Фінансовими ресурсами на туристичних підприємствах україни
ЗАСТОСУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ АНТИКРИЗОВИХ ЗАХОДІВ В УПРАВЛІННІ
У статті досліджується поняття фінансових ресурсів туристичного підприємства, необхідність розробки антикризових заходів в управлінні фінансовими ресурсами на науковому та організаційно-прак-тичному рівні в умовах економічної кризи. Особлива увага приділяється проблемам обґрунтуванню і розробки теоретичних, методичних положень і практичних рекомендацій щодо впровадження дієвого антикризового механізму в управління фінансами туристичних підприємств в Україні.
The concept of financial resources of tourist enterprise is explored in the article. The necessity of developing anticrisis measures while managing financial resources at scientific and organizationally practical level in the conditions of economic crisis is highlighted. Special attention is payed to problems of backgrounding and development of theoretical, methodical positions and practical recommendations in relation to introduction of effective anticrisis mechanism in financial management of tourist enterprises in Ukraine.
Постановка проблеми.Відомо, що туризм це одна з бюджетотворних галузей, яка при незначних ка-піталовкладеннях є досить прибутковою. Однак, розвиток туризму як в цілому по Україні, так і в окремих регі-онах, відстає від рівня розвинених у туристичному відношенні країн. Економічні, політичні реалії України, фі-нансова економічна криза суттєво вплинули на потік туристів та прогнозні показники діяльності туроператорів і турагентів. Під час кризи припинило свою діяльність 40 % туристичних підприємств в Україні. Також спосте-рігається переорієнтація туристичних фірм на в’їзний туризм, що частково дозволяє вирішувати проблему не-достатності фінансових ресурсів. Домінуючі у теперішній час традиційні підходи до методів управління фінан-совими ресурсами туристичних підприємств не забезпечують адаптивності та ефективного і стійкого їх функціо-нування в умовах економічної кризи. Тому, питання ефективної фінансової діяльності туристистичних підпри-ємств в умовах кризи, покращення управління фінансовими ресурсами на основі впровадження ефективних антикризових заходів управління набуває особливої актуальності.
Аналіз останніх досліджень та публікацій.Проблеми управління в туристичних підприємствах в умовах кризи розглядаються у працях П. Бєлєнького, З. Варналія, М. Долішнього, М. Козоріз, В. Мікловди, Н. Мікули, А. Мокія, С. Писаренко, Л. Чернюк, В. Євдокименка, М. Глядіної, В. Кравціва, В. Мамутова. Але, разом з тим, багато управлінських та фінансово-економічних проблем в умовах економічної кризи залишаються не вивченими. У тому числі недослідженими є питання управління фінансами туристичних фірм, хоча пробле-мам розвитку цього комплексу присвячено ряд праць вітчизняних та зарубіжних вчених: І. Балабанов, Є. Гаганіна, В. Жолдак, А. Здоров, В. Квартальнов та І. Солодухіна.
Невирішені раніше частини загальної проблеми.Необхідність розробки антикризових заходів в управлінні фінансовими ресурсами в туристичних підприємствах на науковому та організаційно-практичному рівні в умовах економічної кризи.
Мета та завдання дослідження.Обґрунтування і розробка теоретичних, методичних положень і прак-тичних рекомендацій щодо впровадження дієвого антикризового механізму в управлінні фінансами туристич-них підприємств в Україні.
Реалізація поставленої мети здійснюється за допомогою вирішення наступних основних завдань:
− поглибити сутність понятійно-категоріального апарату фінансових ресурсів;
− виявити особливості фінансового забезпечення туристичних підприємств та оцінити ефективність управління їх фінансами;
− обґрунтувати методичні підходи до ефективного застосування антикризових заходів у фінансовому управлінні туристичними підприємствами;
− розробити рекомендації щодо антикризового управління фінансовими ресурсами туристичних під-приємств шляхом розробки антикризового плану.
