Вимоги до модульних контрольних та екзаменаційних робіт

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Методичні вказівки

для студентів усіх спеціальностей стаціонарної форми навчання

Київ 2009

УДК 947

ББК 36.3 (2Ук)

І-90

Укладачі: В.Ф.Панібудьласка, професор

В.П.Макогон, доцент

А.В.Тороп, доцент

В.Ф.Деревінський, доцент

С.В. Савойська, доцент

А.В.Панібудьласка, доцент

В.В. Бабич, асистент

Рецензент: В.М.Лич, д-р екон. наук, професор

Відповідальний за випуск В.Ф.Панібудьласка, д-р істор. наук, професор

Затверджено на засіданні кафедри політичних наук, протокол № 8 від 6 травня 2009 р.

Видається в авторській редакції.

Історія України: Методичні вказівки /Уклад. В.Ф.Панібудьласка,

І-90 В.П. Макогон, А.В.Тороп та ін. – К.: КНУБА, 2009. – 36 с.

Містять плани семінарських занять, тематику індивідуальних завдань та контрольних робіт, завдання для самостійної роботи студентів і модульного контролю, список рекомендованої літератури.

Пропоновані методичні вказівки спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу, поглиблення вивчення студентами закономірностей історичного розвитку, оволодіння практичними навичками пошуку джерел та літератури, відбору історичного матеріалу, аналізу подій і фактів, з`ясування основних тенденцій історичного процесу.

Призначені для студентів усіх спеціальностей стаціонарної форми навчання.

Nbsp;   ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ

Під час відродження та розбудови незалежної Української держави відбувається активне зростання національної свідомості українського народу, пробудження інтересу до його історичного минулого, яке протягом тривалого часу фальсифікувалося. Виникає необхідність не лише повернути історичну правду, але й знову переосмислити найважливіші події і факти нашої історії. Адже в минулому знаходяться причини багатьох проблем, що хвилюють суспільство сьогодні. Без глибоких знань історії України неможливо зрозуміти її сучасне становище. Тому однією із ключових гуманітарних дисциплін, що вивчаються нині у вищих навчальних закладах, є курс „Історія України”.

Курс „Історія України” у вищому навчальному закладі не є простим повторенням шкільної програми, а становить принципово нову дисципліну, яка передбачає вивчення, у першу чергу, етнічних, державотворчих, національно-визвольних, соціально-політичних аспектів історії українського народу.

При підготовці видання автори опиралися на сучасну концепцію історії України, використали багаторічний досвід колективу кафедри у викладанні суспільних наук, намагалися врахувати пропозиції та побажання студентів щодо вдосконалення навчального процесу та організації самостійної роботи.

Основними формами вивчення курсу „Історія України” є: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів над джерелами і навчально-методичною літературою, написання індивідуальних завдань (курсових робіт), виконання індивідуальних робіт, модульний контроль, складання іспиту.

Важливу роль у вивчені курсу належить лекції, що є провідною організаційною формою навчання, засобом спрямування спільної діяльності викладачів і студентів на досягнення цілей навчання. Під час лекцій визначається зміст і наукова спрямованість предмета, розглядаються найважливіші проблеми, прокладається шлях до самостійного вивчення джерел та історичної літератури.

Студент повинен уважно слухати і конспектувати лекційний курс в окремому зошиті. Не радимо записувати лекцію слово в слово. Необхідно збагнути зміст проблем, коротко, тезисно занотувати сутність основних закономірностей та тенденцій історичного розвитку в період, що розглядається лектором, стисло відобразити в конспекті цікаві факти та хронологію подій, визначення і висновки, що звучали в лекції. Для швидкості запису бажано розробити та застосовувати особисту систему скорочень найбільш вживаних історичних термінів та понять.

Семінар – це колективна форма аудиторних занять, активний метод перевірки знань, якому передує самостійне вивчення студентами різних історичних джерел і посібників. На семінарських заняттях студенти, під керівництвом викладача, шляхом творчого обміну думок у процесі товариської дискусії поглиблюють і узагальнюють знання, здобуті на лекціях і під час самостійної роботи, вчаться давати об'єктивну оцінку суспільним явищам, формувати власні погляди та активну життєву позицію, здобувають досвід усного виступу перед аудиторією.

Плани семінарських занять для студентів денної форми навчання всіх спеціальностей охоплюють 5 тем із курсу «Історія України» і розраховані на 20 годин. Кожна тема розбита на окремі питання і підпитання, які є розгорнутим планом для висвітлення певної проблеми. Плани семінарів не дублюють лекційного курсу, а розширюють і доповнюють його.

