Економіко-дипломатичний аспект
Єлфімова Ю.О.
СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА:
ЕКОНОМІКО-ДИПЛОМАТИЧНИЙ АСПЕКТ
Харківський національний університет
ім. В.Н.Каразіна
Рєзніков В.В.
Республіка Польща є не тільки одним із західних сусідів, а й стратегічним партнером України. З цією країною нас поєднують довгі роки співпраці. Серед країн Центральної та Східної Європи, які входять до Європейського Союзу – це найбільш послідовний та дієвий партнер. Україна підтримувала зв’язки з Польщею ще з радянських часів. Після проголошення незалежності країни вийшли на новий рівень відносин. Зараз, в умовах членства Республіки Польща в ЄС, ці відносини носять зовсім інший характер.
Актуальність теми полягає у тому, що Україна у своїх прагненнях до європейської інтеграції бачить у Польщі, як економічного партнера, так і прибічника, який би просував українські інтереси у ЄС, тим паче, що на даний момент головою Європейської Ради є поляк Дональд Туск. Також постає питання подальшої співпраці з Польщею на чолі з новообраним президентом Анджеєм Дудою.
Дослідженням зазначеного питання займалися А. Киридон, О. Біланюк, О. Євсюкова, О. Єлісєєва, К. Кондратюк, В. Гевко, С. Стоєцький, Н. Павліха, В. Корчун, Я. Ошуркевич, М. Яцків та інші.
У 80—90 рр. XX ст. закладені основи нової моделі українсько-польської співпраці, чому сприяли, насамперед, геополітичні зміни, які відбулися в Європі: завершення «холодної війни», припинення існування системи Варшавського договору, розпад Радянського Союзу, здобуття Україною та Польщею політичної незалежності. Встановленню повноцінних відносин сприяли також чинники географічного, історичного, культурного, економічного та політичного характеру, зокрема – геополітичне розташування, територіальна близькість, економічні та культурні зв'язки, взаємний інтерес до співпраці. У жовтні 1990 р. була підписана українсько-польська Декларація про дружбу і співпрацю, яка мала всі ознаки міждержавного договору, зокрема, закріпила непорушність кордону між країнами і констатувала відсутність територіальних претензій між сторонами. Республіка Польща була фактично першою країною, яка офіційно визнала державну незалежність України 2 грудня 1991 р. За роки незалежності України, відносини між двома державами переросли в тісне політичне, економічне, наукове та культурне співробітництво [2].
Вступ Польщі до Європейського Союзу створив для України нову реальність: серед його членів уперше з’явилася країна, яка лобіювала український курс на членство в ЄС, а також і НАТО. Водночас, постала потреба істотної модернізації структури та наповнення політичного діалогу між Україною та Польщею. 2005 рік був проголошений роком України в Республіці. За участі президента України В. Ющенка Україна й Польща підписали угоди про академічне визнання документів про освіту та наукові ступені і про співпрацю у сфері інформатизації. Розширилися торговельно-економічні та науково-технічні зв’язки між Україною та Польщею. Розвивалося транскордонне співробітництво у рамках створених у середині 1990-х рр. єврорегіонів «Карпати» і «Буг».
Водночас практично на всіх сферах двосторонніх відносин позначилися проблеми, пов’язані зі входженням Польщі до Шенгенської зони. Це зумовило нові процедури й правила перетину українсько-польського кордону й, відповідно, створювало додаткові труднощі для розвитку й оптимізації співпраці між двома державами. Разом із тим Польща пішла на максимальне спрощення усіх адміністративних процедур, а також заявила, що і надалі наполягатиме на спрощенні візового режиму між ЄС та Україною [4]. Тому зараз ми знаходимось на шляху лібералізації візового режиму до країн Шенгенської зони.
Важливим акцентом розвитку двосторонніх відносин стало ініціювання Польщею активізації східного вектора в політиці ЄС. 2008 р. під час зустрічі міністрів закордонних справ Європейського Союзу, Польща і Швеція представили загальну пропозицію в сфері поглиблення східного напрямку політики ЄС, котра отримала назву «Східне партнерство ЄС» (СП). Ініціатива СП адресована до шести країн – Україна, Молдова, Грузія, Азербайджан і Вірменія, а також передбачалася технічна й експертна співпраця з Білоруссю. СП – це набір конкретного інструментарію, який не гарантує перспективу членства в ЄС. Водночас він дає можливість відкривати канали ЄС для втілення інтеграційних проектів на теренах визначених країн.
Від часу входження Польщі до ЄС відбувалося наповнення відносин новим змістом, посилення її ролі як адвоката й лобіста євроінтеграційного та євроатлантичного курсу України. Це знайшло свій прояв, з одного боку, в підтримці ідей України, а з другого — у виробленні та реалізації конкретної програми співпраці ЄС з країнами Східної Європи [5].
