і взагалі духовна діяльність властиві виключно людському мозкові.