Ред.]Зменшення освітньої ролі Києво-Могилянської академії
У 1709 році цар Петро І наказав скоротити число студентів Києво-Могилянської академії із двох тисяч до 161-го, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви. Зокрема, це Інокентій Гізель[Джерело?] (1600–1683), Іоанникій Галятовський[Джерело?] (1620–1688), Лазар Баранович[Джерело?] (1616–1693), Дмитро Туптало,Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький [Джерело?] (1629–1680). Саме вони відіграли визначальну роль у культурному розвитку тодішньої Московії.
Ред.]Ліквідація гетьманства
Влада гетьмана була обмежена, а після смерті І. Скоропадського (1722) Петро І не дозволив обрати його наступника. Контроль над державними справами України перейшов у руки Малоросійської колегії (1722), чим фактично було покладено край державній системі управління України. Спроба наказного гетьмана П. Полуботка відстояти українську автономію привела до нових репресій: гетьман і вища старшина були кинуті до Петропавловської фортеці, де П. Полуботок помер (1724).
Ред.]Пам’ять поколінь
За Петра І десятки тисяч українських козаків і селян, посланих на будівництво фортець, каналів тощо, загинули від непосильної праці, хвороб і голоду. 104 версти Ладозького каналу були густо встелені трупами кільканадцяти тисяч українських козаків. «Вікно в Європу» — місто Санкт-Петербург зводилося на кістках тисяч українців.
Тарас Шевченко про нього писав: «це той перший, що розпинав нашу Україну».
Розгортаннядержавотворчихпроцесів у незалежнійУкраїні.
Здобувширеальний статус незалежноїдержави, Українарозпочаластворенняефективноїзаконодавчої, виконавчої та судовоївлади. Із самого початку Україна проголосила курс на створеннядемократичної, правової, соціальноїдержави.
З перших днівнезалежностіВерховна Рада Українирозгорнулаактивнузаконотворчудіяльність. Наприкінці 1991 — на початку 1992 рр. булизатвердженіатрибутидержавності — прапор, гімн, герб, прийнято Закон «Про громадянствоУкраїни», Закон «Про державний кордон», Указ «Про створення державного митногокомітетуУкраїни», Закон «Про ЗбройнісилиУкраїни»; булиствореніНаціональнагвардія, частиниспеціальногопризначення, Служба безпеки та іншіструктуринезалежноїдержави.
Внутрішньополітичнаситуація в Україні при президентстві Л. Кравчука (грудень 1991 р.— липень 1994 р.) продовжувала бути дужескладною. Насамперед в країнітривалаекономічна криза, поглиблюваласьінфляція, життєвийрівеньнаселення падав. У цихумовахкерівництвокраїни та Верховна Рада вирішили провести в країнідостроковіпарламентськівибори в березні 1994 р. і вибори Президента влітку 1994 р.
Гетьманування І.Мазепи.
Іван Мазепа - один з найвидатніших і одночасно один із найбільш суперечливих політичних діячів України. Після того як І. Самойловича було заарештовано і позбавлено гетьманства, новим гетьманом обрали генерального осавула Івана Мазепу (1687—1709). Присягнувши цареві на вірність, він підписав нові, т.зв. Коломацькі статті, які значно обмежували автономію України: 1) влада гетьмана зводилася до поліційних функцій — стежити і сприяти виконанню численних царських заборон; 2) заборонялися міждержавні відносини України; 3) українське військо мусило брати участь у воєнних експедиціях Московії; 4) українським купцям заборонялося торгувати в Московській державі; 5) законодавчо формулювалася вимога злиття українського народу з московським, для чого рекомендувалося заохочувати змішані шлюби, тощо. Мазепа залишався гетьманом України протягом 21 року. Він значно зміцнив соціальне й економічне положення козацької старшини, роздавши їй більше 1 тис. земельних наділів. Завдяки щедротам царів, Мазепа сам мав близько 20 тис. маєтків, ставши одним із найбільш багатих у світі. Здійснюючи широку меценатську діяльність, гетьман побудував в Україні багато православних храмів, шкіл і друкарень. При ньому значно розширилася Києво-Могилянська академія, кількість студентів в якій досягла 2 тис. чоловік. Період гетьманства Мазепи ознаменувався різким культурним та економічним підйомом України.
Вирішальним моментом у стосунках між Україною і Московщиною стало гетьманування Івана Мазепи.
Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основну ставку він зробив на козацьку старшину і шляхту, прагнучі перетворити їх на міцний привілейований клас. Відбулося посиленні всіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних протиріч в українському суспільстві.
Головною метою І.Мазепи було об'єднання України в одну незалежну державу. Великі сподівання гетьман покладав на молодого московського царя Петра І (1689-1725 рр.). Між ними склалися надзвичайно довірливі стосунки.
У1700 р. розпочалася Північна війна між Швецією і Росією; остання прагнула отримати вихід до Балтійського моря. Україна надавала активну допомогу Росії у цій війні. Але у 1708 р. І.Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом XII, спрямований проти Петра І. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви. За цей вчинок російські, а потім і радянські історики називали І.Мазепу "зрадником".