Готуючи кожну тему семінарів, студент обов’язково повинен ознайомитись з формулюваннями теми, питаннями плану, а вже потім, відбирати в літературі, що пропонується, саме той історичний матеріал, який висвітлює вказану проблему, а не проблему взагалі. При цьому важливо використовувати не один найбільш поширений та вдало написаний підручник, а саме список, комплекс літератури, який включав би і підручник, і збірники документів, і наукові дослідження. Важливо також орієнтуватися на найновіші видання, написані у світлі сучасної концепції історії Україні. Така література широко і в достатній кількості представлена в читальному залі бібліотеки університету, а особливо в методичному кабінеті кафедри (ауд. № 432), де й бажано готуватися до наступного семінарського заняття. У процесі пошуку та відбору літератури для підготовки до семінару студент може розширити оптимальний список літератури за рахунок найновіших наукових публікацій, що з`явилися після видання даного посібника.

Роботу із книгою умовно можна поділити на кілька етапів. Спочатку радимо уважно прочитати повну назву праці, переглянути зміст, з'ясувати структуру. Потім прочитайте вступ і заключну частину (висновки), бо в них можуть подаватися пояснення, чи доповнення, які допоможуть краще зрозуміти зміст усієї праці. За тим іде опрацювання тексту, відбір історичного матеріалу для висвітлення питань, що вказані в плані семінару. На завершальному етапі результати роботи з літературою оформляються в письмовому вигляді, у формі стислого конспекту.

Під час роботи на семінарських заняттях студенти повинні викладати свої думки конкретно, висвітлювати питання, опираючись на вивчений та законспектований матеріал і відповідний понятійний апарат, не просто перераховувати історичні події і факти, а вміти їх узагальнювати, намагатися знаходити закономірності та тенденції історичного розвитку, учитися аргументувати сказане, обов’язково робити висновки, що випливають зі сказаного. Під час відповіді можна користуватись конспектом. Високу оцінку студент отримує тоді, коли він вільно володіє матеріалом, користуючись конспектом, висвітлює питання своїми словами, а не читає, не відриваючись від тексту. Тому потрібно намагатися адаптувати книжну мову до розмовної, у своїх доповідях чи доповненнях уникати звичного зі школи стилю історичного оповідання, надмірної кількості епітетів та метафор, а до записів слід звертатися лише при цитуванні джерел, чи статистичних даних.

Перший виступ на семінарі по одному з питань, що розглядаються, зазвичай називають доповіддю. Доповідачу для виступу відводять 10–12 хвилин, як правило із трибуни, перед групою. Під час виступу доповідача всі студенти уважно слухають колегу, а потім бажаючі беруть участь у колективному обговоренні доповіді (з місця). Формами участі в обговоренні доповіді можуть бути зауваження, запитання, доповнення, позитивний, чи негативний аналіз доповіді та її розгорнута оцінка. Регламент участі в обговоренні доповіді – до 5 хвилин.

Важливою складовою підготовки до семінарського заняття є самостійна робота студента з історичними джерелами та літературою. Зміст і спрямованість цієї роботи визначається на лекціях. Самостійна навчальна робота не лише формує в студентів навички і вміння самостійного здобування знань, що важливо для здійснення неперервної освіти протягом усієї подальшої трудової діяльності, а й має важливе виховне значення, оскільки формує самостійність як рису характеру, що відіграє істотну роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації. Обов’язковою складовою самостійної роботи студентів є: конспектування передбачених до кожного семінарського заняття основних історичних джерел в окремому зошиті.

Модульний контроль проводиться після завершення семінарських занять і здійснюється за навчальним матеріалом, який розглядався в курсі «Історія України». Формою модульного контролю є письмові контрольні роботи та усне опитування студентів. Тривалість виконання письмових завдань модульного контролю не повинна перевищувати двох академічних годин. До модульного контролю допускаються студенти незалежно від результату поточного контролю. Студентам, які не з’явилися на модульний контроль, виставляється нуль балів. Для студентів, які не з’явилися на модульний контроль із поважної причини, деканат призначає додатковий час для проведення модульного контролю.

Семестровий (підсумковий) контроль із навчальної дисципліни «Історія України» проводиться у формі письмового або усного іспиту за навчальним матеріалом предмету. Студент вважається допущенним до екзамену з дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, які передбачені робочою програмою дисципліни.

Вимоги до модульних контрольних та екзаменаційних робіт

Робота (письмова) повинна бути виконана самостійно, охайно, без закреслень та інших помарок, розбірливо і грамотно. Використання в процесі виконання роботи будь-яких допоміжних матеріалів (довідників, навчальних посібників, підручників і таке ін.) не допускається. У роботі студент повинен:

· чітко сформулювати визначення того чи іншого історичного терміна або поняття;

· продемонструвати розуміння обумовленості історичних явищ і процесів, уміти аналізувати їх у динаміці (передумови, причини, етапи розвитку), у зв’язку з іншими історичними явищами і процесами та з точки зору історичного значення, досвіду та уроків;

· відповіді на запитання мають засвідчити розуміння студентом закономірностей історичних процесів в Україні в контексті європейської та світової історії, уміння висловлювати власну оцінку тих чи інших подій та фактів, пов’язувати минуле із сучасністю.