Політичний реалізм та лібералізм: порівняння основних положень
Зовнішня політика держав. Інструменти зовнішньої політики
Під “зовнішньою політикою” розуміють діяльність держави на міжнародній арені, що регулює стосунки з іншими суб”єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, всесвітніми і регіональними міжнародними організаціями. Потреба у виникненні окремому типові політики пояснюється тим, во держава лише зад допомогою внутрішньої політики не є спроможною задовольнити всі свої інтереси та потреби. ЗП є, фактично, загальним курсом держави поза національними кордонами тобто у сфері, де вона позбавлена суверенітету, за допомогою якого держава регулює відносини з іншими державами і народами та задовольняє свої національні інтереси.
Цілі зовнішньої політики залежать від політичного ладу, форми правління, політичного режиму, стану економіки, традицій, географічного положення, зв’язків з іншими державами й багатьох інших факторів. Однак, можна виділити групу загальних цілей, яка є характерною для більшості держав:
1. зростання авторитету і зміцнення міжнародних позицій держави;
2. забезпечення національної безпеки держави, її територіальної цілісності та недоторканності;
3. створення сприятливих міжнародних умов для реалізації внутрішньополітичних цілей і завдань;
4. співробітництво та взаємодія з іншими суб’єктами та учасниками МВ.
5. Для зовнішньої політики держави властиві три основних функції:
6. 1) захисна, пов'язана зі захистом прав і інтересів держави та її громадян за кордоном;
7. 2) інформаційно-представницька функція, яка реалізується через відповідні органи, що представляють погляди уряду, позицію держави, і покликана інформувати керівні органи держави про справи й наміри урядів інших держав;
8. 3) організаційно-посередницька, базується на втіленні в життя зовнішньо- та внутрішньополітичних концепцій, доктрин і програм держави.
Функції ЗП:
1. оборонна;
2. регулятивна (М співтовариство базужться на дотриманні певних норм та принципів міжнародної поведінки);
3. інформаційно-представницька (представлення через відповідні органи офіційної позиції держави з того чи іншого питання);
4. організаційно-посередницька (втілення в життя концепцій та програм даної держави).
5. інтегративна – найбільш новітня функція (формування глобального світового суспільства, єдиних ринків праці, капіталу та товарів).
Форми зовнішньої політики:
1. пасивна – відмова від частини суверенітету на користь інших держав
2. агресивна – формування експансіонітських цілей, втручання у зовнішню та внутрішню політику інших держав
3. активна – динамічні пошуки рівноваги між зовнішньою та внутрішньою політикою
консервативна – активна, навіть дещо агресивна, політика, спрямована на захист досягнутого раніше балансу між В та ЗП
Засоби реалізації політики:
1. політичні;
2. ідеологічні (ЗП пропаганда);
3. економічні;
4. воєнні;
5. дипломатичні
Дипломатія – це опосередковане (через зовнішню політику) і безпосереднє (за допомогою міжнародного права) здійснення національних інтересів конкретної держави.
Походить від лат “diploma” – “лист, складений наполовину”. Такий лист у середні віки отримували уповноважені представники держави.
Дипломатія – це ефективний обмін інформацією, мистецтво ведення переговорів, досягнення взаємо порозуміння заради досягнення поставлених цілей. За мирних часів дипломатія підпорядковує всі інші засоби реалізації ЗП.
Дипломатія.
Г. Моргентау у праці “Політика між націями” писав, що дипломатія є елементом національної сили. Дипломатична діяльність, яка призвела до початку війни, є невдалою, оскільки вона не досягла своєї основної мети: задоволення національних інтересів мирними засобами.
Основні завдання дипломатії (згідно Моргентау):
1. дипломатія повинна визначити, в чому полягає національний інтерес та сила інших держав;
2. дипломатія повинна визначити всі мирні засоби, якими можна досягти задоволення національних інтересів.
Функції зовнішньополітичного відомства (МЗС)
Систематичний збір, аналіз інформації; визначення оптимальних шляхів досягнення зовнішньополітичних цілей; координація зовнішньополітичних заходів; визначення оптимальних шляхів досягнення цілей; виконання зовнішньополітичних заходів.
Методи дипломатії:
1. офіційні та інші міждержавні візити;
2. переговори;
3. дипломатичні конгреси;
4. конференції, наради і зустрічі;
5. підготовка і укладення договорів;
6. представництво держави за кордоном;
7. дипломатичне листування.