Суб'єкти фінансових правовідносин
Фінансові правовідносини
Фінансові правовідносини – це суспільні відносини, що виникають при залученні, розподілі, використанні фондів грошових коштів і урегульовані нормами фінансового права.
Ознаки фінансових правовідносин як різновиду правовідносин:
— виникають відповідно до нормам права, які вказують умови їх виникнення і визначають учасників;
— носять вольовий характер;
— характерний зв’язок сторін у формі юридичних прав і обов’язків.
Причому, завжди присутні дві сторони: одна має суб’єктивне право (уповноважена) інша – несе відповідні юридичні обов’язки (зобов’язана).
Особливі риси фінансових правовідносин, обумовлені специфікою предмету і методу фінансово-правового регулювання:
— виникають в процесі фінансової діяльності держави;
— одним із суб’єктів повинен бути відповідний уповноважений державний орган;
— виникають з приводу грошей.
Ці відмінні риси надають фінансовим правовідносинам характер державно-владних майнових правовідносин. Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб’єктів, а юридичним – суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами.
Структура фінансових правовідносин:
– Суб’єкт
– Об’єкт
– Зміст
Суб’єкти фінансових правовідносин – це особи, які беруть участь у конкретних правовідносинах і є носіями фінансових обов’язків і прав.
Вони поділяються на групи:
а) суспільно-територіальні утворення;
б) колективні суб’єкти;
в) індивідуальні суб’єкти.
Учасники правовідносин мають бути наділені такою юридичною властивістю, як правосуб’єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов’язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію.
Правосуб’єктність включає:
— правоздатність
– здатність бути носієм прав та обов’язків;
— дієздатність
– здатність самостійно реалізовувати права та обов’язки.
Слід розрізняти суб’єкт фінансового права – тобто особу, яка має правосуб’єктність, та суб’єкт фінансових правовідносин – тобто реальний учасник цих правовідносин.
Під об’єктом фінансових правовідносин слід розуміти те, на що направлена поведінка учасників фінансових правовідносин. Об’єктом є гроші або грошові зобов’язання у зв’язку з утворенням і використанням грошових фондів.
Права і обов’язки фінансових правовідносин утворюють зміст фінансових правовідносин.
Суб’єктивне право – це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин.
Суб’єктивний обов’язок – це передбачена нормами права міра належної поведінки. У процесі регулювання суспільних відносин можуть скластися два типи зв’язку між суб’єктивними юридичними правами та обов’язками:
— правовідносини “пасивного типу” – певним учасникам надаються права на позитивні дії, а на всіх інших покладаються пасивні обов’язки утримуватися від певних дій;
— правовідносини “активного типу” – на певних учасників покладаються активні юридичні обов’язки – здійснення позитивних дій, а зміст суб’єктивного права полягає в можливості вимагати цієї поведінки від зобов’язаної особи.
Класифікація фінансових правовідносин:
1) за матеріальним змістом:
— бюджетні;
— податкові;
— в галузі страхування;
— в галузі кредиту;
— з приводу регулювання грошового обігу;
— в галузі розрахунків;
— з приводу валютного законодавства.
2) в залежності від характеру фінансово-правових норм, що лежать в основі фінансових правовідносин:
— матеріальні – виникають на основі матеріальних норм фінансового права і виражають правовий статус суб’єктів, що беруть участь у фінансовій діяльності;
— процесуальні – в них виражається юридична форма, в якій відбувається отримання державою у своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл і використання.
Основою виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин є юридичний факт.
Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення юридичних правовідносин.
До юридичних фактів, як і в інших галузях права, відносять:
— дії (правомірні або неправомірні) – вольова поведінка (правопорушення, угоди);
— події – це явища, що не залежать від волі людей, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.
Правомірні дії як вольова поведінка, передбачена фінансово-правовою нормою, поділяються на:
— юридичні акти – правомірну дію учасника фінансових правовідносин, спрямовану на отримання правового результату;
— юридичні вчинки – правомірну дію, що зумовлює правові наслідки, пов’язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб’єкта відносин.
Отже, фінансові правовідносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов’язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів держави.
Суб'єкти фінансових правовідносин
Слід розрізняти поняття "суб'єкт фінансового права" і "суб'єкт (або учасник) фінансових правовідносин".
Суб'єкт фінансового права – це особа, що має правосуб'єкт- ність, тобто потенційно здатна бути учасником фінансових правовідносин.
Суб'єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник конкретних правовідносин.
Суб'єктами фінансових правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни), юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права, державні утворення (держава в особі уповноважених органів) і муніципальні (місцеві) утворення (органи місцевого самоврядування).
Особливістю фінансових правовідносин є те, що одним із суб'єктів цих відносин обов'язково повинен бути відповідний орган державної влади (державний або муніципальний).
Як нами вже було зазначено, між суб'єктами фінансових правовідносин немає рівності сторін. Завжди одна сторона відносин буде наділена владними повноваженнями по відношенню до іншої сторони, зобов'язаної підпорядкуватись встановленим правилам формування, розподілу чи використання коштів публічних грошових фондів. Тому фінансові правовідносини не можуть виникати між фізичними особами (громадянами), між фізичними особами (громадянами) і юридичними особами, що мають організаційно-правову форму, яка базується на приватній власності, а також між такими юридичними особами. Якщо відповідні відносини і матимуть грошовий характер, але регулюватимуться вони нормами цивільного права, а не фінансового.
Суб'єктами фінансових правовідносин виступають:
• держава, адміністративно-територіальні одиниці в особі відповідних державних органів чи органів місцевого самоврядування;
• підприємства, організації, установи, тобто юридичні особи публічного та приватного права, їх підрозділи;
• громадяни, як суб'єкти підприємницької діяльності, так і фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, тобто індивідуальні суб'єкти.
Для захисту законних інтересів суб'єктів, що беруть участь у фінансових правовідносинах, застосовується адміністративний і судовий порядок захисту.
Адміністративний порядок оскарження дій чи рішень посадових осіб органів державної влади чи місцевого самоврядування передбачає направлення мотивованої скарги до вищестоящого органу влади по відношенню до органу, який прийняв відповідне рішення. У різних фінансових відносинах адміністративний порядок захисту має свої особливості, є чітко врегульованим за процедурою і строками.
У фінансових правовідносинах держави за участю громадян діє адміністративний і судовий порядок захисту прав і законних інтересів обох сторін. При цьому посилено орієнтацію на використовування судового порядку, який має конституційну основу.
Судовий порядок захисту. Конституція України проголошує права і свободи людини і громадянина та кожному гарантує судовий захист його прав і свобод. Рішення і дії (або бездіяльність) органів державної влади, місцевого самоврядування і посадовців мажуть бути оскаржені до суду. Якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту, кожен громадянин має право відповідно до міжнародних договорів України звертатися до міжнародних органів для захисту свой прав.
Судовий порядок застосовується і при захисті фінансових інтересів та прав держави у взаємостосунках із громадянами (стягнення з них податків, фінансових санкцій, платежів по обов'язковому державному страхуванню і самооподаткуванню).