Перехід І.Мазепи на бік шведського короля Карла XII
У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило в Україну. На його бік перейшов І.Мазепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтримати гетьмана.
Чому ж так сталося?
По-перше, далася взнаки соціальна політика гетьмана. Надто далеко відірвався він від життєвих потреб народу і не користувався популярністю в народних масах. По-друге, для народу цей крок І. Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним. По-третє, Петро І вжив швидких і рішучих дій проти І.Мазепи, представивши його зрадником України (за наказом царя гетьмана проклинали у всіх церквах) та залякавши населення України репресіями, спрямованими на прибічників гетьмана. Царські війська знищили столицю І.Мазепи - місто Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ.
У 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана, і ним став Іван Скоропадський (1708-1722 рр.). Козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками.
Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію.
27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва - вирішальна битва Північної війни, яка завершилась поразкою Карла XII та І. Мазепи.
І. Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії. Вони стали першою українською політичною еміграцією. 21 вересня 1709 р. гетьман помер.
64. Україна на міжнародній арені (1994-2004 рр.)
Входження України в міжнародні структури. Відносини України із зарубіжними державами
З проголошенням державного суверенітету перед Україною відкрилися широкі можливості для проведення самостійної зовнішньої політики. Вона поступово стала прилучатися як рівноправний суб'єкт до світового співтовариства, міжнародних організацій. Україна активізувала свою діяльність у міжнародних організаціях, членом яких вона була до цього: ЮНЕСКО. МАГАТЕ, Всесвітній організації здоров'я, Союзі електрозв'язку тощо.
Із здобуттям незалежності вагомішою стає роль України в ООН. З ініціативи України ООН прийняла резолюцію про забезпечення прав національних меншин. Найважливішим положенням цього акта є визнання непорушності державних кордонів і гарантування прав людини. Україна домоглася міжнародної взаємодії у справі подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У червні 1997 р. на Генеральній Асамблеї ООН Президент України Л.Кучма вніс пропозицію розпочати розробку міжнародно-правового акту, покликаного гарантувати економічну безпеку народів світу. Такий документ мав встановити допустимі норми економічної поведінки усіх держав в інтересах виживання й процвітання народів у XXI столітті. З першого січня 2000 р. Україна вперше як незалежна держава почала виконувати функції непостійного члену Ради Безпеки ООН.
Україна налагодила співробітництво з Європейським банком реконструкції та розвитку. Всесвітнім банком, Міжнародний валютним фондом.
Здійснено справжній прорив в експорті високотехнологічної продукції, зокрема, авіаційної, суднобудівної, ракетно-космічної галузей.
З 1996 р. Україна забезпечує в зовнішньоторговельному обороті позитивне сальдо. Значна увага приділяється залученню іноземних інвестицій в українську економіку: із 484 млн. доларів у 1994 р. до 3 122 млн. доларів у 1999 р. зросли іноземні інвестиції.
Разом з тим, ділові кола зарубіжних держав виявляють певну настороженість і недовіру по відношенню до українських партнерів. Таке ставлення зумовлене, передусім, повільністю та непослідовністю проведення економічних реформ, нестабільністю українського законодавства і, відповідно, нетривкістю правових засад іноземного інвестування, За роки незалежності в Україні кілька разів змінювалися умови для інвестиційної діяльності.
Культурні та спортивні зв'язки незалежної України із зовнішнім світом
Україна стає ареною проведення міжнародних спортивних змагань, наукових конференцій, обміну досвідом щодо розвитку фізкультури та спорту.
Цьому в значній мірі сприяють договірні відносини, які має Україна з багатьма країнами світу. Зокрема, у травні 2000 р. підписано угоду між Україною і КНР. Передбачено обмін спортсменами і тренерами, співробітництво в галузі спортивної освіти і преси, організації спортивних лотерей.
Подібні угоди про співробітництво в галузі фізкультури і спорту Україна уклала також і Росією, Польщею, країнами Балтії, Білорусією, Словаччиною, Францією. Десятки спортсменів – представників різних країн світу – беруть участь у спортивних змаганнях «Призи Олімпійських чемпіонів», які періодично проводяться в Україні. Далеко за межами України відомі боксери брати Віталій і Володимир Клички. А боксери, також брати, Валерій і Володимир Сидоренки на чемпіонаті Європи у фінському місті Тампере в травні 2000 р. здобули чемпіонські титули. У 2000 р. плавчиха з Харкова Яна Клочкова стала чемпіонкою Європи, а згодом – дворазовою олімпійською чемпіонкою на Олімпіаді в Сіднеї. На першому чемпіонаті Європи з шахів серед жінок, що проходив у червні 2000 р., херсонська дівчина Наталія Жукова стала першою в історії шахів чемпіонкою європейського континенту. Жіноча збірна Команда України зі спортивної гімнастики на чемпіонаті Європи, що відбувався в травні 2000 р. в Парижі, виграла срібні медалі. Чоловіча збірна з гандболу ввійшла до вісімки кращих команд на чемпіонаті світу 2001 р., а жіноча гандбольна збірна вперше в історії незалежної України стала срібним призером європейського чемпіонату, що проходив у грудні 2000 р. в Румунії.
