Розвиток промисловості у роки другої п’ятирічки

За роки другої п’ятирічки СРСР зробив значний крок уперед в індустріальному розвитку. Сталінське керівництво оголосило, що друга п’ятирічка виконана до 1 квітня 1937 р., тобто за 4 роки і 3 місяці. І хоча насправді у багатьох позиціях план не був виконаний, досягнення були значними. За роки п’ятирічки в СРСР було збудовано 4,5 тис. нових великих підприємств, валова продукція промисловості зросла в 2,2 рази, її середньорічний приріст становив 17,1%. За другу п’ятирічку в Україні було побудовано одну тисячу нових великих промислових підприємств, багато існуючих було повністю реконструйовано. Внаслідок цього на кінець п’ятирічки 80% всієї продукції давали нові або реконструйовані підприємства. Валова продукція всієї промисловості республіки у 1937 р. збільшилася проти 1932 р. у 2,2 рази, а великої промисловості – в 2,3 рази. Середньорічний темп приросту промислової продукції становив 17,4%. Питома вага засобів виробництва у продукції великої промисловості збільшилася з 58,4% до 68%. Швидкими темпами розвивалося машинобудування – основа технічної реконструкції всього народного господарства. Його продукція (разом із металообробкою) за роки п’ятирічки зросла у 2,6 рази і становила приблизно чверть продукції всієї промисловості республіки. Заводи України освоїли виробництво турбогенераторів, безкомпресорних дизелів, радіальних, свердлильних, шліфувальних та інших верстатів, електропідйомників, потужних паровозів, різноманітного устаткування для металургійної промисловості тощо. Новокраматорський завод важкого машинобудування став одним з найбільших в СРСР і Європі. Він виготовляв складне устаткування для „Запоріжсталі”, „Азовсталі”, Макіївського, Єнакіївського й інших металургійних заводів, потужні підйомні крани і технічне устаткування для каналу Москва – Волга тощо. Реконструйований Горлівський машинобудівний завод, єдиний в СРСР, забезпечував вугільні басейни країни врубовими машинами. Колективи Луганського і Харківського паровозобудівних заводів освоїли виробництво потужних паровозів „ИС” і „ФД”. У 1934 р. став до ладу Харківський турбінний завод, який у 1935 р. вперше в СРСР спорудив парову турбіну потужністю 50 тис. кВт. Розвиток вітчизняного машинобудування дав можливість майже повністю відмовитися від імпорту машин, який на кінець другої п’ятирічки становив лише 0,9% від загального споживання продукції машинобудування. Виробництво електроенергії за роки п’ятирічки зросло в 2,9 рази і в 1937 р. становило майже 9,5 млрд. кВт/год. Видобуток вугілля в Україні збільшився з 39,2 млн. т у 1932 р. до 69,1 млн. т у 1937 р. або 76%. Широкого масштабу набули в роки другої п’ятирічки будівництво нових і реконструкція старих металургійних підприємств. У 1933 – 1934 рр. були введені в дію металургійні велетні – „Запоріжсталь”, „Азовсталь”, „Криворіжсталь”. За роки п’ятирічки було споруджено 12 доменних і 28 мартенівських печей. Було освоєно виробництво алюмінію, феросплавів, інструментальної та інших видів високоякісної сталі. Найбільшим підприємством з випуску електросталі став запорізький електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь”, який почав виплавляти інструментальну, нержавіючу та інші види високоякісної сталі, необхідної для машинобудування, передусім для оборонної промисловості. За роки п’ятирічки виплавка чавуну в Україні збільшилася в 2,3 рази і в 1937 р. становила 9,2 млн. т, сталі – в 2,7 раза і досягла 8,7 млн. т. Хімічна промисловість перетворилася у велику галузь господарства і освоїла низку нових виробництв. Продукція хімічної промисловості збільшилася на кінець п’ятирічки в 3,4 рази. Подальшого розвитку набули Донецький і Слов’янський содові заводи. Майже чверть загальносоюзного виробництва суперфосфату виготовляв Костянтинівський хімзавод. Кіровоградський завод сірчаної кислоти став одним із провідних підприємств основної хімії в країні. Розвивалися також легка і харчова промисловість. Була збудована низка нових підприємств, таких, як бавовняна прядильна фабрика в Полтаві, трикотажна фабрика в Києві, Куп’янський цукровий завод, консервні заводи в Черкасах і Мелітополі, склоробний завод у Лисичанську. Але рівень розвитку легкої і харчової промисловості далеко не задовольняв потреб населення. Розвиток промисловості і всієї економіки ставив підвищені вимоги до транспорту. Найбільше уваги приділялось залізницям, оскільки вони здійснювали основну частину перевезень вантажів і пасажирів. За роки другої п’ятирічки експлуатаційна довжина залізничної мережі УСРР зросла на 407 км і на кінець 1937 р. становила 14,4 тис. км. Проводилась технічна реконструкція, зокрема електрифікація залізниць. На кінець п’ятирічки на електричну тягу було переведено 204 км залізничної лінії. Локомотивний парк поповнився потужними паровозами ФД, почали надходити електровози, збільшувалася кількість вагонів. Розвивався морський і річковий транспорт. 1 травня 1933 р. через дніпровський шлюз пройшов перший пароплав. Збільшували перевезення пасажирів і вантажів автомобільний транспорт і цивільна авіація. Отже, за роки другої п’ятирічки у розвитку промисловості відбулися значні зміни. Але по понизці важливих показників не було досягнуто запланованого, хоча розриви між наміченими і результатами були меншими, ніж у першій п’ятирічці, оскільки плани другої п’ятирічки були більш реальними і краще збалансованими. В Україні планом передбачалось у 1937 р. виробити чавуну 9,8 млн. т, а було вироблено 9,2 млн. т (98,8% плану), прокату – відповідно 6,7 млн. т і 6,5 млн. т (97%), електроенергії – 9,7 млрд. кВт/год і 9,5 млрд. кВт/год (98%), вугілля – 70,5 млн. т і 69,1 млн. т (98% плану). Ще більшим було невиконання планів з виробництва низки продовольчих продуктів і товарів масового вжитку.