Виклад основного матеріалу.Перш ніж розглянути специфічні особливості організації та управління фінансами туристичних підприємств, розглянемо місце туризму в народному господарстві України. Туризм відноситься до сфери нематеріального виробництва. Однак на практиці він виконує виробничі і позавиробничі функції. З одного боку туристичні фірми здійснюють виробництво туристичного продукту, з іншого – здійс-нюють комерційну діяльність пов’язану з реалізацією туристичного продукту та окремих послуг туризму.
Джерелами формування фінансових ресурсів туристичних підприємств є [2, c. 54]:
– виручка від реалізації турпродукту та окремих послуг туризму;
– виручка від продажу майна туристичних підприємств або здачі його в оренду;
– прибуток;
– амортизаційні відрахування;
– спонсорська допомога;
– позикові кошти інших фірм (відстрочка платежів перед готельними, транспортними та іншими під-приємствами); Економічні науки Вісник Хмельницького національного університету № 5 ’2009 / Т. 2 167
– кошти засновників, акціонерів;
– кредити банківських установ, в основному короткострокові;
– надходження з бюджету на оплатній і безоплатній основі, та ін.
Основними напрямками використання фінансових ресурсів даних підприємств є [3, c. 211]:
– розрахунки за поточними операціями;
– сплата податків, зборів, обов’язкових платежів;
– сплата відсотків за одержаними кредитами;
– витрати на інвестиційний розвиток підприємств туризму та ін.
У економічній літературі існує багато визначень сутності фінансів підприємств. Більшість економістів під фінансами підприємств розуміють різноманітні фонди фінансових ресурсів, необхідні для здійснення вироб- ництва і реалізації продукції, робіт, послуг, а також фінансування інших видів діяльності підприємств.
Виходячи з цього під фінансами туристичних підприємств, на нашу думку, слід розуміти економічні відносини, пов’язані з формуванням фондів грошових коштів необхідних для здійснення їх виробничої діяль- ності зі створення туристичного продукту і комерційної діяльності по його реалізації.
Як правило, туристичні підприємства створюють наступні фонди грошових коштів [4, c. 131]:
– статутний фонд формується в розмірах визначених Господарським Кодексом України, іншими законо- давчими актами. При цьому в Законі України “Про туризм” зазначається, що загальний розмір частки тур- оператора в статутних фондах інших туроператорів не повинен перевищувати 20 % їх статутних фондів.
– резервний фонд створюється на випадок припинення діяльності туристичних підприємств для по- криття кредитної заборгованості, за рахунок відрахувань з чистого прибутку, в розміру визначеному статутними документами;
– амортизаційний;
– виплати дивідендів, створюється на туристичних підприємствах зареєстрованих в формі акціонерних товариств;
– виплати заробітної плати;
– матеріального стимулювання працівників;
– фінансового забезпечення туроператорів і турагентів.
Згідно з законодавством про туризм для покриття своєї відповідальності за збитки, заподіяні туристу, передбачено формування фонду фінансового забезпечення для туроператорів в сфері міжнародного туризму не менше ніж 20 тис. євро; внутрішнього та в’їзного туризму не менше 10 тис. євро. Для турагента мінімальний розмір даного фонду становить суму не менше ніж 2 тис. євро. [1].
Особливістю фінансів туристичних підприємств є те, що на відміну від підприємств інших галузей вони не можуть існувати без затверджених і розроблених державних або місцевих програм розвитку туризму.
Діяльність туроператорів і турагентів підлягає ліцензуванню. Для деяких товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності передбачена сертифікація. Туристичні послуги, що підлягають обов’язковій сертифіка- ції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Контроль за діяльністю туристичних підприємств здійснюють Міністерство культури і туризму, Дер- жавна служба туризму і курортів, Державна податкова адміністрація, місцеві органи влади і місцеві органи са- моврядування.
