Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра безпеки життєдіяльності

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

на тему: «Особливості діяльності цивільної оборони на
окупованій території відповідно до Додаткового протоколу до
Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту
жертв міжнародних збройних конфліктів»

Виконала студентка групи ЮРД-1Гс

Романюк Оксана Ярославівна

Львів 2017

Женевські конвенції про захист жертв війни — міжнародні багатосторонні угоди в галузі законів і звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів. 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста були прийняті два Додаткових протоколи: Протокол I, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, і Протокол II, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру. У частині IV другого Додаткового протоколу йдеться про загальний захист від наслідків воєнних дій, захист цивільного населення, зокрема і на окупованій території.

Згідно цього протоколу "цивільною обороною" є виконання гуманітарних завдань, спрямованих на те, щоб захистити цивільне населення від небезпек та допомогти йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій або лиха, а також
створити умови, необхідні для його виживання. Цими завданнями є: 1) оповіщення; 2) евакуація; 3) надання сховищ та їх улаштування; 4) вжиття заходів для світломаскування; 5) рятувальні роботи; 6) медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а
також релігійна допомога; 7) боротьба з пожежами; 8) виявлення й позначення небезпечних районів; 9) знезараження та інші подібні методи захисту; 10) термінове надання притулку й постачання; 11) термінова допомога у відновленні й підтриманні порядку
в районах лиха; 12) термінове відновлення роботи необхідних комунальних
служб; 13) термінове поховання трупів; 14) допомога у збереженні об'єктів, украй необхідних для
виживання; 15) додаткова діяльність, необхідна для здійснення будь-якого з вищезазначених завдань, включаючи планування та
організацію, але не обмежуючись ними. Відповідно до ст.51 цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів.Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим протоколом за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу
невибіркового характеру належать: а) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об'єкти; б) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення
воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні
об'єкти; або в) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення
воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це
вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному
такому випадку поражають воєнні об'єкти й цивільних осіб або
цивільні об'єкти, не розрізняючи їх. Г)напад шляхом бомбардування будь-якими методами або
засобами, при якому як єдиний воєнний об'єкт розглядається ряд
явно пов'язаних один з одним і розрізнюваних воєнних об'єктів,
розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані
цивільні особи або цивільні об'єкти; і д) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за
собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних
осіб та шкоду цивільним об'єктам, або те й інше разом, які були б
надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої
передбачається таким чином досягти. Заборонено напади на цивільне населення або на окремих
цивільних осіб у порядку репресалій. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об'єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об'єкти від
нападу чи прикрити воєнні операції. 8. Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що
перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов'язань щодо
цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від
зобов'язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.