Реферативні фіксовані виступи.

1. Розвиток історичної науки в Україні XVIII-XIX ст.

2. Становище освіти в період Центральної Ради та Гетьманату.

3. Наукові досягнення вчених КПІ в умовах розгортання науково-технічної революції.

4. Орієнтація України на органічне включення її до світового промислово-технічного потенціалу.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Аксіоми для нащадків: українські імена у світовій науці. Зб. Нарисів. – Львів: Меморіал, 1992. – С.544.

2. Державні науково-технічні програми. – К., 1995. – С. 100–110, 130–143.

3. Дослідження з історії техніки. Випуск 1. – К., 2002. – С.156.

4. Дослідження з історії техніки. Випуск 2. – К., 2003. – С.164.

5. Історія Академії наук України. – К., 1994, - С.356.

6. Історія національної освіти та педагогічної думки в Україні: Навч. посіб. / Медвідь Л.А. – К.: Вікар, 2003. – 304 с.

7. Історія України: курс лекцій / За ред. Ковальського Б.П. – К., 1998. – С.136–142, 205–230, 327–328, 453–456.

8. Історія України: Навч. посібник/ За заг. ред. Смолія В.А. – К., 1997. – С.433–438.

9. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації. – К., 2003. – 216. С.

10. Новітня історія України (1900-2000). За ред. А.І. Слюсаренка. – К., 2000. – С. 598–605.

11. Освіта України за роки незалежності: стан, факти, події. За ред. В.Г. Кременя. – К., 2001. – С. 8–68, 78–100.

12. Освіта України. Нормативно-правові документи – К.: Міленіум, 2001. – С. 11–38, 63–86, 128–137, 267–292, 367–371.

Додаткова література:

1. Вища освіта: проблеми та перспективи розвитку. – К., 1995. – С. 7–9, 42–44, 81–82, 112–114.

2. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования. – К., 1997. – С. 170–195.

3. Литвин В.М., Андрущенко В.О. Науково-освітній потенціал нації: В 3–х Т. – К., 2003.

4. Освітні технології. За ред. О.М. Пєхота. – К., 2001. – С. 128–162.

5. Україна в ХХ ст. Зб. док. і мат. – К., 2000. – С. 196, 197, 207, 252–254, 275–276, 286–287.

6. Україна: утвердження незалежної держави. (1991–2001). За ред. В.М.Литвина. – К., 2001. – С. 421–462.

7. Яблонський В.А. Вища освіта в Україні на межі тисячоліть: проблеми та інтернаціоналізації. – К., 1998. – С. 38–74.

ІV. 4. Індивідуальні завдання

При написанні рефератів, опанувань окремих питань програми, які пропонуються для самостійного вивчення треба сформувати наступні здатності випускників вищого навчального закладу та систему умінь, що їх відображає.

При здійсненні самостійної роботи визначити:

Ø за результатами аналізу історичних джерел та історіографічної літератури, використовуючи ознаки соціально-історичних епох та критеріїв причинно-наслідкових зв’язків історичних процесів, періоди, закономірності формування та розвитку етнополітичних процесів в Україні;

Ø історіософські концепції щодо формування та розвитку українського етносу;

Ø основні закономірності, суть і наслідки етапів і процесів українського державотворення;

Ø історичні особливості пошуку оптимальних моделей будівництва незалежної України;

Ø аналізуючи сучасні документи та історичні матеріали, що відтворюють закономірності попереднього життя українського народу, визначити особливості сучасного соціально-політичного розвитку українського суспільства та його перспективу;

Ø історичні аспекти появи чисельних в Україні, найбільш характерні риси їх спілкування між собою, в рамках держави;

Ø зародження історично української соціальної системи, наявність в ній ознак міжнародного впливу, поєднання історичного і сучасного;

Ø об’єктивні умови і суб’єктивні фактори в процесах гуманітарного, політичного життя народу.

Питання програми, які пропонуються для самостійного вивчення:

Розділ 1. Тема 1.1.

1. Еволюція концепцій та історіографії основних проблем курсу, його наукова періодизація;

2. Історіографія проблеми генезису українського народу;

3. Початок людської цивілізації на території України, Трипільська доба, після трипільська, скіфо сарматська, слов’янська доба;

4. Теорія походження слов’ян та історіографія проблеми генезису українського народу;

5. Основні періоди формування українського народу, становлення української нації.

Тема 1.2.

