ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ. 1. Кримінально-виконавча політика: її напрямки в сучасний період розвитку та роль у протидії злочинності.

1. Кримінально-виконавча політика: її напрямки в сучасний період розвитку та роль у протидії злочинності.

2. Проблеми реформування кримінально-виконавчої системи України.

3. Основні напрями удосконалення кримінально-виконавчої політики України.

4. Вплив міжнародних стандартів поводження із засудженими на кримінально-виконавчу політику України.

5. Проблеми переоцінки кримінально-виконавчої практики у світі сучасних міжнародних стандартів поводження з засудженими.

6. Вимоги міжнародних актів про підвищений соціально-правовий захист персоналу органів і установ, які виконують покарання.

7. Поняття кримінально-виконавчого права як самостійної галузі права.

8. Функції кримінально-виконавчого права.

9. Проблеми становлення та розвитку сучасного кримінально-виконавчого права.

10. Кримінально-виконавче право і суміжні галузі права.

11. Принципи кримінально-виконавчого права, проблеми їх реалізації.

12. Принцип гуманізму кримінально-виконавчого права та його реалізація в нормах кримінально-виконавчого права.

13. Принцип законності у діяльності Державної пенітенціарної служби України.

14. Кримінально-виконавче законодавство України: проблеми становлення та розвитку.

15. Диференціація й індивідуалізація відбування покарання.

16. Конституція України та її значення для кримінально-виконавчого права.

17. Загальна характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України, його основні концептуальні положення.

18. Основні міжнародні акти щодо рішень пенітенціарних проблем і прав засуджених.

19. Наука кримінально-виконавчого права як частина юридичної науки.

20. Основні напрямки досліджень та завдання кримінально-виконавчої науки на сучасному етапі розвитку України.

21. Звʼязок науки кримінально-виконавчого права із суміжними науками (кримінологією, юридичною статистикою, психологією, психіатрією, судовою медициною та ін.).

22. Поняття та зміст правового статусу засудженого, проблеми його розвитку на сучасному етапі.

23. Характеристика спеціальних прав та обовʼязків осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

24. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань: завдання та структура, його територіальні органи управління.

25. Кримінально-виконавча інспекція.

26. Військові частини, гауптвахти.

27. Арештні доми.

28. Виправні центри.

29. Дисциплінарні батальйони.

30. Виправні колонії, їх види.

31. Виховні колонії.

32. Взаємодія органів і установ виконання покарань з органами внутрішніх справ, слідства, прокуратури і суду.

33. Проблеми визначення засудженим виду кримінально-виконавчої установи.

34. Проблема співвідношення понять "виправлення" і "ресоціалізація" засуджених.

35. Режим як засіб виправлення та окремі проблеми його забезпечення.

36. Оперативно-розшукова діяльність в колоніях.

37. Режим особливих умов у колоніях.

38. Злісний порушник установленого порядку відбування покарання.

39. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення, та обсяг їх повноважень.

40. Порядок і умови тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу.

41. Порядок і умови тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації.

42. Суспільно корисна праця засуджених: проблеми та перспективи.

43. Актуальні проблеми соціально-виховної роботи з засудженими.

44. Вільний час засуджених до позбавлення волі.

45. Освіта як засіб ресоціалізації засуджених.

46. Роль громадських обʼєднань, правозахисних організацій у справі виправлення та ресоціалізації засуджених.

47. Значення релігії в досягненні мети кримінального покарання.

48. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях.

49. Медико-санітарне забезпечення осіб, позбавлених волі.

50. Проблеми матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі.

51. Порядок і умови відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років.

52. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії.

53. Особливості відбування покарання у виховних колоніях.

54. Правовий статус осіб, які відбули покарання.

55. Надання матеріальної допомоги особам, які звільняються з місць позбавлення волі.

56. Встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

57. Правові підстави і порядок звільнення засуджених до позбавлення волі у звʼязку з помилуванням.

58. Підстави і порядок звільнення у звʼязку з амністією.

59. Контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання.

60. Проблеми виконання покарання у виді штрафу.

61. Проблеми виконання покарання у виді конфіскації майна.

62. Проблеми виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

63. Проблеми виконання покарання у виді громадських робіт.

64. Проблеми виконання покарання у виді виправних робіт.

65. Проблеми впровадження пробації в Україні.

66. Відмінності служби пробації від існуючої в Україні кримінально-виконавчої інспекції.

67. Виконання покарання у виді арешту.

68. Виконання покарання у виді обмеження волі.

69. Виконання покарань, повʼязаних з проходженням військової та державної служби.

70. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі з погляду гуманності і досягнення цілей кримінально-виконавчого законодавства.

71. Зміна підходу до організації виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі як відображення процесів реформування пенітенціарної системи України.

ТЕОРІЯ СУДОВИХ ДОКАЗІВ

Мета викладання навчальної дисципліни "Теорія судових доказів" полягає у закріпленні, розширенні та поглибленні знань студентами щодо механізму формування доказів, їх перевірки та оцінки, а також особливостей доказування в особливих порядках кримінального провадження.

Основні завдання: засвоєння теоретичних та правових основ теорії судових доказів у кримінальному процесуальному праві; формування у студентів навиків до всебічного і повного аналізу завдань кримінального процесуального законодавства і доказового права; визначення кола проблемних питань та шляхів їх вирішення щодо збирання, перевірки та оцінки доказів і їх процесуальних джерел; розширення знань щодо співвідношення кримінально-процесуального пізнання і доказування; ознайомлення із особливостями процесу доказування в окремих стадіях кримінального судочинства; оволодіння знаннями щодо порядку здійснення доказування в особливих порядках кримінального провадження.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- поняття теорії судових доказів у кримінальному провадженні;

- завдання кримінального процесуального законодавства і доказового права;

- умови та процесуальний порядок визнання доказів недопустимими;

- співвідношення кримінально-процесуального пізнання і доказування;

- елементи кримінально-процесуального доказування;

- особливості процесу доказування в окремих стадіях кримінального провадження;

- доказування при здійсненні кримінального провадження в особливих порядках;

уміти:

- правильно тлумачити та застосовувати норми чинного законодавства, що встановлюють порядок збирання, перевірки та оцінки доказів і їх процесуальних джерел;

- використовувати у практичній діяльності норми законів України які регламентують вказану діяльність.