Оняття і класифікація суб’єктів міжнародного права. Поняття та види міжнародної правосуб’єктності.

Суб’єкти міжнародного права:

- це учасники міжнародних відносин, які володіють міжнародними правами і обов’язками, здійснюють їх на основі міжнародного права і несуть в необхідних випадках міжнародно-правову відповідальність;

або

- є учасники міжнародних відносин, які мають права та обов’язки, передбачені міжнародним правом.

Класифікація суб’єктів міжнародного права:

1) за учасниками міжнародних відносин:

- індивіди;

- держави;

- державоподібні утворення;

- народи (нації);

- міжнародні організації.

2) за порядком утворення:

- первинні (держави);

- похідні (міжнародні організації).

Таким чином, суб’єкти займають центральне становище в міжнародному праві. Його сутність, природа є похідною від природи і сутності суб’єктів міжнародного права. Міжнародне право служить інтересам своїх суб’єктів, регулює відносини між ними, визначає їх статус і, зокрема, права і обов’язки.

Юридична природа суб’єктів міжнародного права будується на комплексі загальних і специфічних ознак.

Загальні ознаки суб’єктів міжнародного права наступні:

а) здатність реалізовувати права і обов’язки на основі норм міжнародного права;

б) здатність бути стороною у відносинах, врегульованих нормами міжнародного права, які створенні головним чином завдяки міжнародним угодам;

в) здатність створювати норми міжнародного права.

Здатність мати самостійний міжнародно-правовий статус також може розглядатись як загальна ознака міжнародної правосуб’єктності, але з певними виключеннями.

Не всі суб’єкти міжнародного права реалізовують міжнародну правосуб’єктність в однаковому обсязі, але обсяг реалізації не є критерієм для визнання правосуб’єктності.

Для суб’єкта міжнародного права важлива здатність реалізовувати свій міжнародно-правовій статус, який, крім прав і обов’язків включає свободи суб’єкта, його законні інтереси тощо. Саме в правовому статусі суб’єкта міжнародного права виражений характер і обсяг міжнародної правосуб’єктності. За своїми свободами чи законними інтересами суб’єкти міжнародного права є рівними, а коло суб’єктивних прав і юридичних обов’язків розрізняється. Навіть в рівних між собою суб’єктів міжнародного права може бути різний правовий статус.

Міжнародна правосуб’єктність є властивістю суб’єктів міжнародних відносин, яка визнана і визначена нормами міжнародного права.

Джерелом - міжнародної правосуб’єктності є міжнародні договори і звичаї, які регулюють міжнародне співробітництво учасників міжнародних відносин. У визнанні міжнародно-правової суб’єктності учасника міжнародних відносин посилаються на звичай.

Міжнародна правосуб’єктність - це властивість суб’єкта міжнародних відносин, визнана і визначена нормами міжнародного права.

Вона складається з трьох елементів:

- міжнародної правоздатності;

- міжнародної дієздатності;

- міжнародної деліктоздатності.

Протягом тривалого часу міжнародну правоздатність деякі науковці виводили на основі суверенітету, що суттєво звужує коло суб’єктів міжнародного права. Це твердження є виключно доктринальне, оскільки не існує жодного міжнародного-правового акту, який би закріплював місце і роль суверенітету мі міжнародно-правовій правосуб’єктності. Більше того сучасна практика йде шляхом визнання міжнародної правосуб’єктності за дедалі більшим колом осіб.

Особливості суб’єктів міжнародного права можна виявити, якщо виходити з норм міжнародного права, які встановлюють їх виникнення, юридичну природу, обсяг правосуб’єктності. У висновку Міжнародного суду ООН від 11.04.49 р. зафіксовано, „суб’єкти права тієї чи іншої правової системи не є обов’язково ідентичними, оскільки йдеться про їхню природу або обсяг їхніх прав”. І дійсно міжнародні правові відносини можуть складатися як з обмежено дієздатністю (наприклад, такою володіють фізичні особи, народи, нації тощо), спеціальною правоздатністю (такою володіють міжнародні організації), так і з деліктоздатністю з окремих правопорушень (наприклад, до кримінальної відповідальності за вчинення міжнародних злочинів можуть бути притягнені не держави, а конкретні посадові особи), так і з правоздатністю, яка може не забезпечуватися деліктоздатністю тощо.

Єдиним універсальним суб’єктом міжнародного права є держава, тому, що практично не існує таких міжнародних відносин, учасником яких не могла бути держава.

Крім того, міжнародна правосуб’єктність держави ніким не створюється (її ще називають фактичною, оскільки вона походить з юридичного факту - виникнення держави), вона склалася в міжнародному праві у результаті визнання як такої. А ось держави можуть створювати інших суб’єктів міжнародного права через укладення міжнародних договорів, тому її правоздатність ще називають первинною.