1. Міжетнічні конфлікти у національно-визвольному русі на західноукраїнських землях у період 1918-1920 рр.;

2. Етнічний фактор у політиці Російської влади на Україні 1917-1920 рр.;

3. Проблеми вирішення взаємних стосунків між різними етнічними спільнотами у часи українізації;

4. Західноукраїнські землі в 20-30-х роках. Режим соціального і національного гноблення в Галичині, Буковині, Закарпатті. Розвиток національно-визвольного руху;

5. Етнополітичні проблеми в Україні періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн;

6. Задоволення національно-мовних і культурних проблем усіх етносів в Україні;

7. Повернення незаконно депортованих народів та проблеми відродження їх культури;

8. Незалежна міграція. Проблеми біженців.

Розділ 2. Тема 2.1.

1. Становлення і розвиток суспільних зв’язків в Україні в додержавний період. Полісна організація суспільства представників Трипільської, Середньо-Стогівської та інших культур;

2. Слов’янський період розвитку української державності. Держави антів, готів, дулібів та ін.;

3. Спільна боротьба українського і литовського народів проти татаро-монголів;

4. Боротьба українського народу проти поневолювачів. Виникнення козацтва;

5. Запорізька Січ: суспільно-політичний лад;

6. Занепад і ліквідація козацько-гетьманської держави в другій половині ХVІІІ століття. Причини і наслідки.

Тема 2.2.

1. Селянські, військові та робітничі рухи в 1917-1920 рр. в Україні;

2. Жовтневі події в Україні в 1917 р. Проголошення УНР. Встановлення Радянської влади в Україні;

3. Заключний етап громадянської війни в Україні (кінець 1919- 1921 рр.). Україна в радянсько-польській війні, розгром військ Врангеля;

4. ЗУНР після Акту Злуки з УНР. Окупація західноукраїнських земель Польщею, ліквідація державотворчих здобутків українців;

5. Утворення СРСР та входження нього України;

6. Велика Вітчизняна війна. Роль УРСР в остаточному розгромі фашистської Німеччини та її союзників;

7. УРСР – одна із засновників ООН;

8. Подальше об’єднання українських земель у складі УРСР радянсько-чехословацький договір про входження Закарпаття в УРСР. Перехід в лютому 1954 р. Кримської області із складу РСФСР до України.

9. Причини та суть кризових явищ в радянському суспільстві 70-80-х рр. Діяльність В.В. Щербицького;

10. Перші кроки в державному будівництві України. Завершення формування трьох гілок влади в державі;

11. Прийняття 28 червня 1996 року Конституції України;

12. Проведення позачергових та чергових виборів до Верховної Ради та президента (1994, 1998, 1999, 2002, 2004, 2006 рр.);

13. Основи зовнішньополітичної діяльності української держави.

14. Участь України в міжнародних організаціях і структурах;

15. Активізація процесу політичного реформування української держави на початку ХХІ століття. Намагання конституційного оновлення України на засадах парламентсько-президентської республіки.

Розділ3. Тема 3.1.

1. Рабовласницькі системи на території Північного Причорномор’я;

2. Причини і джерела виникнення козацтва, його соціальна база і організаційна структура першого періоду існування;

3. Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ століття;

4. Створення козацької держави і становлення української соціальної структури з 1648 – до кінця ХVІІІ століття;

5. Церква та суспільно-політичне життя в Україні ХVІІ-ХІХ ст.;

6. Селянські повстання на Лівобережжі та Слобожанщині, Гайдамацький рух. Коліївщина. Рух опришків;

7. Стратегія і тактика політичних організацій в Першій Світовій війні. “Спілка визволення України”. Головна Українська Рада;

8. Культурне будівництво у 1920-1930-х роках. Політика українізації;

9. Утворення тоталітарного режиму, політичні процеси в кінці 20-х 30-ті роки, масові репресії;

10. Культурне і політичне життя України в роки Другої Світової війни;

11. Дві течії опору в Україні: партизанський рух. ОУН-УПА;

12. Політико-ідеологічні і культурні процеси в Україні в перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964рр.);

13. Лібералізація політичного і культурного життя в період “хрущовської відлиги”, шістдесятники;

14. Політичний і духовний розвиток українського суспільства в період загострення кризових явищ радянської системи (1985-1991рр.);

Тема 3.2.

1. Формування політичних партій. “Партія влади” та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні;

2. Розшарування суспільства за майновим станом. Корупція та заходи щодо подолання цього явища. Формування середнього класу;

3. Українська церква та проблеми духовного відродження нації;

4. Фізична культура і спорт в Україні;

5. Мовна ситуація; утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя;

6. Преса і книговидавнича справа; кіно, телебачення, радіо, театр;

7. Народна освіта та вища школа, їх реформування;

8. Співпраця в галузі культури з українською діаспорою.

Розділ 4. Тема 4.1.

