Ситуація до міграції капіталу
| Показник | Країна А | Країна В |
| Кількість капіталу, яким країна володіє | ОK1 | K1K2 |
| Ставка відсотку | rA | rB |
| Максимальна ставка %, по який підприємці згодні брати кредит | rmax | rmax |
| Доходи власників капіталу | ОrAРK1 | K1Е rBK2 |
| Доходи власників інших факторів виробництва | rA rmax Р | rB rmax Е |
| Національний доход країни | Оrmax РK1 | K1rmax ЕK2 |
Внаслідок міграції капіталу між країнами в доходах різних верств населення виникають деякі зміни. Ситуація після міграції капіталу:
| Показник | Країна А | Країна В |
| Кількість капіталу, яким країна володіє | ОK1 | K1K2 |
| Кількість капіталу, що вкладений у країні | ON | NK2 |
| Ставка відсотку | rW | rW |
| Доходи власників капіталу | ОrW LК1 | K1LrWK2 |
| Зміни в доходах власників капіталу | Збільш. на rA rWLР | Зменш. на LЕrBrW |
| Доходи власників інших факторів виробництва | rWrmaxМ | rWrmaxМ |
| Зміни в доходах власників інших факторів виробництва | Зменшення на rA rWМР | Збільш. на МЕrBrW |
| Національний дохід країни | Оrmax МLK1 | K1LMrmax K2 |
| Зміни у національному доході країни | Збільшення на МLР | Збільшення на МLЕ |
Отже, від міграції капіталу виграють обидві країни, яки приймають участь у економічних відносинах. Виграш світового суспільства складається з виграшу обох країн і розраховується як площа двох трикутників: МLР + МLЕ. Зміни в доходах країн й усіх верств населення у кожній країні розраховують за формулами площі трикутника і трапеції.
4. Прямі іноземні інвестиції, якщо їх розглядати з точки зору країни-імпортера, приносять їй наступні вигоди:
- одержання нових технологій за порівняно низькими цінами;
- полегшення здійснення і розширення НДДКР;
- порівняно швидкий розвиток виробництва;
- розширення обсягів експорту;
- підвищення кваліфікаційного рівня працівників;
- розвиток сфери послуг;
- створення додаткових робочих місць;
- поповнення державного бюджету;
- отримання зарубіжного досвіду господарювання.
Проте, прямі іноземні інвестиції можуть супроводжуватись певними втратами для країни:
- можливе вивезення сировини;
- конкуренція з місцевими виробниками;
- вивезення прибутків з країни;
- іноземне втручання у банківські справи;
- захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки і можливий її однобічний розвиток;
- втрата контролю над частиною національного ринку для національних виробників;
- деяка втрата політичної свободи.
5. Обсяги зарубіжних портфельних інвестицій стали дуже значними з 90-х рр. XX ст. і складають насьогодні до 100% і більше від ВВП у найбільш розвинутих країнах.
Зарубіжні портфельні інвестиції поділяються на:
- акціонерні цінні папери (ЦП) – дають право на частину майна;
- боргові ЦП – засвідчують факт позики.
Боргові ЦП можуть виступати у формі:
- облігації, простого векселя, боргової розписки;
- інструменту грошового ринку: казначейського векселя, депозитного сертифікату, банківського акцепту;
- фінансових деривативів: опціону, ф’ючерса, варранту, свопу.
Зарубіжні портфельні інвестиції не дають права контролю за діяльністю компанії, одначе, вони значно ліквідніші, ніж прямі інвестиції.
Головною метою здійснення міжнародних портфельних інвестицій є максимізація прибутку при допустимому рівні ризику. Отже, іноземні портфельні інвестиції є засобом для захисту грошей від інфляції та отримання спекулятивного прибутку.
6. Міжнародний ринок позикового капіталу – це механізм акумулювання і перерозподілу світових фінансових ресурсів під впливом попиту і пропозиції на позиковий капітал з боку позичальників і кредиторів з різних країн.
Основні вкладники, тобто кредитори: населення світу; офіційні інститути; приватні фірми; банки; страхові компанії; пенсійні фонди; національні і міжнародні організації.
Основні посередники на міжнародному ринку позикового капіталу: транснаціональні банки; фінансові компанії; фондові біржі; центральні і зовнішні економічні банки країн; міжнародні та національні фінансово-кредитні установи та організації.
Основні споживачі капіталу: ТНК; державні органи; приватні фірми; міжнародні та регіональні організації.