Влітку 2015 року пост президента Республіки Польща зайняв Анджей Дуда. В Україні багато хто сприйняв його перемогу з ентузіазмом. Під час своєї виборчої кампанії А. Дуда кілька разів говорив про необхідність польської підтримки для України. А за словами політолога В. Фесенка, між провідними політичними силами Польщі існує консенсус з приводу стратегічного характеру українсько-польських відносин, підтримки Польщею євроінтеграційних прагнень України, тому ніяких змін у цьому плані не відбудеться [6].
Польща є найбільшим торговельним партнером України серед країн Центральної та Східної Європи. Обсяг українського експорту товарів до Польщі у 2015 році складає 1977,4 млн дол. США, що на 25,2% менше в порівнянні з 2014 роком. Обсяг імпорту товарів з Польщі за 2015 рік складає 2324,5 млн дол.. США, що на 24,3% менше у порівнянні з минулим роком. Негативне сальдо у зовнішній торгівлі товарами з Польщею за 2015 рік складає 327,1 млн. дол. США.
Протягом 9 місяців 2015 року обсяг експорту послуг до Польщі зменшився на 15,2 % та становить 131,8 млн. дол. США. Щодо імпорту послуг з Польщі, то він зменшився на 37,8 % в порівнянні з попереднім роком та становить 69,4млн. дол. США. Позитивне сальдо у зовнішній торгівлі послугами з Польщею за 9 місяців 2015 року складає 62,3 млн. дол. США [1], що обумовлено, не зважаючи на економічні реформи, наявністю в Україні внутрішньополітичної кризи.
Одним з найважливіших напрямків співпраці є інвестиційне партнерство. В Україні успішно працюють підприємства і банки з польським капіталом: фабрика будівельної кераміки «Церсаніт», фабрика паркету «Барлінек», меблева фабрика «Новий Стиль», фабрика упаковки «Кен-Пак», фабрика автозапчастин «Інтер-Гроклін», фабрика металообробки «Полімекс-Мостосталь», банк «Кредо», «Плюс-банк» та ін. Також був підписаний меморандум про взаєморозуміння між польським «Bank Gospodarstwa Krajowego» і Державним експортно-імпортним банком України.
Українські інвестори також беруть активну участь у розвитку польської економіки. Зокрема, український капітал широко представлений у Польщі такими підприємствами, як: Варшавський автомобільний завод (інвестор – «Авто-ЗАЗ»), металургійний комбінат «Гута Ченстохова» (інвестор – корпорація «Індустріальний союз Донбасу»), суднобудівний завод «стічні Гданську» (інвестор – «ІСД»), «Гута поку» (інвестор – «Приват»), завод освітлювальних приладів «Геліос» (інвестор -«Іскра»), переробній завод «Т. В. Fruit Dwikozy» (інвестор – компанія «Т. В. Fruit ») і ін. [3].
За станом на кінець 2015 року, обсяг польських інвестицій в Україну склав 785,9 млн. дол. США,. що дорівнює 1,8% від загального обсягу іноземних інвестицій в українську економіку. Обсяг українських інвестицій у польську економіку, станом на кінець 2015 року, склав 50,1 млн. дол. США, – 0,8% від загального обсягу українських інвестицій за кордоном [1].
На сьогодні Польща і Україна мають величезний нереалізований потенціал в різних областях економічного співробітництва. Сьогодні сторони виявляють взаємну зацікавленість у необхідності підвищення ефективності використання транспортної інфраструктури. Стратегічним, і не тільки для Польщі та України, але й для країн Євросоюзу, могла б стати ефективна співпраця в енергетичній сфері [3] . Нарешті, необхідно позбутися поверховості й асиметричності у багатьох сферах як торговельно-економічних і науково-технічних відносин, так і політичного співробітництва на всіх рівнях між Україною та Республікою Польща [5].
1. Державна служба статистики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
2. Євсюкова О.В. Україна та Польща: спільні стратегічні пріоритети в процесі історичних реформацій / О.В. Євсюкова // Інвестиції: практики та досвід. – 2013. - №1. – с. 68-73.
3. Єлісєєва О. Стан та тенденції розвитку торгівельно-економічних відносин України та Польщі / О.Єлісєєва // Zeszyty Naukowe WSEI seria: EKONOMIA. – 2014. - №8. – с. 199-208.
4. Киридон А. Україна-Польща: сучасний стан і перспективи узгодження зовнішньополітичних орієнтирів / А.Киридон //Історія України. – 2012. - №13-14. – с.3-9.
5. Киридон А. Українсько-польські відносини: “нова ера” співпраці / А.Киридон // Україна-Європа-Світ:Збірник наукових праць. – 2010. – с. 128-135.
6. Тарасенко Н. Перспективи українсько-польських відносин у контексті діяльності новообраного президента Польщі А. Дуди / Н. Тарасенко – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1226 :ukrajinsko-polski-vidnosini& catid=8&Itemid=350