Ознаки об’єктивної сторони
1.замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого складу злочину. Винний посягає на конкретний об’єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду.
2.замах характеризується тим, що при його вчиненні злочин не отримує повного завершення, не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину.
3.суттєвою ознакою замаху є переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі винного. Такими причинами можуть бути – неякісні дублікати ключів, осічка вогнепальної зброї тощо. Ці обставини об’єднує те, що вони виникають або існують незалежно від волі винного.
Суб’єктивна сторона складу замаху на злочин характеризується прямим умислом і наявністю у особи мети - доведення злочину до кінця, тобто виконання в повному обсязі об'єктивної сторони задуманого злочину, передбаченого Особл. частиною КК. Суб’єкт усвідомлює, що він своїми діями (бездіяльністю) вчинює конкретний злочин, виконує частину об’єктивної сторони, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (у злочинах і матеріальним складом) і бажає довести злочин до кінця.
Види замаху: закінчений, незакінчений та непридатний замах.
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала за необхідні для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК).
Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).
Критерієм поділу замаху на зазначені два види - суб’єктивне ставлення винного до вчинених ним дій (якщо винний вважав, що він вчинив усі дії, необхідні для завершення злочину, має місце закінчений замах, якщо не всі – незакінчений замах).
Непридатний замах поділяється на замах при помилці в об'єкті злочину і замах з непридатними засобами.
Замаху при помилці в об'єкті злочину властиво те, що безпосередньому об'єкту, на спричинення шкоди якому спрямовано умисел винного, шкода не спричиняється або навіть відсутня загроза спричинення шкоди (постріл у труп). Це відбувається у зв'язку з наявністю помилки в об'єкті злочину. За наявності помилки в об'єкті злочину дії винного слід кваліфікувати залежно від спрямованості умислу.
За замаху з непридатними засобами особа, яка здійснює замах, вважає, що засоби, які вона використовує, можуть спричинити злочинний результат (підкладання у машину несправної вибухівки). Але ці засоби є непридатними та об'єктивно не можуть спричинити бажані для винного злочинні наслідки.
16.Добровільна відмова при незакінченому злочині та її юридичні наслідки.
Добровільною відмовою єостаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК)
Добровільна відмова від доведення злочину до кінця, яка виключає кримінальну відповідальність можлива лише на стадії готування до злочину чи замаху на нього та має відповідати певним ознакам.
1.припинення готування чи замаху має бути остаточним і безповоротним. (означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність наміру продовжити його в майбутньому).
2.особа відмовляється від вчинення (продовження) злочину за своєю волею. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння або навіть погрози) може належати й іншим особам (родичам, жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності виносить самостійно особа, яка добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця.
3.особа усвідомлює можливість доведення його до кінця. Особа вважає, що відсутні причини (обставини), яких вона не в змозі подолати для закінчення початого нею злочину
Основні характеристики добровільної відмови:
- особа звільняється від кримінальної відповідальності;
- добровільна відмова може бути діянням;
- добровільна відмова можлива тільки при незакінченому злочині;
- добровільна відмова можлива від злочинів з прямим умислом.
Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
У разі добровільної відмови від доведення злочину до кінця особа припиняє вчинення злочину, у неї відпадає злочинний умисел, і тому вчинене нею готування до злочину або замах на злочин перестають бути суспільно небезпечними.
17.Поняття співучасті.
Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст.. 26 КК).
Об'єктивні ознаки співучасті :
1) вчинення злочину декількома суб'єктами злочину;
2) їх спільна участь у вчиненні об'єктивної сторони злочину. Роль, функції кожного з співучасників можуть відрізнятися, але при цьому злочин - це результат загальної, спільної діяльності всіх співучасників;
3) досягнення єдиних, неподільних наслідків, спільних для всіх співучасників;
4) причинний зв'язок між діями кожного співучасника і злочин ним наслідком.
Суб'єктивні ознаки співучасті:
1) взаємна поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного з них;
2) лише умисна спільна злочинна діяльність;
3) єдина мета всіх співучасників (спільно вчинити злочин);
4) мотиви можуть бути різні (помста, ревнощі, користь тощо).
Умисел за співучасті, як і в злочині, вчинюваному однією особою, містить інтелектуальні та вольові моменти. Специфіка інтелектуального моменту полягає в тому, що співучасник усвідомлює суспільну небезпечність не лише вчиненого ним особисто діяння, а й суспільну небезпечність діяння, яке вчиняє виконавець. Іншими словами, співучасник повинен бути поінформований про злочинні наміри, злочинні дії виконавця. Вольовий моментумислу виявляється насамперед у бажанні настання наслідків, коли всі співучасники бажають, щоб настали наслідки, яких своїми безпосередніми діями прагне досягти виконавець.
Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити: