Стаття 6. підстави набуття громадянства україни

Громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; від 16.06.2005 )
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; від 16.06.2005 )
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

4. Частина 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012.

Громадяни України безперешкодно в’їжджають на тимчасово окуповану територію (ТОТ) і виїжджають з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України:

паспорт громадянина України;

паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

дипломатичний паспорт України;

службовий паспорт України;

посвідчення особи моряка;

посвідчення члена екіпажу;

тимчасове посвідчення громадянина України.

Громадяни України, які не досягли 14-річного віку, перетинають адміністративний кордон з тимчасово окупованою територією АР Крим відповідно до частини другої статті 313 Цивільного кодексу України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, за такими документами:

свідоцтво про народження;

проїзним документом дитини;

паспортом громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, в який записана дитина.

5. Умови прийняття до громадянства України.

Стаття 9. Прийняття до громадянства України

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства або зобов'язання припинити іноземне громадянство .

6. Органи, що вирішують питання громадянства.

Органами, які вирішують справи з питань громадянства України є:

1) Президент України;

2) Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпорядкованих йому органів;

4) Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України.

Запитання – 4

7. Поняття права людини і громадянина

Права людини – це природні, невід'ємні права, що належать людині від її народження, права, пов'язані з людською істотою, її існуванням та розвитком. Ці права ніколи ніким людині не надава­лись, а тому не можуть бути ніким відібрані чи обмежені. Організація Об'єднаних Націй у своїх програмних документах визначає права людини як "права, які властиві нашій природі і без яких ми не можемо жити як люди". Права людини називають також "загальною мовою людства", і це так. Адже поряд з природженою та властивою тільки людям здатністю навчитися розмовляти якою-небудь мовою, є й інші природжені потреби та риси, що вирізняють нас серед решти земних істот. За Конституцією України, до цього виду прав належить право на життя (ст. 27 Конституції України), право на повагу до гідності людини (ст. 28 Конституції України), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України), право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32 Конституції України) тощо.

Права громадянина пов'язані з державою, її законодавством, правом. Вони надаються громадянам з огляду на матеріальні можливості держави (наприклад, право на охорону здоров'я, освіту), рівень розвитку демократії (приміром, право на свободу) та ін.

8. Класифікація основних прав, закріплених в Конституції України

Класифікація прав і свобод людини і громадянина можлива на основі таких критеріїв.

1.По суб'єктам вони поділяються на права і свободи людини і права і свободи громадянина. Обсяг прав у громадян більше, ніж у тих осіб, які не є громадянами.

2. По виду суб'єкта вони поділяються на індивідуальні та колективні.

3. По генезису - на природних і похідних (сформульовані в законах, міжнародних пактах).

4. За характером утворення - на основні (конституційні) і доповнюючі (конкретизуючі).

5. За черговістю їх включення до конституцій - на права першого, другого і третього поколінь.

6. За ступенем їх абсолютизація розділяється на такі, що підлягають обмеженню, і такі, які не підлягають обмеженню.

7. За змістом - на громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні.

9. Поняття обов’язку людини і громадянина

Обов’язок — парна категорія з правом, тому що обов’язок служить засобом забезпечення прав.

10. Види обов’язків, закріплених в Конституції України

Класифікація обов’язків:

особисті (громадянські)

політичні

економічні

соціальні

культурні

екологічні

Особисті обов’язки можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх дітей) і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини).

Економічні обов’язки — обов’язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін.

Політичні обов’язки — додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та ін.

Соціальні обов’язки — обов’язок працювати та ін.

Культурні обов’язки « дбайливо ставитися до пам’ятників історії культури людства та ін.

Екологічні обов’язки — берегти природу; компенсувати збитки, заподіяні забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Запитання – 5

(відповіді у підручнику: Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. – 2-ге вид., перероб. та доопрац. – К. : Правова єдність, 2010. – 428 с.)

11. Поняття безпосереднього народовладдя

означає належність усієї суспільної влади, в тому числі державної, народові, вільне здійснення та захист на­родом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як усього суспільства, так і кожної людини й громадянина. Визнання народу вер-ховним носієм державної влади є вираженням народного суверенітету. Це означає, що народ, не поділяючи ні з ким своєї влади, здійснює її самостійно і незалежно, виключно у своїх інтересах.

12. Форми безпосереднього народовладдя

Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади визначено вибори і референдуми, на основі яких забезпечується формування інтересів у суспільстві, узгодження й координування цих інтересів, прояв волі народу як через формування представницьких органів держави та органів місцевого самоврядування, і прийняття ними відповідних рішень, насамперед у формі законів, так і через прийняття рішень за-гальнодержавного або місцевого значення безпосередньо громадяна-ми. Окрім цих провідних форм реалізації безпосереднього народо­владдя, Конституцією України надається можливість здійснення народного волевиявлення і через інші форми безпосередньої демо­крата, зокрема дорадчі опитування, народні обговорення тощо.

13. Поняття виборів

вибори — це суспільно-правовий інститут. За умов демократичного суспільства вибори за своею суттю — це вияв реальної волі народу, процес здійснення цієїволі, який має відбуватися за допомо-гою держави (тільки в межах и конституційної компетенції), під кон­тролем держави (повинен здійснюватися поряд з іншим також судовий захист усіх без винятку виборчих прав суб'єктів виборчого процесу), проте за своею суттю це недержавний інститут. Здійснення виборів не має державницької природи, оскільки вибори за своїм змістом — це інститут встановлення влади, зокрема державної; процес формування представницьких органів державної влади і органів місцевого само-врядування.

За своею формою вибори — це форма безпосереднього народовлад-дя, що здійснюється за умов демократичного суспільства і правовоі держави тільки в порядку, передбаченому конституцією і законами.

14. Класифікація (види) виборів: зі об’єктом, за суб’єктами, за територією, за часом

За територіальною ознакою вибори бувають:

—загальнонаціональні (загальнодержавні), що здійснюються на території всієї країни. В Україні до таких належать вибори до Верхов­но!' Ради України, вибори Президента України;

—локальні (іноді їх називають місцевими, комунальними, адміністративними) — як правило, це вибори до представницьких ор­ганів місцевого самоврядування. До локальних виборів в Україні нале­жать вибори депутатів Верховно!' Ради Автономно!' Республіки Крим, а також вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів.

За суб'єктами розрізняють:

—вибори народних депутатів України;

—вибори Президента України;

—вибори депутатів Верховно! Ради Автономно!' Республіки Крим;

— вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у
містах, районних, обласних рад;

— вибори сільських, селищних і міських голів.
За часом проведення вибори поділяють на:

—чергові, що проводяться в період закінчення строку повнова-жень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;

—позачергові, або дострокові, що проводяться в разі достроково-го припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду вибор-чого органу або посади;

—повторні, проводяться у разі, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися. Повторними вва-жаються також ті, які проводяться після того, коли на виборах бало-тувалося не більше двох кандидатів і жодного з них не було обрано;

— вибори депутатів замість депутатів, сільських, селищних,
міських голів, які вибули

15. Стаття 70 Конституції України (право голосу громадян України)

Стаття 70 Конституції України передбачає, що право голосу на виборах і рефе­рендумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

16. Розкрити зміст загальних принципів виборчого права: принципи вільного, загального, рівного, прямого виборчого права, а також таємного голосування під час здійснення виборчого права

Коротко розглянемо зміст основних принципів виборчого права України.

Принцип вільних виборів є одним із основоположних принципів ви­борів. В Україні цей принцип уперше був задекларований на рівні Ос­новного Закону в Конституції 1996 р. Принцип вільних виборів озна­чав, що в процесі їхньої організації і проведення повністю виклю-чається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах у цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах.

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі вибори народних депутатів України, Президента, депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних та облас-них рад та сільських, селищних, міських голів.

Принцип загальності виборчого права означав, що суб'єктивне активне виборче право, тобто право обирати, відповідно до ст. 70 Конституції України мають усі громадяни України, які на день голо­сування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означав, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний голос має рівну з іншими вагу, тобто кожний виборець однаково впливає на результати виборів.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевияв-ленням виборців не допускається, гарантується повна свобода воле-виявлення. У рамках виборчого законодавства це досягається тим, що кожний виборець голосує особисто; голосування за інших осіб не до­пускається. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або в кімнаті для таємного голосування, без присутності сторонніх. Виборець, який не має можливості заповнити бюлетень особисто, може запросити в кабіну для таємного голосування іншу особу на свій розеуд, за винятком членів виборчої комісії, кандидатів, які балоту-ються, їхніх довірених осіб, а також уповноважених осіб, представ-ників партій, виборчих блоків партій, що беруть участь у виборах.

17. Поняття референдуму

Референдум — це пріоритетна форма безпосередньої демократа, зміст якої полягає у прийнятті або затвердженні громадянами України Конституції, законів та інших найважливіших рішень загальнодержав-ного та місцевого значення шляхом голосування.