Senatus populusque Romanus (S.P.Q.R.)

Сенат і народ римський

Офіційна юридична формула, що позначала носія найвищої державної влади в республіканському Римі (510/509-30 до н.е.). Зображувалося на спорудах, знаменах легіонів.

Sine die

≪Без дня≫

Без зазначення терміну, остаточно; без надання часу на роздум. Так само: sine anno «без року», тобто без зазначення року видання.

Status in statu

Держава в державі

Про дуже замкнуті суспільні чи класові групи, установи, спілки і т.п., що поставлені в особливі умови чи мають особливі привілеї. Термін виник у Франції на поч. XVII ст. під час переслідуван-

ня гугенотів католиками. Зараз у міжнародному праві вживається стосовно міста-держави Ватикан, існування якої регламентують Латеранські угоди Папи Римського з урядом Італії (фашистським

диктатором якої в 1922-1943, а на півночі країни – до квітня 1945 р. був Муссоліні) 1929 р. (з наступними доповненнями).

Ad intĕrim

Тимчасово

Уживається для характеристики статусу особи, що тимчасово виконує повну функцію замість якої-небудь людини, яка з різних мотивів не може її здійснювати. Термін широко застосовують у ди-

пломатичних відносинах (термін міжнародного права).

Alǐbi [від alius ≪другий, інший≫ + ibi ≪там≫] *********

Алібі

Artes liberales

Вільні мистецтва

У Стародавньому Римі artes liberales називалися взагалі заняття наукою й мистецтвом, не пов’язані з професійною діяльністю, тобто розумова праця, якою могли займатися лише вільнонароджені

громадяни. У середні віки так називалися сім світських наук: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика, які викладались в університетах квадрівіумом та трівіумом.

Circǔlus vitiosus

Зачароване коло

Логічна помилка, яка полягає в тому, що у визначення чи в доведення впроваджено те, що має бути визначеним чи доведеним Експресію також уживають на позначення безвиході, безвихідної

ситуації.

Cito

Швидко

Термін медичної латини – так пишуть на медичних рецептах,коли треба їх виконати терміново.

Factotum [від fac totum ≪зроби все≫]

Фактотум

Довірена особа, що виконує всі доручення чи настанови іншої особи. Фактор, з творів Карпенка-карого (100 000)

Heredǐtas iacens

Лежача спадщина

Термін римського спадкового права, що позначає «спадщину без руху», у володіння якої ще не вступив ніхто зі спадкоємців після смерті спадкодавця. Цей термін забезпечував збережен-

ня й охорону спадщини, унеможливлював її перетворення в res nullīus. Щоправда, у період ранньої Республіки, якщо хто-небудь захопив подібне «безгоспне майно« і проволодів ним рік (для

нерухомого майна – два роки) без заперечень з боку законних спадкоємців, він ставав законним власником. За класичної доби подібна спадщина вже не вважалася безгосподарним майном, її

самовільне захоплення не допускалося (на таке майно претендувала держава).

Homo alieni iuris (uxor, filii, servi)

Людина чужого права (дружина, діти, раби)

Про несамостійну в правовому відношенні, неправоздатну людину. Такими в Стародавньому Римі були дружина (у випадку шлюбу cum manu «з рукою», тобто з владою чоловіка), діти (до по-

вноліття) та раби.

Homo (persona) sui iuris

Людина (особа) свого права

Про правоздатну, самостійну, незалежну в правовому відношенні людину. У римському праві особами свого права були домовладики(патер фаміліас).

In flagranti delicto

На місці злочину

Досл.: «На палаючому злочині», тобто в момент здійснення злочину. Юридична формула з «Кодексу Юстиніана». Пор. також: inloco delicti «на місці злочину», in ipso actu «при самій дії». In flafranti може застосовуватись до зради (подружньої).

Ius cogens

Букв.: ≪Примушуюче право≫; імперативна правова норма

Mors civilis

Цивільна смерть

Позбавлення всіх громадянських (цивільних) прав. Покарання за кодексами 19 ст.

Res corporales

Тілесні речі (матеріальне майно)

Res incorporales

Безтілесні речі – права, інтереси, узуфрукт, інтелектуальна власність.

Vademecum

[з vade mecum – ≪іди зі мною≫]

Вадемекум

Традиційна назва путівників і довідників, переважно кишенькового, портативного формату, що є постійними супутниками в чомусь, зокрема – під час подорожей.

Capĭtis deminutio

Обмеження правоздатності

Термін римського приватного права (вчення про особи) на позначення втрати одного з трьох станів правоздатності – стану свободи (status libertatis), стану громадянства (status civitatis) i сімейного стану (status familiae).

Mores maiorum

Букв.: ≪Звичаї предків≫

Термін на позначення звичаєвого права – сукупності обов’язкових до виконання звичаїв внаслідок санкціонування їх державою. Найвідоміші латиномовні записи звичаєвого права – «Leges

duodĕcim tabulārum» («Закони дванадцяти таблиць», 451-450 до н.е.) і «Lex Salĭca» («Салічна правда», V-VI ст. н.е., збірка звичаєвого права ранньої держави франків).

Pontĭfex maxĭmus

Великий понтифік

Так у Стародавньому Римі називався верховний жрець, що очолював колегію жерців, яка була напівсвітською й виконувала навіть окремі функції, які мали державне значення. Він був головою

лікторів (почесної охорони магістратів, що несли ознаки влади у вигляді в’язки лозин – фасції (fasces)) на церемонії вступу на посаду старших магістратів, йому підпорядковувалися фламіни (перебували при храмах головних божеств) та діви-весталки. Першопочаткове значення терміну – «мостобудівник».

Reformatio in peius

Зміна до гіршого

Застосування вищою судовою інстанцією суворішої санкції у

справі, яка розглядається нею за скаргою засудженого.

Ultǐma ratio

Остання (вирішальна) причина; останній засіб

У дипломатії – розривання дипломатичних відносин і, як крайній засіб, війна. «Останній довід королів».

Vis maior

Вища сила

Так у римському цивільному праві називають зовнішні фактори («форс-мажорні обставини», наприклад, пожежу, паводок, землетрус або інші стихійні лиха), які унеможливлюють виконання якого-небудь зобов’язання. «ФОРС МАЖОР» французькою.

Ad hoc

≪Для цього≫

Тобто – навмисне для цього (певного) випадку. Термін використовують для характеристики органу, створеного спеціально для виконання певної функції, що має тимчасовий характер.

Іноді відбувається засідання зборів, сенату, парламенту ad hoc, як-от 1859 р. під час об’єднання двох придунайських князівств –Валахії та Молдови – в єдину державу – Румунія.

Наши рекомендации