1. Прийняття християнства у Київській Русі та розвиток під його впливом освіти;

2. Діяльність Острозької школи. Утворення та діяльність Київського Колегіуму; братські та єзуїтські школи;

3. Наукова думка, книгодрукування та їх вплив на формування історичних знань, поширення природничих та точних наук у ХVІІ – ХVІІІ ст.;

4. Освіта у Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті у ХІХ ст.;

5. Освіта в період українізації. Заклади середньої та вищої освіти України у 1930-ті роки;

6. Освітні заклади України в роки Другої Світової війни. Внесок науковців вищої школи УРСР у перемогу над фашизмом;

7. Розвиток середньої , професійно-технічної та вищої школи у повоєнні роки;

8. Освіта України на рубежі ХХ-ХХІ ст. реформа середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

9. Формування науки як соціального інституту. Наукові відкриття у природознавстві на початку ХХ ст.;

10. Створення національної академій наук України. Формування наукових шкіл у галузі фундаментальної науки;

11. Досягнення і недоліки науково-технічного розвитку у 60-80-х роках;

12. Розвиток науки і техніки України на сучасному етапі. Запровадження інноваційних технологій.

V. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

При вивченні дисципліни рекомендується застосування загальнонаукових та специфічних принципів та методів історичної науки. Це дає можливість студентам засвоїти необхідний обсяг науково-теоретичних знань, що обумовить можливість цілісного сприйняття процесів функціонування сучасного суспільства на національному та загальноосвітньому рівнях, набуття ними навичок і норм свідомої суспільно-політичної поведінки.

Методологічне забезпечення курсу структуроване у трьох напрямках: 1) лекційна робота; 2) семінарське заняття; 3) самостійне опрацювання матеріалу. При розгляді основних питань лекції рекомендується звернути увагу на історіографічний аналіз літератури, роблячи акцент на дискусійні питання. Під час ознайомлення студентів з різними думками істориків бажано пропонувати їм визначитися з власною позицією по різних проблемних питаннях з історії України. Структурування лекційного матеріалу повинно бути спрямовано на формування такої системи подачі лекції, що передбачає визначення критеріїв причинно-наслідкових зв’язків історичних процесів, основних закономірностей, суті і наслідків їх окремих етапів. Також рекомендується при відтворенні закономірностей попереднього життя українського народу визначати особливості та тенденції сучасного суспільно-політичного розвитку України та його перспективи. Бажано застосування нових навчальних технологій, що передбачає використання методів соціальних досліджень, математичної статистики та інших міждисциплінарних методик з метою визначення студентом своєї належності до певної соціальної групи та учасників спільної дії. Врахування цих рекомендацій дає можливість підтримувати сприятливий психологічних клімат при здійсненні виробничої або соціальної діяльності.

З метою оптимізації пізнавальної активності студентів під час опрацювання лекційного матеріалу бажано надавати доручення підготувати різноманітну наочність навчальних занять – історичні карти різних періодів, структурно-логічні схеми, хронологічні таблиці, ілюстративний матеріал та інше.

Під час проведення семінарських занять рекомендується організовувати дискусії між студентами з проблемних питань курсу, направляти їх у діалектико-матеріалістичний дискурс, акцентувати увагу на узагальнення і аналіз наукової інформації історичного, політичного, гуманітарного характеру, формулювання власної позиції та оцінки студентом викладеного матеріалу з метою усвідомлення історичних особливостей пошуку оптимальних моделей будівництва незалежної України. Стимулюванням творчої активності студентів можуть бути підготовка та виступи на семінарі фіксованих реферативних виступів, які бажано доручати найкращим студентам.

Для залучення студентів до джерельної бази курсу рекомендується організація відвідання та ознайомлення навчальними групами з музейними фондами. Бажано з метою практичної реалізації вивченого запропонувати студентам виготовити наочний матеріал.

Самостійне опрацювання матеріалу орієнтоване на творче опрацювання лекцій (5 годин), підготовку до семінарських занять (12 годин), заліку (3 години) та написання реферату (8 годин). Метою цього виду роботи є формування у студентів навичок науково-дослідної роботи, яка складається з вміння самостійно опрацьовувати історичну літературу, використовувати методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та систематизації, доповнювати монографічні видання джерельною базою (документами і матеріалами, періодикою). Оптимальною формою науково-дослідної роботи студентів може бути підготовка і участь у науково-практичних конференціях, в тому числі тих, що проводить щорічно кафедра історії з проблем історії Батьківщини та сучасність. Бажано для заохочення студентів у додаткових формах роботи надавати їм додаткові рейтингові бали від 5-ти до 10-ти.

Додається до робочої навчальної програми “Положення про рейтингову систему оцінювання з кредитного модуля” (Додаток Б).