65) Культура України другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст.
Після завершення Визвольної війни 1648- 1654 рр. почався новий період в історії української культури. Зокрема прискорений розвиток виробництва в Україні викликав необхідність поширення освіти. Вона піднялася на досить високий рівень завдяки значній мережі шкіл, які виникли ще в другій половині XVII ст. Основними посібниками для навчання дітей грамоти були буквар І. Федорова і граматика М. Смотрицького. Вчителями народних шкіл у переважній більшості були дяки. З 30-х років XVII ст. центром освіти став Києво-Могилянський колегіум. Окрім нього, значну роль у розвитку середньої освіти відігравали Чернігівський, Переяславський та Харківський колегіуми. В 1701 р. за указом Петра І Київський колегіум було перетворено в академію. Рівень навчання, яке тривало тут 12 років, не поступався вищим навчальним закладам Західної Європи.
У розвитку науки та просвіти важлива роль належала книгодрукуванню. З давніх часів центрами цієї справи були Львів та Києво-Печерська лавра. Згодом друкарні з'явилися в Новгороді-Сіверському та Чернігові.
У 1674 р. із надр Київського колегіуму вийшов "Синопсис" - короткий нарис історії Росії та України, який тривалий час використовувався як підручник. Цінною пам'яткою української історіографії став "Літопис Самовидця", де описано події Визвольної війни 1648- 1654 рр. Спробами перейти від літописання до історичної науки були твори Г. Граб'янки, С. Величка, П. Симоновського, В. Рубана, а також анонімна "Історія русі в або Малої Росії".
Наука в Україні розвивалась у тісному зв'язку з досягненнями загальноросійської наукової думки. Видатний внесок у розвиток науки зробили Д. Самойлович (медицина), Л. Магницький (математика), О. Шафонський (епідеміологія) та багато інших.
Філософську думку другої половини XVII ст. представляли вчені Київської академії Й. Горбацький - ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря, І. Гізель - ректор академії, С. Яворський - поет і церковний діяч.
Усна народна творчість існувала у найрізноманітніших формах - піснях, думах, казках, легендах тощо. В історичних піснях і думах оспівувалася героїчна боротьба народу в роки Визвольної війни, під час гайдамацького та опришківського руху, численних селянських повстань.
Українська література цього періоду відчувала значний вплив європейського Просвітництва й гуманізму. Справжнім літературним явищем стала творчість Г. Сковороди. Його твори "Сад божественних пісень", "Діалог,або Розглагол про стародавній світ" та багато інших відіграли вагому роль у становленні української літератури. Видатними її представниками були також Л. Баранович, 1. Величковський, Ф. Прокопович та ін.
Значне місце в українській літературі посідала драматургія. Тоді з'являються такі популярні твори, як "Володимир" Ф. Прокоповича, "Успенська драма" Д. Ростовського, "Про блудного сина" С. Полоцького.
Розквіт українського шкільного театру, який припадає на цей період, пов'язаний передусім із діяльністю Київського колегіуму, а потім академії. В Україні широко розповсюдився й інший різновид театрального мистецтва - театр ляльок (вертеп). Він мав велике значення для розвитку української мови.
Центром музичного життя України першої половини XVIII ст. також була Київська академія, де навчали нотної грамоти, хорового співу, гри на музичних інструментах. Величезний внесок у розвиток української музичної культури зробили такі відомі композитори, як М. Березовський, А. Ведель, Д. Бортнянський. Починається становлення професійної української музики.
Архітектура і будівництво у другій половині XVIII ст. продовжували розвиватися на самобутній народній основі. Особливого значення надавалося спорудженню православних храмів, де домінує стиль українського, або козацького, барокко. Він органічно поєднував почуття святковості, яскравості, емоційності й пишності. В стилі європейського барокко збудовані Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у Львові. Національного колориту сповнені Андріївський собор та Покровська церква в Києві, Троїцький храм у Чернігові тощо. Видатними архітекторами цього часу були С. Ковнір, І. Григорович-Барський.
В останній третині XVIII ст. архітектура розвивалась у напрямі класицизму. В цьому стилі зведено чимало палаців та садиб у Батурині, Глухові, Умані та інших містах України.
Одним із популярних жанрів українського живопису XVIII ст. був портрет, що поєднував риси барокко з народними традиціями. Утворилися національні художні школи - жовківська, чернігівська, новгород-сіверська. В Києво-Печерській лаврі формується школа іконописців. Починає розвиватися монументальна декоративна скульптура.
Таким чином, незважаючи на втрату Україною державності, її культура, зберігаючи традиції Київської Русі та відчуваючи вплив ідей Просвітництва й гуманізму, зробила неоціненний внесок у світову скарбницю.
66) *****************КНИГА СТ 242*********************
67) Життєдайним підґрунтям, на якому квітло дерево української культури, була козацька державність. Курс російського царизму на ліквідацію Гетьманщини і Запорозької Січі й перетворення Лівобережної України на звичайну російську провінцію позбавляли українську культуру основи її розвитку, прирікали на занепад.