Робота за сумiсництвом: чого ще ти не робиш заради заробітку

Якщо ви колись зустрінете Джона Ліс на вечірці, він можливо почне розповідати про свою роботу інструктора з питань кар’єрного зростання, згадає, що пише книги бізнесової тематики, розповість про свою презентацію на конференції в Олімпії, і зауваже, що працює на півставки англіканським священиком у Чеширі. "У мене типова кар’єра людини, яка працює у декількох компаніях", — зазначає 50-річний Ліс. "Перевага у тому, що коли ти працюєш на багато роботодавців та організацій, ніхто не може контролювати повністю твоє залучення чи відхід від роботи. Недолік лише у тому, що маю дуже переповнений записник".

В нас час багато людей займаються одноразовими проектами та укладають короткострокові договори у спробі пережити економічну кризу. Колись працевлаштування у роботодавця було гарантованим. Проте зростаюча кількість професіоналів, що поновлюють себе, працюючи одразу в декількох компаніях, стає новим явищем у сфері працевлаштування, названим роботою за сумісництвом. Замість постійної роботи на все життя вони мають ряд "маленьких робіт".

Колишній редактор Vanity Fair та New Yorker Тіна Браун, яка першою почала вживати цей термін, залишила у своєму блозі Іnfluential Daily Beast таку замітку: "Ніхто з моїх знайомих більше не має постійної роботи. В них є маленькі роботи: купка вільноспрямованих проектів, консалтингової діяльності та всіляка дрібнота, яку вони намагаються зліпити докупи".

Браун змальовує понуру картину життя фрілансерів, обтяжених "всіма неприємностями, невизначеностями та приниженням підпрацьовок", надриваючись утричі більше, аніж люди із постійною заробітною платою, без таких переваг, як лікарняні, оплата відпуски чи пенсія.

37-річний Нік, який працює графічним дизайнером у Лондоні, може засвідчити той стрес, якому підлягають працівники за сумісництвом. "Мене звільнили два роки тому, з тих пір я був фрілансером", — говорить він. "Мені це не подобалось, бо я не маю хисту до самореклами і не настільки відсторонений від справ, щоб не бути впевненим у своєму місці роботи через півроку. Я справлявся досить вдало, заробляв стільки ж скільки у минулому, проте заплатив дорогу ціну тим, що не мав повноцінного сну".

Сьюзі Волтон, колишній державний високопосадовець та мати чотирьох дітей із досвідом в органах центрального державного управління, включаючи Міністерство Оборони та Кабінет міністрів, вступила на декілька керівних посад невиконавчого характеру. Робота за сумісництвом стала досить прибутковим замінником роботи на одну корпорацію.

"Я працюю у виконавчій раді військової організації Combat Stress, яка опікується ветеранами з посттравматичним стресовим розладом, також у Internet Watch Foundation та дитячій лікарні у Бірмінгемі та в декількох інших", — зазначає 45-річна Волтон.

Волтон зізнається, що жодна з цих ролей не надає повноцінної зарплатні — компанія FTSE 250 може заплатити близько £ 30 000 на рік невиконавчому члену правління, проте всі разом її роботи на керівних посадах приносять досить достойний прибуток. Що не менш важливо, їй подобаються виклики. "Це дійсно складно тримати руку на пульсі на кожній з посад, проте мені це до вподоби. Робота за сумісництвом не для слабкодухих, абсолютно неприпустимо запізнюватися чи не виконати свої обов’язки через візит до лікаря. Проте це дуже захопливий спосіб життя."

Будь-то з цим асортиментом роботи має володіти гарними навичками тайм-менеджменту. Перевагою є можливість обирати роботу та робити це в слушний час. Кері Купер, професор організаційної психології та здоров’я в університеті Ланкастеру зазначає, що це палка о двох кінцях. Позитивною стороною є те, що ви можете обирати яку роботу виконувати. Недоліком є те, що ви розумієте, що є деякі типи робіт, від яких неможливо відмовитись. Ви також маєте встановити баланс між особистим життям і роботою. Проте люди, які наймають вас, чекають, що ви будете готові до виконання роботи у час, коли їм це знадобиться.

Підприємства, пов’язані з творчістю, рекламна індустрія, графічний дизайн та ЗМІ вже досить серйозно покладаються на фрілансерів, як і сфера інформаційних технологій. У майбутньому все більше компаній будуть потребувати працівників за сумісництвом. "Все більш популярним буде сумісництво декількох робіт з неповним робочим графіком", — стверджує професор Купер. "Організації позбавляються робочого колективу, проте вони винаймуть деяких працівників знову на основі сумісництва".

Unit 6. Article 1.

Корпоративна свідомість: Шерон Воткінс, інформатор компанії «Енрон»

Шерон Воткінс, одна з відомих на весь світ інформаторів, стала хітом преси у 2001, розповівши її керівникові, Кен Лею, що «Енрон» поринув у бухгалтерські оборутки.

Ще у 1996, працюючи з Ендрю Фастовим, фінансовим директором компанії, зараз звинуваченим у шахрайстві, Воткінс помітила затяті дії у сфері бухгалтерського обліку. "Я починала бачити, що Ендрю Фастов виступає за рамки дозволеного", — говорить вона, стверджуючи, що він попросив її дати неправдиві свідчення партнеру компанії щодо інвестування. "Це мало б послугувати знаком бути більш обачною", — визнає вона. Проте це лише підштовхнуло її почати працювати в іншій частині цього ринкового гіганта, «Енрон Інтернешнл», де згодом вона обійняла посаду замісника голови.

Увесь цей час випускник Гарварду Джефрі Скілінг набирав впливовості у «Енрон», винаходячи нові шляхи заробітку компанії, такі як енерготрейдинг, продаж електроенергії уроздріб та навіть високошвидкісних інтернет-послуг. У 2001 він став головним виконавчим директором компанії.

У середині 2001 року Воткінс уже знову почала працювати на Фастова. Але цього разу вона натрапила на докази масштабного шахрайства. "Я подумала, що треба тікати звідси. Не можу працювати на компанію, яка займається таким. Я наберуся сміливості, якщо зможу, вступити в протистояння з Джефрі Скілінгом у мій останній день". Проте досить скоро Скілінг неочікувано звільнився, стверджуючи, що з особистих причин.

Тому Воткінс надіслала анонімне повідомлення чоловікові, який був при владі, засновнику та голові, Кеннету Лею. Згодом вона зустрілася з Леєм особисто, щоб викласти йому свої побоювання. Розпочалося наведення довідок, проте вона не скористалася послугами незалежних слідчих, тому її звинувачення були відхилені.

Незабаром «Ернон», найбільший у світі постачальник енергії і колись сьома за величиною компанія Америки, подала одну з найбільших справ про банкрутство у США. Тисячі робітників втратили свою роботу і гроші, інвестовані в її акції, при чому деякі інвестори зазнали збитків у розмірі мільярдів доларів.

Воткінс ніколи не винесла свої підозри за межі компанії, до фінансової інспекції чи третій стороні. Проте чому? "Коли компанія складає фальшиві звіти, в неї рідко залишається шанс вижити, для цього їй потрібно в усьому зізнатися, визнати свої проблеми та навести лад у фінансових документах. Саме в цьому я вбачаю шанс «Енрон» все визнати". Воткінс зараз дає лекції з корпоративної етики.

Unit 6. Article 2.