Обсяг виручки туристичних підприємств залежить від ціни турпродукту, якості і асортименту туристич- ного обслуговування. При формування собівартості туристичного продукту до основних статей калькуляції входять: вартість харчування; вартість транспортного обслуговування туристів; амортизаційні відрахування основних фондів туристичних підприємств, туристичного знаряддя; витрати на оплату праці; відрахування до фондів соціального страхування; інші операційні витрати ( страхування, медикаменти та ін.). При розрахунку ціни турпродукту до собівартості додаються податки, збори, обов’язкові платежі, які стягуються згідно з націо- нальним законодавством і міжнародними угодами, величина запланованого прибутку.
Раціональна і ефективна організація та управління фінансів туристичних підприємств впливає на пока- зники їх прибутковості і обсяг надходжень до бюджетів різних рівнів (табл. 1).
Таблиця 1.
| Основні фінансово-економічні показники діяльності туристичних підприємств (І пів. 2008–2009 рр.) [5]Показник | І півріччя | Темп росту | ||||||||
| 2008 р. | 2009 р. | Абсолютне значення | Відносне значення, % | |||||||
| Сума платежів до бюджету перерахована підприємствами туризму, млн грн | 85,2 | 65,8 | –19,4 | –30 | ||||||
| Обсяг послуг, наданих суб’єктами туристич- ної діяльності, млрд грн | 3,2 | 2,0 | –1,2 | –62 | ||||||
| Обсяг в’їзних туристів, тис. осіб | 197,0 | 245,5 | 48,5 | |||||||
| Обсяг виїзних туристів, тис. осіб | 950,6 | 767,1 | –183,5 | –24 | ||||||
| Обсяг внутрішніх туристів, млн осіб | 1,187 | 1,1 | –0,0871 | –8 | ||||||
| Кількість працівників туроператорів, тис. осіб | 22,2 | 9,7 | –12,5 | –43 | ||||||
3. 3. Пропозиції
В умовах кризи, що наступила потрібні механізми, заходи, спрямовані на пошук шляхів виходу з нього, досягнення «точки беззбитковості», поступового нарощування рівня рентабельності. Очевидно, що для цього знадобляться кошти для покриття неминучих збитків, обгрунтування і реалізації системи заходів, які діляться на тактичні та стратегічні.
Тактичні (оперативні) заходи можуть бути захисними (скорочення витрат, закриття неефективних підрозділів, скорочення персоналу, виробництва і т. д.) і наступальні (маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, модернізація управління та ін.) оперативні заходи притаманні «реактивному антикризового менеджменту», який спрямований на планування та впровадження заходів, метою яких є відновлення докризового стану.
Стратегічні заходи, сукупність яких утворює «антіціпатівний антикризовий менеджмент», полягають у розробці спільних цілей, довгострокових завдань менеджменту: аналіз та оцінка стану підприємства, вивчення виробничого потенціалу, розробка інноваційної стратегії, загальної концепції фінансового оздоровлення підприємства.
- Укладання тимчасових угод з партнерськими організаціями (як правило з приймаючими туристів сторонами, авіакомпаніями, посередницькими структурами) про умови обслуговування у форс-мажорних ситуаціях.
- Постійне інформування клієнтів компанії про стан справ у уникнення погіршення іміджу компанії.
- Залучення зовнішніх антикризових консультантів з метою якнайшвидшого аналізу та прийняття заходів по виходу з кризи.
ВИСНОВОК
Отже, антикризове управління, дійсно відрізняється від управління в звичайному режимі. Якщо весь арсенал підходів і методів останнього спрямований на розвиток і виживання підприємства в довгостроковому аспекті (що включає в себе, в тому числі, і недопущення кризи), то методи першого націлені виключно на подолання вже назрілої кризи, забезпечення виживання в короткостроковому аспекті. У такому трактуванні антикризове управління знаходить реальний сенс.
В умовах кризи найбільш складною є проблема вишукування коштів, джерел фінансування інвестиційних проектів. Вирішальна роль в ринковій економіці належить власним і позикових коштів.